Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат. Стаття 48. Відмова у вчиненні нотаріальної дії

Відмова у вчиненні нотаріальних дій – рішення нотаріуса не надавати послугу, про яку його просить клієнт. Які підстави можуть бути для цього і що враховують нотаріуси у своїй діяльності.? Які аспекти має застосування законодавства?

Законодавче регулювання

«Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат» – нормативний акт, що вміщує основні норми, що регулюють діяльність цієї категорії юристів. Документ:

• перераховує їх права та обов’язки;
• перелік здійснюваних ними нотаріальних дій;
• загальний опис порядку надання послуг;
• розрахунок ціни;
• організацію контролю з боку Мін’юсту;
• порядок оскарження дій, які заінтересована особа вважає незаконними (фактично дається посилання на ЦПК).

Нормативний акт зачіпає безліч інших нюансів даної сфери.

Втім, нормативне регулювання не вичерпується лише законом. ФНП видає рекомендації, листи, що мають рекомендаційний характер, але активно застосовуються.

Тим не менш «Основи законодавства Російської Федерації про нотаріат» залишаються актом, що застосовуються безпосередньо, а не через видання великого обсягу нормативних актів.

Регіональні влади має право надати на своїй території нотаріусам додаткові права, додатково до тих, що вказані в законі.

Регламент вчинення нотаріальних дій встановлює перелік фактів і документів, в яких нотаріус потребує для надання послуг. Його видання спрямоване на виключення випадків витребування зайвих, непотрібних з юридичної точки зору документів у людей.

Права нотаріуса

Які ж права і обов’язки у нотаріуса? Почнемо з прав:

• вчиняти дії, передбачені профільним законом, при зверненні громадян і організацій;
• складати проекти договорів, документів, готувати їх копії, виписки з них;
• роз’яснювати чинне законодавство у сфері своєї компетенції;
• просити фізичних осіб і організації представити за запитом наявні у них документи;
• приймати участь у постановці об’єктів нерухомості на кадастровий облік і реєстрацію прав;
• отримувати виписки з органів кадастрового обліку та реєстрації прав на нерухомість;
• отримувати виписки з реєстру юридичних осіб та ІП.

Які закон передбачає обов’язки

• Нотаріус зобов’язаний допомагати громадянам у реалізації їх прав, роз’яснювати законодавство, повідомляти про правові наслідки планованих або вчинених дій.
• Нотаріус повинен зберігати таємницю про вчинені ним дії, звільнити від присяги його має право лише суд у разі початку провадження у кримінальній справі за вчинюваної нотаріальної дії.
• Не менше одного разу протягом 4 років проходити курс з підвищення кваліфікації.
• Відмовляти у вчиненні дій, якщо вони суперечать законодавству або міжнародним зобов’язанням країни.

Таким чином, перелік прав та обов’язків нотаріуса складається з відносно невеликого списку, але кожен його пункт не так простий, як здається на перший погляд.

Трохи про структуру

Нотаріат являє собою скоріше корпорацію професіоналів, ніж ієрархічну організацію, яка працює в режимі підпорядкованості. Нотаріуси вправі діяти у межах, відведених законом на свій розсуд. Наприклад, вони фактично працюють у межах спеціалізації, хто віддає перевагу завіряти угоди, хтось- оформляти спадщину.

Зараз майже всі нотаріуси, які зустрічаються, приватнопрактикуючі, тобто працюють на свій страх та ризик і не фінансуються з бюджету. Наймання приміщень і праця помічників вони оплачують за свій рахунок, також з них не знімається обов’язок сплачувати податки до бюджету і відрахування в страхові фонди.

Яким же чином працюють державні нотаріальні контори? У законі про них майже нічого не говориться, лише робиться посилання на право Мін’юсту засновувати такі контори. Втім, їх відсутність на якійсь території не повинно обмежувати громадян, і в такій ситуації чиновник муніципальної адміністрації наділяється правом здійснювати нотаріальні дії. Раніше ж відсутність приватних нотаріусів компенсувалося організацією державної нотаріальної контори. Тепер така політика визнана недоцільною, і частина функцій при необхідності передається муніципалітету. Однак такі контори поки ще існують.

