Паризька валютна система: характеристика та особливості

Три блоку

У 1929 році стався послабив економіку більшості країн криза. Майже всі вони відмовилися від свободи обміну власної валюти на золото. Вже почила в бозі Паризька валютна система, золотий стандарт практично припинив економічний вплив на торговельні відносини між країнами. Проте міжнародне згоду в цій області було просто необхідно. Наступна конференція була проведена в Лондоні в 1933 році, і брали у ній участь шістдесят шість країн. Але не повернулася Паризька валютна система. Золотий запас кожна з країн-учасниць вирішила приберегти для власних потреб. Домовленості не було досягнуто ні щодо повернення до золотого стандарту, ні щодо встановлення валютного, митного та міжнародного боргового перемир’я (Троїста перемир’я). Лондонська конференція провалилася з величезним тріском. Підсумком стало виникнення валютних блоків.

У першому царювали стерлінгів на територіях Британської імперії з Індією і Пакистаном, цілого ряду країн Європи – Чехословаччини, Угорщини, а ще Єгипту, Іраку, Ірану і по факту – Японії. Другий блок – доларовий, куди входили сша, Канада, Латинська Америка, Ньюфаундленд. А Польща, Італія, Швейцарія, Бельгія, Франція, Нідерланди пішли в третій блок, де мав ходіння франк. Такий розпад стався з причини того, в основу Паризької валютної системи було покладено золотий стандарт, якого всі національні валюти просто не вистачило. А по Генуезької золотодевизной системі обертаються гроші були практично повністю паперовими, їх у будь-який час можна було обміняти в емісійному банку на чисте золото. Але це теоретично. А практично виходило, що в банках не було стільки металу, щоб повністю покрити паперові гроші. І чим менше було золота на фіксоване покриття, тим більше накопичувалось і створювалося додатково державних паперових грошей. Всі мають ходіння валюти обміняти було просто неможливо, тому були обрані три найсильніші: фунт стерлінгів, французький франк і долар. Інші національні валюти прив’язувалися до них.