Податковий облік в організації: основи та принципи

Кожне підприємство зобов’язане вести бухгалтерський і податковий облік. Така вимога обумовлюється введеної з 1 січня 2002 р. главою 25 НК. Розглянемо далі, як здійснюється податковий облік в організації.

Класифікація

Відповідно до законодавства, чинного сьогодні, податковий облік в організації може вестися:

Автономно.

Інтегровано.

Перший спосіб припускає необхідність формування спеціальної служби. На неї покладається виконання всіх завдань, що стосуються оподаткування. До них у тому числі належать питання щодо визначення фінансової політики та взаємодії з контрольними інстанціями. Фахівці цієї служби координують всі грошові операції підприємства. Оскільки в їх функції входить податковий облік, основна вимога до службовцям цього відділу полягає у наявності відповідного досвіду і знань. При цьому вони можуть не розбиратися в тонкощах ПБО, відображення інформації на рахунках, не знати правил подвійного запису та ін.

Співробітники служби повинні знати, що собою представляють регістри податкового обліку, як вони формуються. Для забезпечення реалізації покладених на них завдань на підприємстві повинні бути присутніми додаткові примірники первинної документації. Автономний варіант ведення звітності також передбачає встановлення взаємозв’язку між податковим і бухгалтерським обліком, внутрішнього контролю тотожності відомостей, відображених в них. Це, в свою чергу, потребує додаткових витрат. Другий варіант передбачає максимальне зближення податкового і бухгалтерського обліку. Цей спосіб ведення фінансових справ використовується більшістю підприємств. При цьому варіанті формування регістрів податкового обліку здійснюється працівниками бухгалтерії.

Проблема вибору

Розглядаючи той чи інший варіант ведення обліку, керівництво організації повинно брати до уваги фінансові можливості підприємства. Однак значення будуть мати не тільки вони, але й інші суттєві чинники. До них, наприклад, відносять:

Галузеву належність.

Організаційну структуру компанії.

Наявність зовнішніх і внутрішніх користувачів інформації.

Специфіку роботи підприємства.

Рівень автоматизації і обсяг потоків інформації між підрозділами.

Стан системи бухобліку, зовнішнього та внутрішнього контролю.

Фінансова політика

Вона необхідна кожному підприємству. Облікова політика являє собою комплекс способів ведення обліку господарських операцій, майна, витрат та доходів. Вона необхідна для формування достовірних відомостей про прибуток підприємства в декларації. Фінансова політика повинна відображати підходи компанії до вирішення таких питань, як:

Визначення бази по податку на прибуток.

Формування бюджетних зобов’язань.

Майнова оцінка.

Розподіл втрат між звітними періодами.

Ключові аспекти

Щоб вести податковий облік податків, необхідно встановити і обґрунтувати методичні і технічні напрями цієї діяльності. Зокрема, повинні передбачатися наступні аспекти:

Порядок організації обліку.

Принципи і правила звітності за всіма видами діяльності, які здійснює господарюючий суб’єкт.

Форми регістрів.

Технологія обробки даних.

Методи ведення обліку.

Роз’яснення

До фінансової політики додаються аналітичні регістри, що мають певну форму. В них в обов’язковому порядку зазначаються такі реквізити, як:

Назва.

Період, за який складається документ.

Вимірювачі операції.

Назва дії.

Підпис відповідального за оформлення документа особи.

Розроблена і прийнята фінансова політика підприємства затверджується наказом директора. Податковий облік податків повинен вестися тільки тими способами, які обрало підприємство. Вони використовуються послідовно від одного періоду до іншого. У фінансову політику можуть вноситися коригування, якщо мали місце зміни:

Законодавства про податок на прибуток.

Використовуваних способів ведення звітності.

Доходи і витрати

З 1 січня 2002 р. підприємства повинні акумулювати інформацію про надходження від продажу продукції, виконання робіт/послуг, майнових прав та матеріальних цінностей, а також позареалізаційні прибутки. Аналогічно узагальнюються і витрати в податковому обліку. Згідно з положеннями гол. 25 НК, підприємство може самостійно класифікувати надходження і витрати:

Здавання в оренду/суборенду майна.

Надання прав на продукти інтелектуальної діяльності в користування.

Податковий облік відносить ці надходження і витрати до позареалізаційних. При наданні інтелектуальної власності і майна у володіння на час або постійне користування за плату, вони включаються в реалізаційні доходи і витрати.

Визнання збитків

За ст. 283 НК, господарюючий суб’єкт може вести податковий облік втрат не тільки в поточному, але і в майбутніх періодах. Це дозволяє згладити ряд протиріч у звітній документації. Дане положення особливо актуально для тих підприємств, які у відповідності з податковою звітністю понесли збиток, а за бухгалтерськими документами – прибуток.

Перенесення втрат

Він здійснюється при дотриманні наступних умов:

Сума збитку не повинна бути вище 30% від бази по податку на прибуток.

