Процесуальна відповідальність та її види

Процесуальна юридична відповідальність є предметом досліджень багатьох цивілістів. Сьогодні існує два підходи до її розуміння. Перший передбачає вузьке розгляд процесуальної відповідальності в рамках юрисдикційного процесу. При використанні другого підходу поняття розкривається в більш широкому сенсі.

Актуальність питання

Вітчизняні автори дуже пильну увагу приділяють процедур, процесу, норм, форм і відносин, не зводячи їх до юрисдикційної сфері взаємодії. В даний час вчених все частіше цікавлять несудові види відносин. Їх формування також передбачає наявність певних процедур, порушення яких тягне відповідну реакцію у формі процесуальної відповідальності. Її механізми реалізуються уповноваженими органами і службовцями. Процесуальна відповідальність за порушення процедурних норм, що опосередковують виконання диспозицій та санкцій матеріально-правових положень у різних галузях, може бути карально-штрафний і відновної.

Перевірка конституційності ФЗ

Ця процедура здійснюється з різних причин. Уповноваженим на перевірку органом виступає КС. Згідно з правовими позиціями Суду конституційними нормами, що регламентують статус Держдуми, обумовлюється необхідність вказівки в Регламенті нижньої палати процедур щодо прийняття нею рішень, особистого голосування при затвердженні проектів послідовно у всіх читаннях. Невиконання цих вимог може стати причиною для визнання акта таким, що не відповідає Конституції. Втрата чинності законом, який був прийнятий в порушення приписів, може розглядатися як конституційно-процесуальна відповідальність усіх осіб, які брали участь у законотворчості, – членів обох палат ФС та Президента.

Думка Л. С. Жакаевой

У своїй дисертації автор спробувала обґрунтувати реалізацію конституційного процесу як порівняно відокремленого структурного ланки системи. При цьому Жакаева прийшла до кількох, не завжди правильних висновків. Автор визнає єдність конституційного права в плані його змісту. У нормах може йти мова про процесуальних за своїм характером юридичних інститутах. При цьому внутрігалузеве розмежування буде досить умовним. У конституційному праві, вважає автор, відсутній єдиний процес. У ньому містяться тільки інститути, що володіють процедурних характером. Зокрема, автор виділяє окремо розробку і прийняття конституційних положень, внесення змін до них, виборний, законодавчий процеси, судочинство. У підсумку Жакаева приходить до наступного висновку. Вона справедливо вважає, що причини для відокремлення конституційно-процесуальних положень в окрему самостійну галузь відсутні. Відповідно, ідея створення Кодексу, на думку автора, нездійсненна. Разом з цим Жакаева стверджує, що в конституційному праві відсутня процесуальна відповідальність. Пояснює автор свою позицію тим, що в його нормах не закріплені санкції. З цією думкою цілком можна було б і погодитися, якби на практиці не допускалися порушення різних конституційних положень. Зокрема, йдеться про норми, що регламентують законотворчість і виборче право. Порушення між тим є. Відповідно, застосовуються і заходи процесуальної відповідальності. В даному випадку вони носять відновний характер.

Умови реалізації покарань

В якості підстави настання процесуальної відповідальності виступає порушення. Воно припускає невиконання суб’єктом правил тієї чи іншої процедури. Підстави процесуальної відповідальності, як і конкретна санкція, оформляються рішенням уповноваженого органу. При допущенні порушення, фактично має місце презумпція вини. Це означає, що усвідомленість, умисел у діях суб’єкта передбачаються за замовчуванням. У зв’язку з цим на компетентна особа або орган, що фіксує порушення, не покладається обов’язок по доведенню вини. Разом з тим, порушник має право пред’явити підтвердження своєї невинності. Це, в свою чергу, може спричинити зміну у реалізації заходів відповідальності.

Судочинство

Процесуальна відповідальність являє собою інструмент державного примусу. Її зміст спрямований на відновлення належного ходу судочинства, усунення будь-яких перешкод, можливостей вплинути на суд або учасників слухання. Процесуальна відповідальність може виступати в якості покарання за протиправну поведінку в ході розгляду.

