Поняття та види неустойки. Види неустойки в цивільному праві

Неустойка існує досить давно і вважається одним з найпоширеніших способів забезпечення зобов’язань. Щодо ряду угод вона визначається законодавством. Наприклад, це стосується договору позики. В інших випадках неустойка встановлюється угодою контрагентів. Однак при цьому умови договору не повинні суперечити закону.

Неустойка: поняття і види

Визначення даного методу забезпечення умов договору роз’яснює ст. 330, п. 1 ЦК. Будь-які види неустойки представляють собою певну суму. Боржнику належить сплатити її кредитору при неналежному виконанні умов угоди або ухилення виконання зобов’язань. Розрізняють види неустойки з підстави виникнення. Так, як вище було сказано, що сума може бути визначена законом або угодою. В останньому випадку це буде договірна неустойка. Її встановлюють сторони за взаємною згодою. Законна неустойка передбачена нормативними актами. Для більш наочної ілюстрації далі представлена таблиця:

Неустойка: її види та значення

Ст. 330, п. 1 роз’яснює суть розглянутого визначення. Зокрема, в нормі зафіксовано, що пред’являючи вимогу про неустойку, кредитор не повинен доводити наявність збитків. Простіше кажучи, стягнення може бути вироблено, навіть якщо не заподіяно шкоду внаслідок невиконання умов угоди. Досить чітко сформульовано суть неустойки професором Витрянским. Він говорить про те, що привабливість неустойки, досить широке застосування її видів для забезпечення зобов’язань обумовлюються, головним чином, тим, що цей спосіб являє собою досить зручний засіб спрощеної компенсації втрат, яких зазнав кредитор. В даному випадку цього інструменту властиві наступні риси:

• Можливість стягнення за сам факт порушення умов контракту.
• Зумовленість розміру відповідальності за невиконання зобов’язання, відомого сторін на момент укладення договору.
• Відсутність необхідності доводити заподіяння шкоди і розмір збитків.
• Можливість для учасників договору самостійно формулювати умови неустойки (крім законної), в тому числі, щодо її розміру, порядку нарахування, співвідношення зі збитками.

Все це дозволяє пристосовувати її до конкретних взаємовідносин сторін, посилювати її цілеспрямованість дії.

Юридичний аспект

Угода про неустойку виступає в якості додаткового зобов’язання. Його дія і виконання залежать від умов основного договору. У відповідності зі ст. 330, п. 2 ЦК кредитор не може вимагати відшкодування, якщо боржник за угодою не несе відповідальності за неналежне виконання або невиконання зобов’язання. За ст. 12 ЦК види неустойки в цивільному праві визначаються як способи захисту юридичних можливостей кредитора. Разом з цим, враховуючи вищесказане, вони виступають і як форми майнової відповідальності боржника.

Важливий момент

Як відомо, для доказування збитків у відповідності зі ст. 15 ЦК необхідно підтвердити наявність вини контрагента (боржника). У випадку з неустойкою буде достатньо самого факту надання участі у договірному зобов’язанні і невиконання умов. Разом з цим, якщо цим інструментом забезпечується угода, що стосується здійснення комерційної діяльності, то для стягнення не потрібно доводити вину боржника. Це обумовлено тим, що підприємець несе підвищену відповідальність незалежно від вини, крім випадків дії непереборної сили. Дане положення встановлено в ст. 2 і 401 ЦК.

Специфіка

Будь-які види неустойки виражаються виключно в грошовій сумі. Дана умова встановлено в ст. 330, п. 1 ЦК. При цьому в ряді зарубіжних країн допускається і не грошове вираження неустойки. У вітчизняному законодавстві така можливість була встановлена в ЦК 1922-го року.

Стягнення за законом

Цей вид неустойки не залежить від волі учасників правовідносин. Вона застосовується в тих випадках, коли не передбачено в договорі або встановлено її менший розмір. Сторони можуть, якщо це прямо не забороняється законом, збільшити суму неустойки. Проте зменшити її розмір учасники не мають можливості. Буває так, що неустойка відповідає порушеній зобов’язанням. У цьому випадку за ст. 333 зменшити її розмір має право суд. При цьому боржник не може бути звільнений від сплати повністю. За позовами про стягнення діє трирічний (загальний) термін давності.

Основна класифікація

У законодавстві встановлені види неустойки за способом обчислення. Так, вона може стягуватися одноразово. Вона визначена Законом як неустойка у вигляді штрафу. Він може бути встановлений у твердій сумі, відсотках або пропорційно певної величини. Неустойка у вигляді пені стягується наростаючим підсумком, безперервно. Наприклад, це може бути 100% річних від несплаченої суми за кожен прострочений день. Пеня зазвичай встановлюється за несвоєчасне виконання основного зобов’язання і розраховується окремо за неповернутої суми кредиту, а також за несплачені відсотки за його використання.