Загальний порядок надання нотаріальних послуг

Порядок нотаріальних дій – це алгоритм дій нотаріуса або посадової особи, що виконує його функції при наданні послуг, на які він уповноважений. Яким чином все відбувається?

Нотаріус дає коротку консультацію, задає уточнюючі питання, щоб зрозуміти, в чому дійсно потребує звернувся чоловік і чи можна йому допомогти.

Якщо так, то просить подати паспорт і документи, які потрібні для надання відповідної послуги. Завдання нотаріуса – в першу чергу переконатися в дієздатності заявника, в розумінні, чого він хоче і не перебуває в цей момент під тиском.

Природно, ніхто не вимагає пред’явити довідку з лікарні, але залишається право відмовитися від вчинення просимого дії при підозрі у психічної ненормальності людини.

Далі нотаріус перевіряє повноваження особи, що звернулася (вивчає довіреність, папери, що дають право представлення інтересів юридичної особи, тощо).

Документи, завірені нотаріусом, формуються на захищених бланках. Ставиться його особиста печатка і підпис як підтвердження волі осіб, на ім’я яких видані документи.

Копії майже всіх документів, виданих раніше нотаріусом, залишаються в архіві. Наприклад, копії договорів, довіреностей та ряду інших документів він зобов’язаний залишати. Копії паперів, не позначених в законі, залишаються в архіві за бажанням нотаріуса.

Підстави відмови у вчиненні нотаріальних дій

Ст. 48 закону пропонує перелік обставин, що тягнуть за собою відмову нотаріуса виконати прохання клієнта:

• виконання прохання особи, що звернулася є протизаконною дією;
• послуга, про яку просять, повинна виконуватися іншим нотаріусом;
• потенційний клієнт недієздатним;
• представник особи не має відповідних повноважень;
• пропонована угода від імені організації суперечить її статуту;
• пропонована угода повністю або частково суперечить нормам законодавства;
• подані документи не відповідають вимогам законодавства;
• факти, викладені в документах, не підтверджені, якщо потрібні додаткові докази.

Перелік формально не є закритим і вичерпним, але все ж те чи інше підставу присутня в нотаріальних відмови.

Суперечність із законом

На всіх без винятку лежить обов’язок підкорятися законодавству та діяти виключно в його рамках. Так, наприклад, нотаріус не вправі посвідчувати угоди, які порушують закон. Наприклад, іноземець набуває у власність земельну ділянку сільськогосподарської землі. Або майно вважається обмеженим в обороті, і учасники операції не має право ним володіти (немає, наприклад, дозволу на придбання зброї). Варіантів чимало, і дії, які суперечать закону, стосуються не тільки угод.

Порушення принципу територіальності

Ст. 40 закону перераховує випадки, коли свобода вибору нотаріуса обмежена. Наприклад, операція з нерухомістю засвідчується нотаріусом, працюючим в межах суб’єкта або регіону, де розташоване це майно.

Прийняття цінних паперів та грошових коштів на депозит здійснюється спеціалістом в місці виконання основного зобов’язання, згідно з яким відбувається передача. Перелік, викладений у статті, досить великий.

Недієздатність особи, що звернулася

Нотаріус виходить із зовнішніх проявів стану людини. І може відмовитися, як писалося вище, якщо у нього виникають підозри. Офіційно недієздатність підтверджується рішенням суду.

Представник не має повноважень

Повноваження підтверджуються довіреністю, посвідченою нотаріусом, або керівником організації, що мають право видачі.

В нотаріальній базі даних можна перевірити, чи дійсно видана представлена довіреність.