Особливості застосування санкцій у рамках конституційного судочинства

Заходами відповідальності можуть бути штраф, видалення з залу, де проводиться слухання, попередження. Правила поведінки на засіданні передбачаються статтею 54 ФКЗ “ПРО КС РФ”. Згідно з нормою, особи, які присутні в залі, повинні з повагою ставитися до суду, прийнятим в ньому процедурами, підкорятися розпорядженням, які дає верховний особа, дотримуватися розпорядок слухання. Суб’єкт, який порушує встановлені правила, не реагує на зауваження, не може бути вилучений з розгляду після попередження. Головуючий має право усунути публіку, присутню на слуханні. Якщо вона порушує порядок, заважає нормальному ходу розгляду. Видалення публіки здійснюється після попередження та за згодою з іншими членами Суду. Величина штрафу за порушення правил поведінки може досягати 10 МРОТ. Як вказує стаття 58 наведеного вище ФКЗ, головуючий надає слово учасникам і суддям, перериває виступ сторін справи і третіх осіб, якщо вони стосуються аспектів, які не належать до розгляду. У разі самовільного порушення послідовності дачі пояснень, дворазового невиконання вимог, застосування образливих/грубих виразів, проголошення закликів і тверджень, які переслідуються за законом, суб’єкти можуть бути позбавлені слова.

Правила ЦПК

Цивільна процесуальна відповідальність поширюється на всіх осіб, які беруть участь у судочинстві. До них в першу чергу відносять позивача і відповідача, а також їх представників. Крім них, у розгляді беруть участь експерт, свідки, особи, що сприяють здійсненню правосуддя, виконавці рішень. Процесуальна відповідальність, згідно ЦПК, поширюється і на присутню в засіданні публіку.

Штрафи

На їх розмір впливає процесуальне підставу юридичної відповідальності, яка застосовується у межах судочинства. Штрафи можуть звинувачують за:

  • Неизвещение службовцям або громадянином, який не володіє можливістю надати необхідну судом доказ, у тому числі, у встановлений інстанцією строк, про даний факт з причин, вважається неповажними.
  • Ненадання службовцями необхідних доказів по розглядів, які виникли в зв’язку з публічними правовідносинами.
  • Порушення заборон, накладених як заходи забезпечення позову.
  • Неявку спеціаліста, експерта, свідка на засідання з неповажних причин.
  • Ухилення перекладача від присутності на розгляді або належного виконання обов’язків, покладених на нього.
  • Неповідомлення уповноваженим службовцям про вжиті заходи щодо приватному постановою суду.
  • Неявку представника органу державної влади, територіальної структури самоврядування або посадової особи, присутність яких обов’язкова, на розгляд справи, яка виникла з публічних правовідносин.
  • Додаткові інструменти впливу

    Крім судових штрафів, ЦПК передбачає такі заходи, як:

  • Попередження.
  • Примусовий привід свідків, у випадку їх неявки на засідання з неповажних причин по вторинному викликом.
  • Видалення із залу осіб, які беруть участь у розгляді спору, їх представників, присутньої публіки на весь час слухання чи його частина. Суд у таких випадках має право здійснити розгляд справи у закритому засіданні або перенести його.
  • АПК

    Адміністративно-процесуальна відповідальність застосовується за порушення, аналогічні тим, санкції за які встановлює ЦПК. АПК закріплює наступні методи впливу:

  • Попередження.
  • Штрафи. Їх розміри залежать від характеру порушення.
  • Видалення із залу, де проводиться слухання.
  • Процесуальна юридична відповідальність поширюється на сторони, представників, інших учасників. До останніх відносять свідків, перекладачів, представників органів місцевої і державної влади, інших суб’єктів, присутніх у залі.

    Правила поставлення санкцій по АПК

    Порядок та підстави накладання грошових стягнень в рамках виробництва передбачені гол. 11 АПК. Як вказує Кодексу, штрафи можуть звинувачують за:

  • Неповажне ставлення до суду.
  • Невиконання обов’язку щодо надання потрібних доказів з неповажних причин або неизвещение про неможливості пред’явити їх.
  • Невиконання ухвали суду щодо забезпечення позову.
  • Неявка учасників спору на слухання. Мова йде не тільки про позивачів, ответчиках, свідків, представників уповноважених органів влади, перекладача, але і про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.
  • Втрату виконавчого документа.
  • Невиконання судового постанови банком, кредитною структурою, іншими особами.
  • Нюанси

    Аналізуючи чинне законодавство, можна встановити, що справи, які випливають з публічних правовідносин, а також пов’язані з порушеннями Кпап, розглядаються за правилами, встановленими АПК і ЦПК. У цьому зв’язку було б некоректно говорити про адміністративно-правової відповідальності як самостійної категорії. Вона охоплюється санкціями, передбаченими і в АПК, і в ЦПК. В якості самостійної вона буде виступати тільки після завершення формування відповідного напряму судочинства.

