Органи державного управління та влади

Як і в будь-якій країні, в Російській Федерації керівництво здійснюється через органи державної влади і управління. Сьогодні під органами держвлади розуміється канал, за допомогою якого народні маси реалізують свою владу, що передбачається третьої статті російської Конституції. Поряд з цим є місцеве самоврядування, яке не входить у систему державної влади.

Специфічні риси, властиві органам держвлади

Кожному органу державної влади притаманні певні владні та державні повноваження, які виражаються в їх компетенції.

Під терміном “компетенція” розуміють сукупність предметів закладів і повноважень.

Будь компетенції органу держвлади визначають Конституція Росії, статут суб’єкта Федерації, закони Росії і її суб’єктів, укази глави держави, постанови кабінету міністрів і постанови виконавчого органу суб’єкта федерації, положення про цей орган та інші нормативно-правові акти.

Держава встановлює порядок утворення кожного державного органу. Наприклад, Конституція Росії і відповідні федеральні закони регламентують порядок проведення виборів у Державну Думу.

Держава уповноважує кожен держорган на виконання певних завдань і функцій. Приміром, як йдеться у 80-ї статті Конституції РФ, російський президент зобов’язаний гарантувати права і свободи громадян, а також державний суверенітет, тоді як Уряду Російської Федерації призначається, згідно сто десятої статті Конституції, здійснювати виконавчу владу.

Держава встановлює порядок функціонування кожного державного органу. Приміром, російський уряд діє відповідно до федерального конституційного закону.

Для кожного держоргану характерно, що він структурно входить в єдину систему органів держвлади, складаючи її частина.

Єдність системи держуправління

Російська Конституція визначає, що з органів держвлади та управління країни, а також всіх, що входять до неї суб’єктів, складається єдина система органів державного управління. Прояв подібного єдності системи державної влади знаходить свою реалізацію у системі розмежування повноважень і предметів ведення між центрально-федеральними владними структурами та владними органами федеративних суб’єктів.

Всі органи державної влади мають між собою тісний організаційно-правовий зв’язок.

Поняття органу держуправління

Однієї з різновидів органів державної влади є органи державного управління, що володіють всіма основними рисами, притаманними органам держвлади.

Держорган має свої відмітні ознаки.

До держоргану відносять організований колектив, який є самостійною частиною держапарату, має власну компетенцію і володіє публічними функціями.

Головним відмітним ознакою для держоргану буде те, що це поняття належить до організації, колективу, керованої групі людей.

До наступного ознакою державного органу буде ставитися те обставина, що держорган є політичною структурою, тобто наділений госвластью, яка дає право виступати від імені державного для виконання його функцій.

Відповідно це передбачає наділення держоргану специфічними повноваженнями, мають владно-державну природу.

Володіння госвластными повноваженнями є головною юридичною ознакою всякого держоргану.

В чому полягають такі повноваження?

Госвластные повноваження полягають у праві держоргану здійснювати видання від імені держави відповідних юридичних актів, які є обов’язковими для виконання.

Адресатами виданих актів держорганів можуть бути інші державні органи, посадові, юридичні і фізичні особи, а в деяких ситуаціях і громадські структури.

Особливості повноважень

Однією зі специфічних особливостей владних державних повноважень стало те, що у них існує можливість виходу з рамок конкретного держоргану, і поширення їх буде стосуватися тієї галузі чи галузі соціально-культурної, господарської або адміністративно-політичної діяльності, з якою пов’язана робота конкретного органу.

Нерідко акт державного органу може поширюватися не тільки на категорію підлеглих посадових осіб, що працюють у сфері, яка підвідомча конкретного держоргану, але і на інших громадян.

Цього зовнішньому чиннику можна присвоїти статус універсальності, однак за нього відразу стає зрозумілою сутність владних повноважень держоргану.

У яких сферах дійсні повноваження держоргану

Сферу дії повноважень держорганів визначає конкретне місце, яке займають органи державної влади та управління в системі держапарату, плюс характер завдань, які вирішуються конкретним владним органом.

Органи державної влади і управління мають право реалізовувати видаються правові акти шляхом здійснення від імені держави відповідних заходів щодо переконання, виховання та заохочення.

Для державно-владних повноважень характерно наявність права на організацію від імені держави відповідного спостереження (нагляду) за правильністю виконання вимог виданого правового акта.

Це цілком зрозуміло, оскільки владні повноваження проявляються не тільки у встановленні певної обов’язки, але й у необхідності забезпечення її конкретного виконання і неухильного дотримання представниками державних і громадських структур, юридичними і фізичними особами.

