Приватний обвинувач у кримінальному процесі (ст. 43 КК)

Віктор Кузьмін
1 minute

Приватний обвинувач у кримінальному процесі – суб’єкт, який подав заяву в порядку, встановленому статтею 318 КПК і підтримує в суді обвинувачення. Відповідне положення закріплює стаття 43 Кодексу (ч. 1). По суті, потерпілий і приватний обвинувач у кримінальному процесі – одна особа.

Категорії злочинів

У яких справах може подати заяву приватний обвинувач? У кримінальному процесі в приватному порядку розглядаються справи щодо злочинів, передбачених:

  • 1 частиною статті 115 КК – умисне заподіяння легкої шкоди здоров’ю.
  • Ч. 1 116 норми КК – побої.
  • Ст. 129 ч. 1 – наклеп при відсутності кваліфікуючих ознак.
  • 130 статтею – образу.

Особливості виробництва

Специфіка полягає в тому, що справи:

  • Відкриваються виключно за заявою приватного обвинувача. У кримінальному процесі при цьому вона не бере участь.
  • Підлягають припиненню у разі примирення сторін.

За загальними правилами, по таких справах попереднє слідство не проводиться. Розгляд здійснюється мировим суддею в особливій формі, передбаченої статтями 318, 319, 321 КПК.

Пояснення

Особливості участі приватного обвинувача у кримінальному процесі, пов’язані з невеликою суспільною небезпекою злочинів. Об’єктом посягань є приватні інтереси.

Розслідування і розкриття таких діянь не супроводжується якими-небудь проблемами. Приватний обвинувач як учасник кримінального процесу самостійно формує доказову базу. Він сам здійснює переслідування суб’єкта, причетного до злочину.

Втручання держави в особі державного обвинувача може завдати ще більшої шкоди інтересам потерпілого, ніж безпосередньо сам злочин.

Специфіка правового статусу

Як вище говорилося, приватний обвинувач у виробництві по кримінальній справі – це той самий потерпілий, однак наділений більш широкими правами. Даний термін застосовується у кримінально-процесуальному праві для позначення особливого юридичного статусу жертви посягання або його представника.

Основною відмінністю між положенням потерпілого і приватного обвинувача є те, що останній наділяється спеціальним правом формулювати і підтримувати обвинувачення в судовій інстанції.

Права приватного обвинувача у кримінальному процесі закріплені у 2 частині статті 43 КПК з посиланням на відповідні правомочності державного обвинувача. Його юридичні можливості та особливості участі у справі визначені у ст. 246 Кодексу.

Представник приватного обвинувача

У кримінальному процесі сторони вправі мати представника. Для підозрюваного/обвинуваченого їм є захисник. Приватний обвинувач може делегувати свої повноваження будь-якого довіреній особі.

При цьому представник наділяється тими ж правами, що і суб’єкт, в інтересах якого він діє.

Специфіка порушення провадження

Заява, яка подає приватний обвинувач, за своєю юридичною суттю аналогічно обвинувальним висновком (актом). Відповідно, воно тягне притягнення підозрюваного/обвинуваченого до судового розгляду.

Між тим потрібно враховувати, що одного лише факту пред’явлення заяви до світової суд для порушення провадження недостатньо. Воно повинно відповідати вимогам, які встановлює стаття 318 КПК. В іншому випадку заява, в силу положень 319 норми Кодексу, буде повернуто зацікавленому суб’єкту.

Нюанси

При наявності підстав світовий суддя відмовляє у прийнятті заяви приватного обвинувача. Така ситуація можлива, якщо громадянином не були усунені помилки при оформленні, не були додані необхідні документи.

Між тим в КПК відсутні правила складання заяви по справі приватного обвинувачення. Представляється, що громадянину необхідно керуватися загальним порядком оформлення заяв до суду.

Особливі ситуації

У разі смерті приватного обвинувача справа може порушити прокурор за зверненням родичів померлого. У таких ситуаціях провадження відкривається за загальними правилами, тобто проводиться попереднє розслідування. Справа розглядається судом у загальному порядку.

Закон також передбачає можливість порушення справи за злочинами, що розглядаються звичайно в приватному порядку, начальником слідчого відділу, дізнавачем, слідчим за згодою прокурора. В цьому разі провадження відкривається і ведеться за загальними правилами.

Така необхідність може обумовлюватись нездатністю потерпілого в силу свого безпорадного стану або з інших причин самостійно відстоювати свої інтереси. До інших причин можна віднести також випадки, коли відомості про особу, причетного до злочину, відсутні.

Залучення до справи прокурора не позбавляє сторони можливості примиритися.

Пояснення КС

Нерідко приватні обвинувачі стикаються з проблемами, пов’язаними із збиранням доказів.

КПК закріплює за заявником право формулювати і підтримувати обвинувачення, підтверджувати свої доводи доказами. У такій ситуації правоохоронці можуть сидіти склавши руки. Однак, як зазначив Конституційний суд, такий підхід обмежує права потерпілих.

Положення 3 частини 318 статті були визнані неконституційними в тій частині, в якій вони не покладають на дізнавачів/слідчих обов’язку вжити заходи за заявою потерпілого, пов’язані з встановленням особи суб’єкта, причетного до злочину, і спрямовані на притягнення його до відповідальності.

Як пояснив КС, кримінально-процесуальні норми не можуть пов’язувати можливість уповноважених службовців і органів відкривати справи в приватному порядку з особливостями особистості жертви посягання. Однак закон повинен передбачати обов’язок зазначених осіб і структур порушити провадження та вжити заходів щодо забезпечення залучення винного до відповідальності та в інших випадках, у тому числі якщо цей суб’єкт невідомий потерпілому.

Юридичні можливості

Приватний обвинувач вправі:

  • Викладати заяву в суді.
  • Представляти докази.
  • Брати участь у вивченні обставин справи.
  • Заявляти клопотання.
  • Висловлювати думку про застосування конкретної кримінальної норми, розмір/термін покарання.

Суб’єкт також вправі пред’явити підсудному цивільний позов про компенсацію шкоди, завданої внаслідок злочину.