Поєднання з іншими способами забезпечення зобов’язань

У ряді випадків існуючі види неустойки не можуть забезпечити повного покриття збитків кредитора, пов’язаного з порушенням договірних зобов’язань боржником. При цьому виникає логічне запитання, чи може активна сторона угоди вимагати додаткового відшкодування збитків? В залежності від можливості поєднувати із стягненням шкоди, розрізняють такі види неустойки:

• Альтернативну.
• Залікову.
• Штрафний.
• Виняткову.

Характеристика

За рахунок залікової неустойки кредитор отримує можливість вимагати, крім іншого, відшкодування збитків у частині, яка залишається непокритою. Такий метод стягнення застосовується у всіх випадках, якщо інше не встановлено законом або договором. Використовуючи штрафний вигляд, кредитор може вимагати відшкодування збитків у повній сумі понад неустойки. Цей метод стягнення вважається найбільш суворим. Він застосовується при наявності грубих порушень умов договору. Винятковий вид не дозволяє кредитору відшкодувати шкоду ні згори, ні крім неустойки. Альтернативний метод передбачає якесь одне стягнення. Тобто кредитор може вимагати або неустойку, або відшкодування шкоди. На практиці такий метод забезпечення зобов’язань не отримав поширення.

Висновки експертів

На думку ряду авторів, неустойка, у порівнянні з іншими видами забезпечення зобов’язань, виступає як найбільш популярний інструмент захисту прав кредитора. Це, в першу чергу, обумовлюється досить високим стимулюючим ефектом. Неустойка має значний вплив на боржника, дозволяючи компенсувати кредитору збитки. Дана можливість забезпечується:

• Визначеністю величини відповідальності на момент появи зобов’язання.
• Право стягнути за сам факт порушення незалежно від того, є збиток або немає.
• Широкими можливостями при визначенні розміру відшкодування, правил виконання і співвідношення з відшкодуванням збитків з урахуванням характеру і тяжкості порушень. Це право має місце у разі, якщо неустойка не визначено договором.

З цього випливає висновок, що грамотне використання даного інструменту дозволяє посилити його вибірковість, цілеспрямованість для запобігання порушень умов основної угоди, наприклад, кредитного договору.

Судова практика

У відповідності з цілою низкою рішень Президії ВАС, для того, щоб виграти справу про присудження якого-небудь майна в натурі, кредитор повинен довести наявність у відповідача необхідного товару на момент розгляду справи. Як правило, це зробити вкрай важко. В таких умовах можливість стягнути вид неустойки, передбачає необхідність прийняття рішення про передачу певного майна в натурі, стає сумнівною.

Складності при застосуванні

Проблеми можуть виникнути при включенні в договір умов про товарну неустойку. При цьому складнощі виникають і для кредитора, і для суду, в якому здійснюється розгляд спору. Беручи до уваги диспозитивність ряду положень цивільного законодавства, а також принцип свободи угоди, не слід забувати і про те, що закон встановлює ряд обмежень. Вони стосуються, зокрема, неадекватних і нерозумних умов договору. Обмеження законодавства спрямовані також на захист слабкої сторони від ймовірного зловживання, запобігання помилок, огорожа судочинства від непотрібних ускладнень процесу. У цьому зв’язку стає виправданим введення неустойки виключно в грошовій сумі.

Роз’яснення юристів

Наведена вище інформація, втім, зовсім не означає, що умова угоди, за яким боржник зобов’язаний передати якесь майно або здійснити грошове надання при порушенні договору, визнається недійсним.

Відповідно до принципу свободи укладення контракту такі застереження вважаються допустимими. Вони виступають в якості цивільно-правового інституту специфічного характеру, до якого можна застосовувати за аналогією певні правила про неустойку. В даному випадку, однак, виникає логічне запитання.

Який сенс законодавцю відкидати можливість використовувати грошове стягнення, щоб згодом визнати, що інститут такого роду, незважаючи на те, що формально не може називатися неустойкою, в принципі має право існувати одночасно з допустимістю використовувати за аналогією загальні правила її поставлення? Може, в даному випадку було б розумніше, як це зроблено у ряді зарубіжних країн, визнати і грошове її вираз? Щодо даного питання експерти відзначають наступне:

• В першу чергу, формально юридично винятковість грошового характеру неустойки як цивільно-правового інституту випливає безпосередньо з положень ЦК. З даного питання приписи більш ніж однозначні.
• По-друге, передбачена обов’язковість виплати неустойки у грошовому вираженні має на практиці виховне значення, оскільки спрямовує боку на обрання найбільш адекватного і зручного предмета для застереження цього стягнення. Це, в свою чергу, виключає ймовірність виникнення проблем як для судового органу, так і для сторін у процесі реалізації цієї умови угоди.