В послузі відмовлять, якщо строк дії довіреності закінчено або вона не дає прав підписувати якісь документи або вчиняти якісь дії. Всі повноваження повинні бути визначені в документі, в іншому випадку вважається, що володар довіреності ними не володіє.

Невідповідність угоди статуту

Угода так чи інакше суперечить статуту. Немає згоди співвласників на вчинення правочину, якого вона не відповідає роду діяльності. Наприклад, під виглядом некомерційної діяльності засновники намагаються займатися бізнесом і бажають укласти угоду, спрямовану на витяг систематичної прибутку. Нотаріус відмовиться від засвідчення, якщо директор намагається вийти за рамки повноважень, прописаних в статуті або установчому договорі.

Невідповідність документів вимогам законодавства

Сюди включаються дефекти паспорта, виправлення, закреслення, відсутність печатки, потрібного числа підписів, інших реквізитів, які обов’язкові і підтверджують дійсність документа. На рішенні суду повинна, наприклад, стояти позначка про вступ його в силу, у противному разі воно не приймається нотаріусом.

Відсутність підтвердження фактів, викладених в інших документах

Наприклад, у документах, поданих нотаріусу, є посилання на судове рішення. Нотаріус попросить пред’явити тоді йому і рішення. Якщо представник діє на основі довіреності від організації, нотаріус попросить пред’явити документи, що підтверджують право посадової особи видавати довіреності. Сюди входять: оригінал статуту організації, наказ про призначення на посаду. Не маючи на руках повного комплекту документів, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Оскарження дії чи бездіяльності

Діяльність нотаріусів важлива, і її значення важко переоцінити. Якщо ж клієнт вважає, що дії або відмову нотаріуса не відповідають нормам законодавства, він має право поскаржитися.

Куди оскаржується відмова у вчиненні нотаріальної дії? Громадяни мають два шляхи:

• відправитися зі скаргою в місцеве управління Мін’юсту;
• написати заяву в суд.

Практикуючі юристи відзначають більш високу результативність другого способу. Контроль з боку міністерства має свої плюси. Скарги скласти простіше, перевірки проводяться швидше, і нотаріуси їх не дуже-то люблять.

У той же час судовий розгляд хоча і проводиться за спеціальною процедурою і дещо складніше, ніж відомча перевірка, його результативність вище. Рішення суду є обов’язковим для нотаріуса.

Судовий контроль

Суддя розглядає скарги, які подані йому, за власною ініціативою ніяких дій він не виробляє.

До якого суду подається заява? За місцем розташування державної нотаріальної контори або особи, що виконує його дії (чиновник муніципалітету, посадові особи лікарень, госпіталів, місць позбавлення волі тощо).

Скарга на дії капітана корабля розглядається в суді за місцем приписки судна. Першою інстанцією служать районні суди.

Відповідно до законодавства відмова у вчиненні нотаріальних дій оформлюється в письмовій формі. У постанові зазначаються:

• місце вчинення;
• відомості про нотаріуса або посадову особу;
• відомості про який звернувся особі;
• суть звернення;
• опис причин відмови;
• дата винесення рішення;
• підпис і печатка нотаріуса чи посадової особи.

Заявник має 10 діб на напрям скарги з того дня, як йому стало відомо про відмову. Затримка призведе до відмови судді розглядати скаргу. Спочатку він попросить пояснити затримку, допущену заявником.

Суддя:

• визнає дію незаконним і скасувати його;
• зобов’яже здійснити зазначене у заяві дію.

Є ще інший варіант: суддя, виявивши спір про право, пропонує розглянути спір у позовному порядку. Наприклад, заявник просить визнати недійсним видачу свідоцтва про право на спадщину. Якщо в ньому мають місце помилки, скарга обґрунтована, якщо ж піднімається питання про права інших осіб, суддя в ній відмовить. Чому? Така постановка питання говорить про наявність спору про право.

Суддя може відмовити у заяві та без посилання на спір про право.