    Кпап

    При застосуванні санкцій необхідно чітко розуміти причини, за якими вони ставляться. Аналіз останніх часто представляє складність на практиці. Слід відмежовувати процесуальне підставу адміністративної відповідальності і фактори, що обумовлюють застосування санкцій, зазначених вище. Проблема полягає в тому, що Кпап передбачає покарання за різні проступки, в тому числі за:

  • Невиконання розпорядження пристава або судді.
  • Невжиття заходів за поданням або приватному визначенню.
  • Створення перешкод для явки на засідання присяжного або народного засідателя.
  • Невиконання законних вимог слідчого, прокурора, дізнавача, службовця, який веде справу по адміністративному правопорушенню.
  • Створення перешкод для законної діяльності співробітника ФССП.
  • Надання завідомо неправдивої інформації свідком, спеціалістом, експертом, навмисне неправильний переклад.
  • Зазначені порушення в тій чи іншій мірі відносяться до всіх видів судочинства.

    КПК

    Кримінально-процесуальна відповідальність виражається в примусовому претерпевании негативних наслідків порушником процедурних правил. Відповідно, санкції можуть звинувачують за наявності факту невиконання встановлених приписів. Варто сказати, що питання, що стосується складів правопорушень, за які передбачена кримінально-процесуальна відповідальність, залишається в даний час дискусійним. В якості санкцій виступають:

  • Попередження.
  • Грошові стягнення.
  • Видалення із залу при порушенні правил поведінки та непокору розпорядженням пристава або головуючого.
  • Штрафи, як вказує стаття 117 КПК, можуть звинувачують у разі невиконання учасниками провадження обов’язків, передбачених процесуальним законодавством, у порядку ст. 118 Кодексу.

    Специфіка норм

    В юридичній літературі до засобів кримінально-процесуальної відповідальності відносять заміну запобіжного заходу на більш строгі. Наприклад, замість підписки про невиїзд може звинувачують арешт. Крім цього, можливо:

  • Винесення приватного визначення судової інстанції про порушення приписів.
  • Вменение грошового стягнення на поручителя у разі його особистого запоруки.
  • Звернення в дохід казни внесеного у вигляді запобіжного заходу разі невиконання обвинуваченим або підозрюваним встановлених для них зобов’язань.
  • В даний час не до кінця вирішене питання про санкції щодо захисника й обвинувача при їх непокору розпорядженням головуючого. Законодавство при наявності підстав допускає заміну цих суб’єктів. Ряд фахівців сходиться на думці, що цю процедуру можна розглядати як санкцію щодо обвинувачів і захисників, які порушують норми.

    КК

    У раніше діючому Кодексі процесуальну підставу кримінальної відповідальності не розкривалося. В теорії права до вирішення цього питання було кілька підходів. Це, в свою чергу, породжувало труднощі в судовій практиці. Невизначеність трактувань негативним чином впливала на процедуру прийняття рішень. Адже не маючи чіткого розуміння всіх аспектів справи, не можна винести ґрунтовну постанову. На законодавчому рівні вперше підстава застосування кримінальної відповідальності було закріплено в 3 статті Основ 1958 р. У відповідності з нормою, покаранню підлягає суб’єкт, винний у скоєнні злочин – діяння, що представляє суспільну небезпеку і передбачене КК. Особа притягується до кримінальної відповідальності лише за вироком суду. Відповідно, наявність у діях ознак суб’єкта злочину виступає єдиним умовою для поставлення йому покарання по КК. Процесуальний порядок кримінальної відповідальності в даний час досить чітко регламентується КПК. Законодавство закріплює ряд обов’язкових процедур – стадій виробництва. Для притягнення до відповідальності особа повинна отримати статус підозрюваного. Для цього, в свою чергу, повинні бути причини. Вони виявляються в рамках попереднього розслідування. Після отримання статусу, до особи застосовуються запобіжні заходи. В якості них виступають: арешт, взяття під варту, підписка про невиїзд тощо У разі порушення підозрюваним правил поведінки, запобіжний захід може бути посилена. Безпосереднє розгляд у суді здійснюється після винесення обвинувального акта (постанови) і перевірки його прокурором. Такий порядок покликаний забезпечити дотримання прав підозрюваного. В якості обов’язкової умови для поставлення покарання виступає наявність доведеної вини. Це означає, що сторона обвинувачення повинна надати матеріали, що підтверджують умисел особи. Сам підозрюваний не зобов’язаний доводити свою невинуватість, хоча і має на це право.