Причинний звязок у кримінальному праві: поняття та значення

Диалектно-матеріалістична теорія

Вона отримала поширення у вітчизняному кримінальному праві. Згідно цієї теорії застосовується розмежування причин (явищ, що породжують безпосереднє настання небезпечних обставин) і умов (чинників, які не можуть самостійно спровокувати наслідки, але формують можливість для них). Ці два компоненти утворюють, у свою чергу, діяння людини, що володіє ознаками суб’єкта незаконної дії (певним віком, осудністю і так далі). В якості причин злочинних обставин не виступають сили стихій, поведінку малолітніх, неосудних, тварин. Разом з цим злочинне діяння повинно бути цілеспрямованим, вмотивованим і вольовим. Якщо громадянин здійснює порушення під впливом примусу або непереборної сили, але не з власної волі, то воно не може бути визнано кримінально караним, у зв’язку з чим не може виступати як підстава виникнення наслідків, небезпечних для суспільства.

Основні ознаки причинного зв’язку

Щоб стати підставою, злочинне діяння повинно своїми властивостями формувати дійсну можливість виникнення наслідків. Так, якщо хто-небудь посилає людину на море, сподіваючись, що той там потоне, і це через час відбувається, то з’єднувальна ланка в даному випадку відсутня. У цій ситуації сама відправка громадянина на курорт не формує дійсної небезпеки. Вона з’являється безпосередньо в момент купання. Підстава (причина) повинна виступати в якості необхідної умови появи обставин, небезпечних для суспільства. Може бути встановлено, що у разі невчинення діяння наслідки настали б все одно. У цьому випадку діяння не вважається причиною.

У сучасній практиці спірним залишається питання про бездіяльність. Деякі автори вважають, що причинний зв’язок має місце і в цьому випадку. Пояснюється ця позиція тим, що при вчиненні дій особа активно сприяє настанню небезпечних обставин. При бездіяльності – пасивному поведінці – громадянин дозволяє реалізовуватися вже існуючим наслідків.