Ознаки виконавчої влади. Ознаки федеральних органів виконавчої влади

Виконавча влада, поняття і ознаки якої будуть розглянуті далі, з’явилася разом з виникненням державності. Проте вже в первіснообщинному ладі проглядаються її риси. Вона виявлялася в якості влади ватажка і помічників над іншими. Основою її були мужність і сила. Далі розглянемо, що являє собою виконавча влада: поняття, ознаки, зміст цього явища.

Загальні відомості

Повністю ознаки та функції виконавчої влади проявляються в державі. Тут вона спирається на податки, збройні сили, апарат чиновників. Раніше на вищому рівні вона була сконцентрована в руках монархів. Тоді вона виступала в якості єдиної державної влади, одночасно здійснювала правосуддя, законотворчість. Розвиток держави сприяє різкого збільшення числа і розмірів керованих територій, посилення поділу праці та іншим факторам становлення громадянського суспільства. Державної влади служать міністри, губернатори та інші адміністративні діячі. Всі вони втілюють в життя важливі рішення, що стосуються життя суспільства.

Основні цілі

Ознаки виконавчої влади РФ досить чітко проявляються в тих завданнях, які стоять перед нею. Головними цілями цього інституту виступають:

• Забезпечення безпеки держави, суспільства і громадян.
• Формування умов, які сприяють соціального добробуту та економічного прогресу.
• Сприяння реалізації громадянами та підприємствами своїх прав і свобод; розвиток політичної, духовної, культурної, соціально-економічного життя.

Державний адміністративний апарат самостійно забезпечує безпеку в країні, захищає слабких, формує систему опіки над громадянами. Нею ж і створюються умови, які сприяють активності механізмів саморегуляції у всіх сферах соціального життя.

Ознака діяльності органів виконавчої влади

Розглянута категорія державної сили виступає в якості інструменту захисту і збереження інтересів як суспільства в цілому, так і його окремих громадян зокрема. Соціум, формуючи адміністративну структуру, оплачує її зміст, виконує її вимоги. При цьому суспільство розраховує, що активність системи буде результативною, тобто цілі, які поставлені перед нею, будуть реалізовані з найменшими витратами і в оптимальний термін.

Для того щоб стати ефективним інструментом, адміністративний апарат повинен здійснювати свою діяльність розумно, використовуючи надані йому повноваження та наявні ресурси найбільш раціонально. Разом з цим, виконуючи свої завдання, вона зобов’язана дотримуватися законності. В якості основного принципу адміністративної діяльності виступає саме доцільність у рамках норм права. Чим послідовніше він буде реалізовуватися, то активність буде ефективніше.

Категорії відносин

Сфера діяльності управлінського держапарату виходить досить далеко за його межі. На основі неї формуються певні групи відповідних відносин виконавчої влади:

• Громадянина і суспільства.
• Різноманітних і численних об’єднань. В даному випадку мова йде про політичні партіях, громадських організаціях та інших утвореннях, у складі яких перебувають громадяни, які прагнуть брати участь у політичному і соціальному житті, спілкуватися з колегами по професії, розвивати різні ініціативи та інше. Це, в свою чергу, формує одне з умов розвитку країни в цілому.
• Суб’єктів, задіяних у соціальної, господарської, правоохоронної, зовнішньополітичній сферах. Всі ці області тим або іншим чином оформлені та виражені в організаційному плані. Так, існують органи управління держмайном, підприємствами і установами, культурою, наукою, освітою, охороною здоров’я та ін. В інших сферах сформовані відомства і міністерства внутрішніх справ, оборони, безпеки, зовнішньоекономічних зв’язків та інші.
• Установ, підприємств та інших організацій, що не мають даних статусів. Державний апарат взаємодіє також з робочими колективами зазначених організацій.

Органи виконавчої влади: поняття, ознаки

Державний апарат управління володіє специфічними рисами. Основні ознаки виконавчої влади відображають сутність і зміст цього інституту. Завдяки їм дана структура має істотну відмінність від інших гілок. Першим основним ознакою виконавчої влади є її вторинність. Вона знаходиться в підлеглому положенні і залежить від вищестоящої структури.

