Обєктивна сторона правопорушення: ознаки, елементи

Склад будь-якого правопорушення утворює комплекс взаємопов’язаних компонентів. Тільки при одночасному їх наявності передбачається відповідальність. Цими компонентами є: об’єкт, суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона правопорушення. Розглянемо їх докладніше.

Загальні відомості

Об’єкт правопорушення, суб’єкт правопорушення, об’єктивна сторона і особисте ставлення винного до свого протиправному поведінці – обов’язкові компоненти конструкції діяння. Воно, в свою чергу, є усвідомленим актом людини. Кожний елемент володіє самостійним значенням тільки у взаємозв’язку з іншими компонентами.

Спрямованість посягання

В якості об’єкта правопорушення виступають суспільні взаємодії, яким особа заподіює шкоду або загрожує їх нормального існування. Дане визначення вважається самим загальним. Кожне неправомірна дія завжди спрямована на конкретний об’єкт. Це може бути честь і гідність особи, власність, здоров’я, життя і так далі. Будь-яка неправомірна дія, навіть не спричинило негативних наслідків, завдає шкоди громадському порядку. Незаконні поведінкові акти вносять хаос у відносини, регульовані правом. Приміром, підготовка до вбивства може і не заподіяти дійсний збиток. Проте загроза його нанесення створюється в будь-якому випадку.

Об’єктивна і суб’єктивна сторона правопорушення

Ці компоненти протиправного діяння мають свою специфіку. У кожної особи, що вчиняє протиправне діяння, є своє власне ставлення до своєї поведінки. Воно відображає суб’єктивну сторону порушення. Її висловлює деліктоздатність особи. Це означає, що в якості правопорушення виступає тільки винне діяння. Іншими словами, у момент вчинення проступку суб’єкт контролював свою поведінку і усвідомлював його. Об’єктивну сторону правопорушення характеризує в першу чергу безпосередньо саме протиправна дія/бездіяльність. Воно спричиняє негативні наслідки. Вони також виступають як ознака об’єктивної сторони правопорушення. Як вище було сказано, компоненти конструкції існують у взаємозв’язку. Іншими словами, дія суб’єкта повинно спричинити ті чи інші наслідки. Така причинний зв’язок також включається в об’єктивну сторону складу адміністративного правопорушення.

Класифікація компонентів

Ознаки об’єктивної сторони адміністративного правопорушення поділяються на обов’язкові та факультативні. Як зазначав А. В. Мальків, до перших слід відносити:

Засоби вчинення, обстановку, час, місце події автор вважає факультативними ознаками об’єктивної сторони складу правопорушення. Такий поділ вважається досить умовним. Це пов’язано з тим, що будь-яке діяння вчиняється в певний час, в конкретному місці, тими або іншими способами і пр. Тим не менш, у ряді випадків законодавець не включає ці елементи об’єктивної сторони правопорушення в диспозицію норми. В результаті вони набувають статус нейтральних (факультативних). В інших випадках норми прямо вказують на час, місце, спосіб вчинення проступку безпосередньо в диспозиції.

Приклади

Ст. 129.1 НК закріплює відповідальність за неправомірне неповідомлення інформації податкової інспекції. В цьому випадку об’єктивна сторона правопорушення полягає безпосередньо у факті бездіяльності. Час, спосіб, місце вчинення проступку не приймається до уваги. Протилежний підхід застосовується у статті 120 ПК. У частині першій встановлюється покарання за грубе порушення підприємством порядку обліку витрат/доходів чи об’єктів оподаткування, якщо воно допущено протягом одного звітного періоду. Тут значення має не тільки сам вчинок, але і час його вчинення.

Наслідки

Об’єктивна сторона правопорушення в ряді випадків формується тільки самим діянням. При цьому воно може і не призвести до негативних наслідків. Наприклад, встановлюється відповідальність за появу на роботі в нетверезому стані, невиконання правил, зберігання зброї без дозволу, виданого уповноваженими органами в установленому порядку, і так далі. Якщо такий проступок все-таки спричинив негативні наслідки, то відповідальність або посилюється, або застосовується з підстав, передбачених нормою, в якій об’єктивна сторона правопорушення містить вказівку на наявність наслідків як обов’язкової умови для притягнення громадянина до відповідальності.

