Призначення покарання неповнолітнім: види та особливості

В нашій державі за КК РФ призначення покарання неповнолітнім можливо тільки з урахуванням ряду строгих обмежень. Найбільш тяжкі провини карали позбавленням волі. Ніщо більш суворе до винних застосовано бути не може. В КК є ряд положень, суворо декларують, в яких випадках можна вдаватися до найбільш тяжкого варіанту покарання за вчинене. Цей список досить вузький. Подібний підхід обумовлений прагненням громадськості захистити дитинство і право на дорослішання в адекватних умовах.

Особливості ситуації

У відповідності з постановою вищого судового пленуму, призначення покарання неповнолітньому в даний час у формі тимчасового обмеження свободи можливе лише у випадку, коли громадянин досяг шістнадцятирічного віку (або вже старше цієї межі). Максимальна тяжкість обмежень – шестирічна тривалість покарання. Якщо людина винен у особливо тяжкому правопорушення, його можна укласти під варту на більш тривалий термін, але не більше одного десятиліття.

Призначення покарання неповнолітнім особам пов’язане з рядом обмежень. Зокрема, неприпустимо позбавляти волі такого громадянина, який ще не досяг шістнадцятирічного віку і скоїв проступок вперше. Це поширюється на порушення загальноприйнятих законних нормативів середнього рівня тяжкості або невеликого. Якщо у судовій інстанції доведена вина індивідуума за тяжкий, особливо тяжкий порушення законів, вдвічі скорочують мінімальну межу покарання. Всі особливості цієї ситуації чітко визначені в статтях особливої частини чинного зараз збірника правових норм КК.

Всі увагу аспектам

Особливості призначення кримінального покарання неповнолітнім, прописані в нормативних правових актах, тісно пов’язані зі специфікою конкретного випадку. Наприклад, якщо якийсь громадянин, чия вина в судовій інстанції було очевидним чином доведено, зараз є неповнолітньою і був засуджений умовно, він може ще при випробувальному періоді знову порушити встановлені громадськістю правопорядки. У такій ситуації суд спочатку оцінює тяжкість вчиненого. При причислення його до всіх категорій, крім особливо тяжкого, можна повторно призначити засудження умовно.

Якщо ситуація складається таким чином, що призначення кримінального покарання неповнолітнім супроводжується оновленням терміну випробувань. Для посилення ефекту покарання госинстанция, відповідальна за правопорядок, може накласти на рецидивіста ряд зобов’язань, виконати які доведеться – відмовки просто неможливі.

Багато чи мало?

У відповідності з прийнятим ВАС постановою про призначення покарання неповнолітнім чинними нормативними правилами обмежена сумарна тривалість покарання. Позбавити волі винного громадянина можна лише на десятиліття. Це стосується і такої ситуації, коли людина скоїла декілька злочинів, за кожним з яких для нього судом було обрано адекватне покарання. Доведеться враховувати обмеження при накладенні кожного наступного обмеження волі.

Особливу увагу розглянутий питання залучив майже два десятиліття тому, коли в 2000 році ВАС видав сьоме постанову, присвячене нормативами КК, призначення покарання неповнолітнім. Саме тоді увага всіх юристів, правознавців, суддів нашої держави залучили до необхідності підбору такого виду покарання, яке не пов’язане з обмеженням волі винного індивідуума.

Актуальність питання

Згідно з постановою пленуму призначення покарання неповнолітнім необхідно по можливості вибирати м’яке. Позбавляти винного громадянина волі можна лише у випадку, коли судова інстанція має в своєму розпорядженні достатніми відомостями про особу людини, а крім того, обставини справи стимулюють прийняття саме такого рішення. Якщо суддя може обґрунтовано довести позицію, відповідно до якої інші покарання, крім позбавлення волі, неефективними, тоді можна вдатися до цього заходу.

ВАС постановив, що порядок призначення покарання неповнолітнім передбачає спочатку ретельне дослідження побутових, життєвих умов індивіда, котрий постав перед судовою інстанцією в якості обвинуваченої особи. Слід врахувати, присутні такі дорослі в оточенні неповнолітнього, чий вплив негативно позначається на дитині і його поведінці. Якщо вдалося виявити інші обставини, що впливають на особистість людини, розуміння ним відповідальності за скоєне, необхідно всі їхні брати до уваги при виборі конкретного варіанту покарання.

Межі та обмеження

Згідно з нормативами КК і офіційним думку пленуму, призначення покарання неповнолітньому у випадку, коли проступок оцінюється як тяжкий, особливо тяжкий, повинна вибиратися з урахуванням мінімальних строків. Найпростіше пояснити це на прикладах. Так, якщо один громадянин нашої країни убив іншого, в нормі покаранням за таке правопорушення буде позбавлення волі на шестирічний термін. Якщо злочинець не досяг повнолітнього віку, для нього мінімальна межа обмеження волі – трирічний термін.

Якщо злочин, вчинений малолітньою громадянином, оцінено як невелике за рівнем тяжкості або середній, мінімальний термін, на який можуть обмежувати свободу, – двомісячний часовий проміжок. На цей період провинився індивідуума помістять у виховну колонію, де йому доведеться провести належний час в умовах обмеження можливостей пересування та інших свобод.

