Прийняття закону Про індивідуальну трудову діяльність у 1986 році. Перебудова в СРСР

Соціально-культурна сфера

Остання суспільна сфера, на яку вказував закон, іменувалася соціально-культурної. У статті 18 Закону закріплювалася можливість надавати платні послуги у сфері освіти та мистецтва. Навчання грі на музичних інструментах, репетиторство, перекладацька діяльність, медицина – відтепер все це могло придбати платний характер. З’явилася можливість організовувати видовищні заходи – концерти та фестивалі.

Документ, здавалося б, дозволяв багато. І це дійсно так: у порівнянні з повною забороною на підприємництво, господствовавшим до 1986 року, прийняття Закону “Про індивідуальну трудову діяльність” стала ковтком свіжого повітря для державної економіки. Однак документ суворо обмежував багато суспільні сфери. Достатньо лише звернути увагу на статтю 19, в якій говорилося про заборону занять, що суперечили б інтересам суспільства. Як відомо, в СРСР інтереси суспільства визначала держава.

Дефіцит

Прийняття Закону “Про індивідуальну трудову діяльність” (рік 1986-й) по-справжньому виручив державну економіку. Однак не всі хочуть це визнавати. Яка проблема тут існує? Чому питання про введення підприємництва досі залишається таким гострим?

Витоки проблеми криються в радянському дефіциті. Якщо в 60-ті прилавки магазинів ще були хоч чимось наповнені, то в наступні десятиліття гостра нестача товарів проявилася особливо болісно. Одягнути і нагодувати народ держава не могло. Саме тому була зроблена остання спроба порятунку економічного сектора.

Спроба ця, треба сказати, що суперечила всім соціалістичним засадам і принципам. Однак підприємництво стало справжнім порятунком для радянського народу. Поширилися по всій країні “чорні ринки” отримали легальний характер. Народ, нарешті, отримав право задовольняти свої потреби законним способом.