Переносити збиток допускається протягом не більше 10 л.

Підприємство, яке несе втрати більш ніж в одному періоді, відносить їх на майбутнє щодо черговості отримання, тобто після покриття відповідних витрат.

Амортизаційні нарахування

Вони здійснюються лінійним або нелінійним методом. Підприємство вибирає найбільш підходящий варіант нарахування і закріплює його в обліковій політиці. При розрахунку амортизації по основних засобів можуть використовуватися коефіцієнти – понижувальні або підвищувальні. Останні встановлюються відносно ОС:

Експлуатуються в умовах підвищеної змінності, або в агресивному середовищі.

Які виступають в якості предмета угоди фінансового лізингу.

Понижуючі коефіцієнти можуть застосовуватися до будь-якого амортизується майна, перелік якого затверджений керівництвом компанії.

Створення резервів

Податковий облік передбачає рівномірне включення майбутніх витрат у витрати підприємства. Для цього формуються резерви за:

Сумнівної заборгованості.

Гарантійного ремонту та обслуговування.

Сумнівною визнається дебіторська заборгованість, непогашену у строк, встановлений у договорі, і не забезпечена гарантією банку, заставою, поручительством. В процесі прийняття рішення про формування резерву, слід чітко розуміти відмінності між правилами, за якими підприємство веде податковий облік, та ПБО. У разі виникнення сумнівного боргу менше ніж за 45 дн. до завершення попереднього періоду, запас не формується. Суми відрахувань, що здійснюються в резерви, входять у позареалізаційні витрати тільки у тих підприємств, які використовують метод нарахування. Запас формується по кожному боргу згідно з результатами інвентаризації. Розмір відрахувань повинен дорівнювати:

Сумі сумнівної заборгованості з терміном виникнення понад 90 дн.).

50% від суми (за період від 45 до 90 дн.).

Резерви використані підприємством не повністю, можуть переноситися на наступний період. Сума знову сформованих запасів повинна коригуватися на величину залишку наступним чином:

Позитивна різниця, що утворилася між залишком попереднього резерву і новим запасом включається у позареалізаційні доходи минулого періоду.

Від’ємна різниця рівномірно відноситься на позареалізаційні витрати.

Списання товарів і матеріалів

Величина витрат може встановлюватися шляхом оцінки:

Собівартість 1 од. запасів.

Середньої початкової ціни.

Витрат на перші по часу придбані об’єкти (метод ФІФО).

Собівартості останніх куплених товарів/матеріалів (метод ЛІФО).

Періодичність виплати відрахувань з прибутку

Загальна сума податку встановлюється по завершенні календарного року. Протягом цього періоду в бюджет вносяться авансові платежі. Періодичність відрахування встановлюється підприємством і фіксується в обліковій політиці. Ст. 286 ПК передбачає два способи внесення платежів:

Поквартально.

Щомісяця.

Перший варіант повинні використовувати:

Підприємства, дохід яких за попередні 4 кварталу не була більше 3 млн. р.

Бюджетні установи.

Зарубіжні організації, які провадять діяльність у РФ через постійні представництва.

Некомерційні об’єднання, які не одержують дохід від реалізації.

Підприємства, що мають прибуток від членства в простих товариствах.

Компанії, що отримують доход у відповідності з угодами про розподіл продукції.

Компанії, що мають прибуток від довірчого управління.

Щомісячні аванси розраховуються у відповідності зі ставками податку і величини доходу, отриманого з початку місяця до його завершення, з урахуванням раніше нарахованих сум.

Постановка на облік в податковому органі

Вона є обов’язковою для всіх господарюючих суб’єктів, які ведуть підприємницьку діяльність. При цьому не має значення наявність обставин, з якими законодавство пов’язує виникнення зобов’язання вести податковий облік та відраховувати обов’язкові платежі в бюджет. Реєстрація платників проводиться:

За адресою знаходження підприємства або відокремлених підрозділів.

За місцем проживання фізособи.

За адресою розташування транспортних засобів або майна, що є об’єктами оподаткування і належать громадянам або юридичним особам.

Важливий момент

Постановка на податковий облік підприємства, в складі якого присутні відокремлені підрозділи, які знаходяться в межах РФ, а також має нерухомі об’єкти, що підлягають обкладенню, провадиться як у ФНС за адресою свого розташування, знаходження своїх філій та належного йому майна.

Документи

Облік податків в податкових органах проводиться тільки відносно осіб, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру. Для цього суб’єкту необхідно надати:

Св-во про держреєстрацію.

Установчі та інші документи, які необхідні для реєстрації.

Паперів, що підтверджують формування представництв і філій.

Заяву.

Контрольна інстанція зобов’язана поставити суб’єкта на облік у п’ятиденний термін. У цей же період ИФНС видає відповідне повідомлення.