Особливості нормативних актів

Дізнатися, що враховується при призначенні покарання неповнолітньому, можна, якщо уважно вивчити нормативні акти, прийняті спеціально для випадків, суб’єктами яких стали такі громадяни держави. Це дві статті КК, видані під номерами 88, 89. Обставин протиправного діяння в більшій мірі присвячена друга, в той час як в першій основний акцент зроблений на можливі обмеження по вибору тривалості, тяжкості покарання стосовно особи, чия вина була доведена.

Якщо уважно вивчити першу частину статті 89, можна дізнатися наступне: при розгляді випадки в судовій інстанції враховуються (при призначенні покарання неповнолітньому) особливості того, як ця людина живе, в яких умовах, середовищі живе, яке виховання отримує. Суддя зобов’язаний оцінити рівень психічного розвитку і специфічні сторони особистості. Важливо розуміти, чи є вплив з боку старших, наскільки воно сильно і яке по своїй специфіці.

Є розбіжності

Багато в чому проблеми призначення покарання неповнолітнім обумовлені складністю правильної оцінки обставин, в яких жив і розвивався підсудний. Приміром, якщо людина, яка вчинила проступок, змушений був проживати в поганих умовах, це може бути стимулом для судді як послабити покарання, так і зробити його більш сильним. А ось проживання в хороших умовах однозначно не розцінюється як стимул для посилення покарання.

Аналогічні розбіжності спостерігаються і при оцінці інших обставин при призначенні покарання неповнолітніх. Приміром, впливу з боку старших товаришів розрізняють позитивне і негативне. Пом’якшувати покарання або посилювати його, в кожній конкретній ситуації суддя повинен вирішувати, уважно аналізуючи особливості конкретного випадку, так як немає єдиної формули, що застосовується до всіх правопорушників. В загальному випадку вважається, що менш суворі покарання повинні застосовуватися, якщо людина опинилася в зоні впливу старших. Також заслуговують поблажливості особи, що страждали від насильницьких дій з боку опікуна, обділені турботою, увагою, вихованням батьків.

Додаткові умови

Особливості призначення покарання неповнолітнім пов’язані і з психікою конкретної підсудного. Якщо людина відстає у розвитку цього аспекту щодо загальноприйнятого нормального рівня, при цьому не зафіксовано розладів, захворювань, патологій, є ймовірність, що його визнають таким, що не підлягає покаранню за КК. Детальніше про це можна прочитати в останній редакції частини третьої статті 20. Законодавство дотримується наступної логіки: наявність відставання в розвитку – це стимул скорочення відповідальності, полегшення заходів щодо покарання винного.

У зворотний бік зазначена умова не працює. В даний час особливості призначення покарання неповнолітнім такі, що відсутність психічних відхилень, відставань – це не привід для збільшення покарання. У рівній мірі не можна карати сильніше, ніж інших осіб, якщо виявлено, що вони випереджають однолітків у психічному розвитку.

Загальний висновок

В межах нашої держави призначення покарання неповнолітнім припускає облік усіх факторів, обставин, що призвели до конкретних вчинків з боку підсудного. Виявлені особливості ситуації можуть використовуватися судовою інстанцією як приводи для зниження покарання та зменшення відповідальності, але неприпустимо застосування їх у протилежному напрямку.

В той же час ця особливість призначення покарання неповнолітнім очевидна лише при уважному вивченні формулювань закону, а ось прямої вказівки на неї немає. Деякі правознавці закликають скорегувати чинний КК з метою зазначення в ньому такого нормативу безпосередньо. Це допоможе уникнути деяких різночитань, розбіжностей, що зустрічаються в судовій практиці в наші дні.

Я не розумію!

Призначення покарання неповнолітнім у відповідності з діючими нормативами правових актів вимагає враховувати «інші особливості» стосовно конкретного підсудного. Певне коло юристів сходиться на думці, що подібне формулювання неприпустимо неясна, нечітка, а її трактування можлива на розсуд конкретної особи, який веде справу, на користь винного або проти нього. З одного боку, фраза була введена в закон для визначення точної позиції конкретного індивідуума щодо громадськості, загальноприйнятих цінностей. Суддя повинен оцінити, наскільки людина підготовлена до адаптації в соціумі, чи здатний він навчитися вести себе конструктивно в конфліктній ситуації, складною, а також протистояти негативному зовнішньому впливу постійно оточуючих його осіб.

У той же час «інші обставини» при призначенні покарання неповнолітнім можуть розцінюватися як дитяча мотивація. При уважному дослідженні справи суддя може знайти докази того, що вчинок був здійснений з пустощів або прагнення володіння престижним предметом, який дозволить самоствердитися в середовищі однолітків. Щоб зрозуміти, що саме має місце в конкретному випадку, важливо дослідити вікові психічні особливості. Завдання правоохоронної інстанції – ще до винесення вироку оцінити, якою мірою підсудний схильний наслідувати, фантазувати, діяти імпульсивно і піддаватися сторонньому навіюванню. Сумарно ця інформація допоможе підібрати найбільш дієве покарання.

