Рахунок 66 в бухгалтерському обліку. Розрахунки по короткострокових кредитах і позиках

Віктор Кузьмін

1 minute

Рахунок 66 в бухгалтерському обліку використовується для відображення інформації про позики підприємства. На ньому показують переміщення коштів, прийнятих організацією на період, що не перевищує 12 місяців. Далі будуть представлені бухгалтерські консультації з цієї статті.

Відображення сум

Кошти, отримані підприємством на період менше 12 місяців, відносять на рахунок 66 (кредит). Дебетуються при цьому такі статті:

“Каса” (рах. 50).
“Розрахунки з підрядниками/ / постачальниками” (рах. 60).
“Р/Р” (рах. 51).
“Спеціальні рахунки” (рах. 55).
“Валютні р/р” (рах. 52).

Рух сум за облігаціями (бухгалтерські консультації)

Кошти, які залучені випуском і розміщенням цих паперів, відображаються окремо. Якщо ціна розміщення облігацій вище їх номінальної вартості, то запис робиться Дб рах. 51. Кредитуються при цьому рахунки 66 і 98. Останній відображає доходи майбутніх періодів. Папери за номінальною вартістю враховуються у ст. “Короткострокові позики” (рахунок 66). Рах. 98 відображає суму перевищення вартості розміщення над номіналом. Ці кошти рівномірно списуються протягом періоду обігу облігацій рах. 91. Останній показує інші витрати/доходи. При розміщенні паперів за вартістю, меншою, ніж номінальна, різницю донараховують рівномірно протягом періоду обігу з Кд рах. 66 в Дб рах. 91.

Відокремлений відображення коштів

Відсотки, належні до сплати за отриманими позиками, переносять в Кд на рахунок 66. Проводки виконують з рах. 91. Нараховані відсотки відображають відокремлено. Рахунок 66 в бухгалтерському обліку дебетується на суми погашених зобов’язань. В запису включають статті, що фіксують переміщення грошових коштів. На них суми відображають за Кд. Не сплачені своєчасно зобов’язання фіксують відокремлено. Аналітика ведеться за видами позик і кредитів, фінансовим організаціям, їх надала.

Дисконт

Розрахунки з кредитними компаніями по операції обліку векселів та інших боргових зобов’язань, період погашення яких не більше 12 міс, відображаються на окремому субрахунку. Векселедержатель показує номінальну вартість з Кд. Номер кореспондуючого рахунку – 51 або 52 і 91. На перших двох відображають фактично отриману суму, на останньому – відсоток, сплачений організацією. Закриття операції здійснюється на підставі повідомлення фінансової компанії про виплату.

Сума виплати переноситься в Дб на рахунок 66 в бухгалтерському обліку. В запису кредитуються статті, що фіксують дебіторську заборгованість. При поверненні підприємством-власником грошових коштів, отриманих від фінансової організації дисконту або інших боргових зобов’язаннях, у зв’язку з невиконанням векселедавцем або іншим платником договірних умов платежу робиться запис в Дб на рахунок 66 в бухгалтерському обліку і Кд статей, які фіксують переміщення грошей. При цьому невиплачені суми покупцями, замовниками та іншими контрагентами продовжують відбиватися. Ведення бухгалтерії здійснюється за відповідними статтями дебіторської заборгованості.

Спірний момент

Розрахунки за короткостроковими кредитами і позиками у межах групи взаємозалежних компаній, щодо діяльності яких формується звітність, відображаються окремо. Тут, на думку ряду фахівців, проглядається деяка непослідовність розробників плану. В частині фінансових вкладень вони об’єднали ці вкладення на одному рахунку. Що ж стосується залучених коштів, то за логікою розробників вони повинні розділятися на заборгованість, тривалістю понад 12 місяців і менше року.

Специфіка

66-й рахунок у бухгалтерському обліку вважається дуже важливим. На ньому відображаються позики та інші залучені кошти. При цьому самі кредити поділяються на короткострокові (менше року) і довгострокові (понад 12 місяців). Останні показують на рах. 67. Рахунок 66 вважається переважно пасивним. Проте на ньому може утворюватися дебетове сальдо, якщо відраховано більше, ніж було покладено до оплати. Далі буде розказано, як здійснюється ведення бухгалтерії з ситуацій, що зустрічаються в практиці найчастіше.

Традиційний випадок

Отримання позики оформляється шляхом зарахування коштів, або кредитор погашає наявні у боржника фінансові зобов’язання. В останньому випадку укладається договір цесії. При звичайному зарахування коштів дебетуються рах. 50-52, 55. У другому випадку кошти надходять до Дб статей 60, 76. Рахунок 66 кредитується в обох варіантах отримання позики.