Причинний зв’язок

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення передбачає визначення наслідків. Відповідно, передбачається і встановлення причинного зв’язку між ними і, власне, діянням. Її наявність має місце у разі, якщо поведінка особи, передуючи наслідків, зумовило настання наслідків. Тобто, дія громадянина стало причиною виниклого шкоди.

Шкоду

Він виражається в комплексі негативних наслідків протиправного діяння. Шкода може бути виражений у знищенні цінностей, створення перешкод для законного власника у користуванні ними, порушення порядку, обмеженні суб’єктивних прав інших осіб, стиснення свободи їх поведінки. Форми, в яких проявляється шкоду, досить різноманітні. Шкода може мати матеріальний, фізичних і інший характер, зазіхати на загальні або специфічні інтереси. Деякі діяння призводять до порушення нормальної діяльності підприємств та уповноважених органів. Наприклад, неявка за викликом або ухилення від відвідування ФНС по справі, пов’язаній з податковим проступком, створює перешкоди для здійснення ефективного та своєчасного розслідування.

Нюанси

Безсумнівно, шкода може мати різний розмір, характер, відрізнятися за іншими критеріями. Однак об’єктивна сторона правопорушення завжди передбачає виникнення соціального збитку. Шкода може бути моральною чи матеріальною, мати або не мати кількісної оцінки, бути в тій чи іншій мірі значним, що відчувається колективом, окремим індивідом або всім суспільством. Але наявність шкоди вважається необхідною ознакою правопорушення. Саме він дозволяє кваліфікувати діяння як суспільно небезпечне.

Суб’єктивна сторона

Законодавство допускає вменение відповідальності особам осудним і дієздатним. Іншими словами, вони повинні досягти певного віку, а їхня психіка повинна бути сформованою і повноцінною. Нормативними актами визначається коло осіб, які не можуть бути покарані за правопорушення. До них відносять психічно нездорових людей, малолітніх. Суб’єктивна сторона порушення формується:

Значення при кваліфікації має також емоційний фон особи в момент вчинення діяння. Зазначені компоненти володіють різним змістом. Але їх об’єднує те, що вони характеризують процеси, які відбуваються у психіці особи. Саме тому вони об’єднані в одну групу.

Вина

Вона вважається обов’язковою ознакою правопорушення. Факультативними компонентами виступає емоційний фон, мета і мотив. Вина виражає психічне стан особи, її ставлення до протиправного діяння, яке вона вчиняє, а також реакцію на можливі наслідки. Вона передбачає розуміння чи усвідомлення суб’єктом неприпустимість його поведінки. При відсутності вини діяння не може кваліфікуватися як правопорушення. Вона може виражатися у двох формах. Вина може бути прямою або непрямою. В останньому випадку мається на увазі, що суб’єкт передбачає негативні наслідки і бажає їх настання. Непряма вина передбачає, що особа розуміє ймовірність шкоди, але по своїй самовпевненості або недбалості думає, що його вдасться уникнути. З цього випливає висновок. Якщо протиправність завжди передбачає провину, то відсутність останньої вказує на відсутність першої і, отже, на неможливість притягнення до відповідальності.

Специфіка провини

При формуванні умисної та необережної форм законодавцем використовується два елемента – вольовий та інтелектуальний. Приклади цього можна знайти в різних нормах. Так, по статті 110 НК, податкове злочин буде вважатися вчиненим умисно, коли суб’єкт усвідомлював протиправність своєї дії/бездіяльності, бажав або свідомо допускав настання негативних наслідків своєї поведінки. Дане формулювання можна знайти в частини 2 зазначеної норми. Розуміння протиправності виступає як інтелектуальний ознака, а свідоме допущення та бажання настання наслідків – як вольовий.

Умисел

Велика частина протиправних дій скоюється з чітким розумінням їх незаконності. Наприклад, по необережності не можна вчинити зґвалтування, розбій, грабіж. Але є категорія правопорушень, які вчиняються без наміру заподіяти шкоду. Особа може діяти всупереч своїй волі і бажанням. У цьому випадку говорять про легковажності. Умисел може бути непрямим і прямим. В останньому випадку суб’єкт не тільки розуміє протиправність своєї поведінки, але і бажає настання негативних наслідків, прагне до них. Від прямого умислу непрямий відрізняється за характеристикою вольового аспекту. У другому випадку особа ставиться байдуже до ймовірності настання негативних наслідків. Умисел висловлює крайню форму негативного ставлення особи до суспільства, правам інших.