Це важливо

Якщо оцінити описані вище обставини, можна помітити, що деякі з них застосовні не тільки до неповнолітніх, але і до більш старшому контингенту, а ось другий тип обставин, тобто пустощі тощо, – це особливості, характерні суворо підлітковому середовищі. Це відображено і в чинному законодавстві, де зазначені риси прописані для обліку тільки стосовно неповнолітнім підсудним.

У той же час особистість винного – це важлива частина справи, обов’язкова до обліку незалежно від того, як великий вік постав перед правосуддям людини. Законом вжиті заходи для запобігання подвійного обліку інформації з метою ослаблення, посилення покарання. Втім, багато правознавці вважають, що присутні у даний час формулювання все ще недостатньо очевидні і читатися, тому необхідно прописати чіткі вікові межі та особливості, властиві цьому віку, а не просто лише згадати «інші риси» загальними формулюваннями.

Він же маленький!

Діючі нормативи КК вимагають враховувати неповнолітній вік як обставина, на підставі якого вирок повинен бути більш м’яким, ніж при інших рівних умовах при засудженні повнолітнього громадянина. У той же час сам по собі цей фактор не грає настільки важливої ролі, як в поєднанні з іншими обставинами, що дозволяють зробити покарання слабкіше. Спеціалізованих особливостей, які б ґрунтувалися тільки на недосягненні підсудним 18-річного віку, в даний час не існує, принаймні у законах нашої держави.

При призначенні покарання неповнолітньому обставини, що обтяжують покарання, також повинні аналізуватися з урахуванням того факту, що людина, яка відповідає перед судової правоохоронної інстанцією, поки ще не досяг віку 18 років. Сам по собі факт кількості років не може бути приводом для посилення обраного варіанту несення відповідальності, але може зіграти свою роль при наявності значущих інших аспектів.

А як було раніше?

До введення нових норм у нашій країні діяв КК, прийнятий ще в 1960 році. У ньому, як і в спеціалізованій юридичній літературі, не раз акцент робився на специфіку ставлення до ситуації, в якій перед судом постає неповнолітній громадянин. При цьому загальні нормативи були набагато суворішими, ніж в даний час. Наприклад, при дослідженні справи, за яке в нормі покаранням покладалася б смертна кара, позбавлення волі на десятиліття і більше, коли правова інстанція довела провину неповнолітнього, неприпустимо посилатися на його особистісні особливості віку, щоб пом’якшити винесений вирок. Пояснювалося це тим, що при формулюванні законів юристами вже був оцінений факт можливості вчинення злочину неповнолітнім, і додаткове пом’якшення покарання ставало б подвійним обліком, що абсолютно неприпустимо. В даний час законодавча система закликає звертати увагу на неповнолітній вік, розцінюючи його в деяких випадках як привід для пом’якшення обраної для застосування заходів.

Так все одноманітно?

Якщо звернути увагу на актуальну статтю 88, можна помітити, що суб’єктом, що розглядаються в ній, є якийсь типовий правопорушник, який не досяг повноліття. До таких належать і ті особи, яким ледь виповнилося 14, і ті, кому вже є майже 18 років. Юристи звертають увагу, що не існує якогось єдиного неповнолітнього правопорушника, важливо підходити в кожному конкретному випадку з урахуванням особистісних, вікових особливостей, і ці підходи повинні бути стандартизовані і вписані в закони. Поки цього не буде зроблено, будуть спостерігатися розбіжності, різночитання при оцінці законних, правових нормативів.

Між іншим, з судової практики відомо чимало випадків, коли покарання було пом’якшено з причини того, що людина, чия вина була доведена, ледве переступив 14-річний поріг віку. 14-18 років – це досить велика різниця у віці, період, який (за оцінкою психологів) є важливим етапом становлення особистості. За ці чотири роки людина розвивається активно, швидко, поступово усвідомлюючи особливості суспільства, частиною якого він опинився. Звичайно, є певні особливості, характерні всім неповнолітнім, але винесення засуджувального висновки з питання змушує звертати увагу на конкретну специфіку віку людини, що опинилася відповідає перед судом.

Важливий аспект

Законодавство, прийняте в даний час, розцінює неповноліття на момент вчинення протиправного діяння в якості обставини, стимулюючого накласти більш м’яке покарання при доведенні провини громадянина. Це є загальним початком усталеної практики судових інстанцій. Рівною мірою це поширюється і на тих, хто скоїв проступок, будучи неповнолітнім, а перед правосуддям постав вже в більш пізньому віці. У той же час положення, задекларовані чотирнадцятої статті КК, не поширюються на тих осіб, які до моменту винесення вироку переступили вісімнадцятирічний кордон. Виняток – стаття, видана під номером 96.

При виборі покарання для неповнолітнього слід орієнтуватися на статтю, видану під номером 88. У першій частині цього документа вказаний список тих методів, які застосовуються до осіб, які не досягли 18 років. Неприпустимість ряду видів накладення відповідальності очевидна навіть без додаткових підстав. Багато обумовлено і при описі конкретного виду покарання в статті, присвяченій цьому питанню.