Випуск і реалізація облігацій

Наявність самих паперів не чинить впливу на балансові рахунки. Однак по мірі реалізації облігацій здійснюються записи: Дб 50, 51 Кд 66.

В інструкції до плану присутня вказівка на те, що кошти, які залучені випуском та розміщенням облігацій, фіксуються роздільно. У попередніх рекомендаціях описувався один варіант обліку продажу за вартістю, що перевищує номінал. У новій інструкції є пояснення до ситуації, коли продаж здійснюється за меншою ціною. При розміщенні облігацій за номіналом проблем, як правило, не виникає.

Зазначена вище запис буде вважатися достатнім. Якщо реалізація облігації здійснюється за вартістю, вищою від номінальної, різниця фіксується на рах. 98.1. Ця сума згодом повинна списуватися протягом усього періоду обігу папери. Для цього рах. 98.1 дебетується. Номер кореспондуючого рахунку 91.1 (інші надходження). При продажу облігацій за ціною нижче номінальної різниця донараховується протягом періоду обігу рівномірно. Рахунок 66 кредитується, а рахунок 91.2, відповідно, дебетується.

Виплата відсотків

Вона має місце практично завжди при отриманні кредитів або позик. Специфіка подвійного запису полягає в тому, що при отриманні коштів показується тільки отримана сума. При цьому реальний розмір заборгованості у ряді випадків значно більше неї. Така різниця виникає через нарахованих відсотків на основою борг. Фахівці бачать вирішення цього питання у донарахування відсотків після закінчення того періоду, в якому вони розраховані. Тобто пропонується наступна запис: Дб 91.2 Кд 66. Такий запис робиться в кожен звітний період.

Роз’яснення з ПБО

Наведений вище підхід відповідає вимогам положення з бухобліку (15/01). У ньому, зокрема, сказано, що відображення заборгованості здійснюється з включенням відсотків, належних до сплати на кінець періоду у відповідності з договірними умовами. У п. 12 ПБО витрати за отриманими кредитами і позиками визнаються операційними. Вони належать до того періоду, в якому фактично були зроблені. Однак слід зазначити, що не всі зазначені витрати відносяться до операційних. Наприклад, це має місце, якщо кошти отримані і використані на формування інвестиційного активу або спрямовані на попередню оплату робіт, матеріальних цінностей, послуг. Крім цього до витрат, що стосуються кредитів і позик, відносять:

Належні до оплати відсотки на отримані кошти.
Дисконт за облігаціями.
Різницю між сумою, яка вказана у векселі, і фактично отриманими коштами/їх еквівалентами при розміщенні папери.
Сумові і курсові різниці, які відносяться на відсотки, належні до оплати за позиками, отриманими в інвалюті або в. е.
Витрати на копіювально-розмножувальні роботи.
Витрати щодо консультаційних і юридичних послуг.
Витрати на проведення експертиз.
Суми зборів і податків (у передбачених законом випадках).
Витрати на оплату послуг зв’язку.
Інші витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням кредитів/позик, розміщенням зобов’язань.

Додаткові витрати можуть попередньо фіксуватися в якості дебіторської заборгованості. Згодом ці витрати будуть відноситись операційні витрати протягом періоду, який буде проводитися погашення прийнятих зобов’язань.

Витрати на МПЗ

Якщо підприємство використовує позикові кошти на попередню оплату матеріально-виробничих запасів, робіт, послуг, інших цінностей, то витрати на обслуговування таких кредитів відносять на збільшення дебіторської заборгованості. Після надходження в організацію МПЗ та інших об’єктів подальше нарахування відсотків, інші витрати відображаються в звітності за загальними правилами – з включенням цих витрат операційні витрати позичальника.

Позика в інвалюті або в. е.

При погашенні може сформуватися курсова чи суммовая різниця. У попередній інструкції вказувалося, що аналітичний облік ведеться за окремими термінами і кредитами. У нових рекомендаціях цього немає. Однак це не означає, що фахівцеві слід відмовлятися від такого обліку. Згідно з вимогами ПБО 15/01 аналітика повинна організовуватися у розрізі простроченої та строкової заборгованості. Під останньою слід розуміти зобов’язання, час погашення яких ще не настав або було пролонговано (продовжено). В якості простроченої виступає заборгованість, термін виплати якої за договором минув. Підприємство-позичальник після закінчення встановленого періоду для погашення зобов’язань має забезпечити їх переклад з однієї категорії в іншу. Операція щодо трансформування строкової заборгованості у прострочену здійснюється на дату, що слідує за днем, в який за умовами кредитного договору (угоди про позику) позичальнику належало повернути основну суму боргу.