Реалізація права: поняття і форми. Проблеми реалізації права

Поняття реалізації права: науковий підхід

Дане питання завжди привертав увагу вчених-юристів і продовжує це робити. На це вказує досить велика кількість навчальної та наукової літератури. Вирішальна роль тут, по всій видимості, належить тому факту, що безпосередня реалізація права, норм і після правотворчості, виступає в якості третього за значенням чинника, що суттєвий вплив на регулювання юридичних відносин.

Законодавчі органи закладають в актах загальні програми діяльності та поведінки учасників відносин. Суб’єкти реалізації права повинні забезпечувати втілення в життя цих приписів, конкретизувати їх виконання в дійсних життєвих ситуаціях та процесах. Тут слід відзначити, що втілення програм на практиці визначається однаково в цілому, маючи, однак, деякі смислові відтінки.

Так, в відповідності з думками одних авторів, під реалізацією права слід розуміти втілення його в життя, реальне виконання змісту юридичних приписів допомогою фактичних дій організацій та індивідів.

Інші фахівці вважають, що здійснення в даному випадку слід розглядати як безпосередню соціальну поведінку, в якому якраз і втілюються вироблені програми. Іншими словами, реалізація виступає в якості форми практичної діяльності по виконанню зобов’язань і використанню можливостей.

Згідно з третім думкою, як виконання виступає втілення прийнятих розпоряджень. Воно активізується через здійснення суб’єктивних прав і виконання юридичних обов’язків, у правомірному поведінці суб’єктів.

Якщо проаналізувати наведені думки, стає ясно, що в будь-якому авторському підході проглядається побічно або прямо діяльність людей, їх вчинки, поведінку. Суб’єктами реалізації називають всіх осудних індивідів, а також колективних учасників (членів судової або адвокатської колегії, наприклад) і організації.