В якості другого основного ознаки виступає організуючий характер системи. Така структура сприяє налагодження складної мережі соціальних взаємодій у громадській, культурній, економічній, адміністративній та політичній сферах, а також у правоохоронній і творчій сферах. Виконавча влада зосереджує всю реальну роботу по реалізації на практиці законів, нормативних актів вищого начальницького складу. Система переводить політичні задачі в організаційні. Адміністративна структура повинна об’єднувати зусилля, енергію громадян, вміти наводити і зберігати порядок як в нормальних, так і в екстремальних умовах. Закон при цьому виступає в якості виключно абстрактної норми, за допомогою якої намічається поведінкова модель людей. Для реалізації правового акта потрібні контролюючі, які координують та організовують державні дії. Їх виконує адміністративний апарат, пов’язаний відносинами з реальними життєвими явищами та виконує завдання цілеспрямованого постійного управління поведінкою людей, а через нього – суспільними процесами і майном.

Універсальність

Такі ознаки виконавчої влади, як систематичність і безперервність організації, характеризують інститут як структуру, що проникає у всі сфери життя. Адміністративний апарат організує безпосередню захист країни, збереження суспільної і державної безпеки. Ці ознаки виконавчої влади виявляються і при управлінні установами і підприємствами, здійсненні керівництва недержавними компаніями (контроль, оподаткування, ліцензування, реєстрація). Вплив на поведінку громадян при цьому проводиться за допомогою норм. Універсальність і безперервність як ознаки органів виконавчої влади зазначаються в існуючих методах впливу на людей. Мова, зокрема, йде не лише про притягнення до відповідальності і припинення, але і про такі засоби, як заохочення, переконання, реєстрація, договір та інших.

Ресурси

В руках виконавчої влади сконцентровані різні засоби. Зокрема, це економічні, правові, інформаційні, технічні, організаційні, ідеологічні ресурси. У ній сконцентрована фактична державна міць. Тільки вона, по суті, може наділяти певних суб’єктів правами, виділяти їм ресурси. При цьому, маючи такі потужності, держапарат безпосередньо ними не користується: він не випускає продукцію, не вчить, не лікує. Ознаки федеральних органів виконавчої влади проявляються в іншої активності. Державний апарат керує поведінкою людей, природними та іншими ресурсами з метою організувати виробництво, охорону здоров’я, освіту, культурний, економічний та інший розвиток. Адміністративна влада являє собою виконавчо-розпорядчий інститут. У процесі реалізації своїх повноважень за велінням вищестоящої структури нею видається величезна кількість нормативних актів – розпоряджень про накладення стягнень, заклику, прийомі, виділення, заохочення та інше.

Склад адміністративного апарату

Крім наведених вище, ознаками виконавчої влади є розгалуженість і обширність структури. В безпосередньому віданні адміністративного державного апарату знаходяться:

• Поліція.
• Збройні сили.
• Органи держбезпеки.
• Примусові спеціалізовані установи.

Ознаки федеральних органів виконавчої влади, які проявляються в можливості застосовувати організаційні, фізичні та інші заходи примусу, не властиві більше ніякої державної сфері. Адміністративний апарат використовує їх самостійно в рамках законності. Опора на силу, примусовість, наявність правових і фактичних можливостей для адміністративного, позасудового примусу – найважливіші ознаки виконавчої влади.

