Процесуальні засоби захисту відповідача проти позову. Зустрічний позов. Заперечення проти позову. Клопотання відповідача

Заперечення відповідача

Заперечення означає посилання на обставини або юридичні докази, що доводять відсутність обґрунтованості позову. Заперечення як процесуальне явище тісно пов’язано з позовом, воно не спрямоване на те, щоб самостійно встановити факти або підтвердити права або спростувати їх наявність.

Заперечення відповідача будується з урахуванням позиції позивача, та докази, які він надає в суд або планує отримати з допомогою суду. Аналогічно надходить і відповідач, посилаючись на наявні у нього докази, свідків та оцінку матеріалів відповідача. У запереченні пункт за пунктом розбираються затвердження позову і аналізуються його доводи.

Типи заперечень

Є два типи заперечень:

• процесуальні;
• матеріальні.

У чистому вигляді їх зустріти не так легко. Юристи обґрунтовують заперечення з урахуванням норм матеріального і процесуального права.

Процесуальні заперечення

Процесуальне заперечення відповідача засноване на порушення позивачем процедурних норм права. Наприклад, позов був поданий без дотримання досудового порядку вирішення спорів.

Відповідач може вказувати і на інші обставини, що свідчать про відсутність права на позов. Наприклад, позивач звернувся не до тієї особи, і друга сторона просить визнати себе неналежним відповідачем.

Процесуальні заперечення ґрунтуються, насамперед, на порушення ЦПК. На них суддя повинен реагувати автоматично, проте нерідко подібні порушення вважаються несуттєвими. Виключення складають ті, які прямо в законі вказано, як причина для скасування рішення.