У певних випадках для неухильного виконання виданих правових регламентів органи державного управління можуть використовувати дозволені їм заходи з примусу.

Всі перераховані дії держорганів підлягають обов’язковому виконанню, так як вони підкріплені силою і авторитетом держави.

Специфіка органу держуправління

Федеральні органи державного управління, як і будь-які інші органи влади повинні діяти в межах своєї компетенції. Орган повинен володіти відповідною організаційною структурою, територіальним масштабом діяльності. Органам держуправління притаманні свої специфічні ознаки, які випливають зі своєрідності завдань, що вирішуються виконавчими владними органами, та особливостей їх держдіяльності.

Насамперед вищевказаними органами проводиться специфічна за методикою і змістом державна діяльність – держуправління.

Вся діяльність органів державного управління, що здійснюється в рамках наданих владно-державних повноважень, вирішує задачі, що стосуються загального, щоденного оперативного керівництва на об’єктах, пов’язаних з господарським, соціально-культурним, адміністративним і політичним будівництвом.

У своїй роботі органи держуправління в першу чергу керуються законом, використовуючи юридичні засоби нормотворчого та юрисдикційного характеру.

Загалом, організація органу державного управління передбачає створення структури, що є частиною держапарату, яка призначена в режимі розпорядчо-виконавчої діяльності від імені держави та в обсягах наданих владних державних повноважень здійснювати безпосереднє щоденне керівництво діяльністю адміністративних, політичних, господарських і соціально-культурних об’єктів.

Виконавча влада

Щоб зрозуміти, для чого потрібні виконавчі органи державного управління, варто розібратися, як співвідносяться держуправління і виконавча влада.

Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову проголошено як найважливіший принцип функціонування Російської Федерації як правової держави у Декларації про держсуверенітет нашої країни ще в 1990 році.

Поняття виконавчої влади законодавцем закріплено у російській Конституції.

Виконавчу владу можна віднести до політико-правової категорії, тоді як державне управління – організаційно-правовою.

Що мається на увазі під терміном “виконавча влада”

Під виконавчою владою розуміється державне управління, яке здійснюють органи виконавчої влади.

Реалізація її відбувається у позасудовому порядку. В її компетенції знаходяться найбільш важливі атрибути державної влади, це стосується фінансів, найважливіших комунікацій, поліції, армії, структур безпеки, виправних установ тощо.

Про місцеве самоврядування

На сьогоднішній день в Російській Федерації місцеві органи державного управління ще не можуть з повною віддачею вирішувати поставлені перед ними завдання, так як їх діяльність підлягає вдосконаленню.

Формування місцевих представницьких органів відбувається шляхом виборів, тим не менш вони належать до державних органів управління.

Місцеві органи виконавчої влади не мають організаційної зв’язку з місцевими представницькими органами, хоча обидві ці гілки є органами держуправління.

При вирішенні завдань місцевого характеру орган місцевого самоврядування має організаційної і функціональної самостійністю.

Органи державного і муніципального управління

Існують різні форми управління. Всім відомі державне і муніципальне.

Відзначаються наступні типи взаємовідносин між цими органами влади.
Перший тип взаємовідносин, пов’язаний з покладанням на орган державної влади суб’єкта Російської Федерації обов’язків, стосується питань, що перебувають виключно у федеральному віданні. При цьому федеральні органи державної влади здійснюють адміністративне керівництво регіональними виконавчими структурами.

Другий тип взаємин передбачає спільне відання управління. В даному випадку федеральні органи державної влади приймають управлінські рішення після обов’язкового з’ясування думки регіонального органу держвлади, хоча право на остаточне рішення завжди за федеральною структурою. Таким чином, вирішальним голосом володіє федерація, дорадчим – регіон.

Третій тип взаємовідносин передбачає рівноправність у питаннях спільного управління, коли федерація і суб’єкти володіють однаковими правами. Крім договірного порядку, відносини можуть встановлюватися рівноправними при виникненні так званого режиму подвійного ключа. Наприклад, Конституція РФ передбачає подібна взаємодія. В тексті це звучить таким чином: “Зміна статусу суб’єкта РФ допускається у разі взаємної згоди Федерації і суб’єкта”.

Четвертий тип взаємин стосується питань, закріплених у віданні суб’єкта федерації, коли орган державної влади суб’єкта федерації має вирішальний голос, а у федерації – лише дорадчий.