Політична відповідальність: поняття та форми. Відповідальність влади перед народом

Санкції

Міжнародна правова відповідальність держав розглядається у двох видах – політичної і матеріальної. Перша зазвичай супроводжується примусовими заходами щодо держави, що вчинила правопорушення, та завжди сполучається з матеріальною відповідальністю. Санкції є примусовими заходами і застосовуються регіональними та універсальними міжнародними організаціями, такими як ООН, ОАЄ, ІКАО, а також групами держав або окремими державами.

За обсягом і видами санкції насамперед залежать від завданої шкоди і ступеня тяжкості вчиненого державою правопорушення. Держава-агресор може отримати обмеження суверенітету, відторгнення певної частини території, війну, окупацію, часткову або повну демілітаризацію частини або всієї території країни, скорочення озброєнь та збройних сил за розмірами і видами, навіть заборона володіння тим або іншим видом озброєнь або збройних сил, обмеження юрисдикції у справах, що стосуються відповідальності військових злочинців, і багато, багато іншого.

З Статуту ООН

Посягання на мир між народами і безпека карається санкціями, передбаченими статтями 39, 41, 42 Статуту Організації Об’єднаних Націй, а також статутами багатьох регіональних організацій. Вищою формою політичної відповідальності країни завжди було позбавлення державного суверенітету, коли представники країн-переможців здійснювали вищу владу. Так було в Японії та в Німеччині, коли вони підписали беззастережну капітуляцію. Потрібно відзначити, що карається санкціями країна, яка скоїла тяжкий злочин проти людства. В інших випадках такі санкції неприпустимо вважати правомірними, оскільки самі по собі вони – це реакція міжнародного співтовариства на протиправні дії, вчинені умисно.

Так, абсолютно несправедливо були застосовані санкції у дев’яностих роках двадцятого століття до держави Ірак, коли були розгромлені його збройні сили. Країну зобов’язали відвести війська від кордону з Кувейтом, заборонили мати хімічну і ракетна зброя, міжнародні інспекції на території держави спостерігали за ліквідацією того й іншого, за пересуванням військ, перераховували озброєння і так далі. Тобто країну повністю позбавили суверенітету, причому за неправдивої інформації, – всі пам’ятають пробірку, продемонстровану в ООН.