Структурне єдність

Наведені вище ознаки виконавчої влади – примусовість, універсальність, організуючий характер – обумовлюють її форму. Вона представлена у вигляді великої, єдиної, ієрархічно побудованої державної структури. Відомо, що ні судова, ні законодавча гілки влади не мають ієрархії, підпорядкування нижчих елементів вищестоящим. Для здійснення безпосередньої повсякденному організації різних громадських зв’язків, а також реальної реалізації примусу необхідно велика кількість співробітників. Число службовців, задіяних в державному апараті, у багато разів більше, ніж у всіх інших держорганах. Виконання завдань потребує залучення професіоналів та раціоналізації їх роботи. В якості основної фігури в адміністрації виступає чиновник. Як показує світовий досвід, управлінський апарат завжди прагне розширити сферу свого впливу, збільшити повноваження, кількість службовців. Безконтрольність у даному випадку може спричинити за собою адміністративний свавілля, корупцію, бюрократизацію суспільства. У зв’язку з цим в процесі послідовної реалізації на практиці принципу поділу владного професійна ієрархічна, організуюча, універсальна система набуває такі ознаки, як підконтрольність і подзаконность.

Дотримання правовим приписам

Виконавча влада виступає як вторинна щодо законодавчих органів. Ними визначається адміністративна структура, повноваження. Це положення поширюється навіть на ті випадки, коли чиновники обираються народним голосуванням (губернатор, Президент та інші). Законодавчі органи уточнюють, деталізують і розвивають акти, які видаються чиновниками. Адміністративна діяльність не може суперечити нормам, оскільки є їх виконанням. У правовій державі публічна структура підпорядкована іншій гілці, а законом. У зв’язку з цим виконавча влада вважається підзаконної.

Підконтрольність

Її обсяги і форми зазнають істотні зміни в умовах правової держави. Сьогодні підконтрольність відрізняється якісно новим характером. В минулому здійснювали нагляд монарх і чиновники, уповноважені ними прокурори та інші представники. Це був контроль над підлеглими, який виходив зверху. Як правило, нагляд здійснювали вищі чиновники за нижчестоящими. В умовах правового режиму виконавча влада не підкоряється іншим гілкам. Однак її можуть контролювати всі існуючі державні структури. До них, наприклад, можна віднести суди, Парламент, а також органи, що не належать до жодної з існуючих гілок влади: прокуратуру, уповноважених з прав людини, рахункової палати і так далі. Величезними контрольними повноваженнями в Росії має Президент. Він займає особливу позицію у вітчизняній системі владного поділу.

Завдання адміністративного апарату

Державну виконавчу владу можна характеризувати як комплекс професійних службовців і як систему уповноважених органів. І ті, і інші реалізують певні завдання. І система органів, і сукупність службовців займається виконавчо-розпорядчою діяльністю. В якості її змісту виступає повсякденна, безпосередня і безперервна організація реалізації внутрішніх і зовнішніх державних завдань. Об’єктивно немає сумнівів у необхідності адміністративного управління. Згідно з діючим законодавчим актам, що регламентує поділ праці, вся структура поділена на більш прості, спеціальні типи організаційної активності. Їх прийнято називати функціями виконавчої (адміністративної) влади. В юридичній літературі дане визначення розкривається в двох сенсах. У першому випадку функції зв’язуються з об’єктами адміністративного управління. У другому сенсі вони виступають як один із загальних методів організації впливу на підлеглі системи.

Класифікація завдань за об’єктами впливу

В даній категорії виділяють наступні функції:

• Забезпечення оборони.
• Виконання контррозвідки й розвідки.
• Забезпечення порядку в суспільстві.
• Збереження державного кордону.
• Управління промисловістю.
• Керівництво транспортом.
• Сільськогосподарське управління.
• Податкові збори.
• Антимонопольну діяльність.
• Сприяння малому бізнесу.
• Організацію освіти, охорони здоров’я, соцзахисту, наукових досліджень тощо.

Крім цього, до цієї категорії слід віднести завдання по забезпеченню зв’язків з іншими країнами, міжнародними об’єднаннями.

Різновиди завдань як методів організації впливу

Ці функції вважаються загальними типовими прийомами інформаційних взаємовідносин суб’єктів і об’єктів соціального управління. В цілому вони вважаються відносно самостійними, стійкими, спеціалізованими видами адміністративної діяльності. До загальних завдань слід віднести:

• Нормативне регулювання.
• Планування.
• Прогнозування.
• Кадрову роботу.
• Методичне керівництво.
• Контроль.
• Облік та інші.