Самовпевненість

Вона є однією з форм легковажності. Самовпевненість припускає, що порушник передбачав можливість настання наслідків, але розраховував на їх запобігання, не маючи до того достатніх підстав. До прикладу, автомобіліст не виконує вимоги щодо дотримання швидкісного режиму. При цьому він розраховує, що він має необхідний водійський досвід для запобігання аварії. Внаслідок цієї самовпевненості він збиває пішохода. Воля порушника в цьому випадку спрямована на запобігання негативних наслідків, але його розрахунок є необґрунтованим.

Недбалість

Це друга форма легковажності. Вона виражається в тому, що особа не передбачала негативних наслідків своїх дій, хоча при належній завбачливості та уважності повинне було їх передбачати. Визначення вольового аспекту недбалості обумовлюється суб’єктивним (“могла припускати”) і об’єктивним (“повинна була передбачити”) критеріями. На практиці останній зв’язується з обов’язками особи, дорученими йому на підставі законодавства, згідно з професійним статусом, загальноприйнятими правилами поведінки тощо Суб’єктивний аспект означає здатність передбачити наслідки при належному напрузі свідомості і волі. Приміром, лікар зобов’язаний передбачати ймовірні ускладнення від прийому пацієнтом медикаментів і повинен вжити заходів щодо їх нейтралізації.

Мотив

Він висловлює спонукальну причину до скоєння протиправного вчинку. Мотив – це те, чим, власне, керується суб’єкт. Проступок здійснюється з користі, хуліганських, сексуальних мотивів. Мотив може бути політичним, егоїстичним та ін. наприклад, податкове порушення здійснюється з користі, оскільки суб’єкт прагне уникнути витрат.

Мета

Вона являє собою той результат, якого суб’єкт прагне досягти, здійснюючи правопорушення. Досить часто законодавець виділяє мета як обов’язковий компонент конструкції діяння. Склад злочину, передбаченого у статті 285 КК, буде мати місце тільки у випадку, якщо воно вчиняється з корисливої мети або з іншої особистої зацікавленості.

Критерії для притягнення до відповідальності

Основною умовою виступає деліктоздатність. Вона передбачає здатність відповідати за свої дії. Для її визнання законодавство встановлює певні вимоги. В першу чергу це досягнення конкретного віку. За загальними правилами, кримінальне покарання може звинувачують з 16 років. Але за окремі злочини відповідальність настає і з 14. Разом з тим слід врахувати, що деякі діяння особи можуть здійснити і в більш старшому віці. Наприклад, за посягання проти правосуддя можуть залучатися до відповідальності судді. А ними можуть, у свою чергу, стати особи, які досягли 25 років. Що стосується адміністративної відповідальності, то до неї залучаються, за загальним правилом, громадяни 16-ти л. Дисциплінарні покарання можуть звинувачують також з цього віку. ЦК визнає як суб’єктів правопорушень осіб, які досягли 18-ти років. Але, як вказує стаття 27 Кодексу, особа може бути визнана повністю дієздатним та з 16. Для цього йому необхідно працювати за трудовим контрактом або займатися підприємницькою діяльністю за згодою законних представників.

Висновок

Зміст правопорушення виступає в якості його головної внутрішньої характеристики. Вона дозволяє виділити його з інших поведінкових актів. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення – один з ключових аспектів кваліфікації. Вона характеризує зовнішні властивості діяння. Саме об’єктивна сторона складу правопорушення дозволяє визначити наявність і величину шкоди, його особливості, спрямованість посягання. На підставі цих показників встановлюється відповідність діяння особи у конкретній нормі. Між тим, об’єктивна сторона складу правопорушення ще не дозволяє застосовувати покарання. Обов’язковою умовою для притягнення до відповідальності виступає вина. При відсутності цього елементу покарання буде вважатися неправомірним. Протиправні дії володіють певними властивостями, що дозволяють відмежувати їх від інших дій/бездіяльності. Ці ознаки необхідно аналізувати в сукупності. Тільки повне їх наявність дозволяє однозначно кваліфікувати діяння як неправомірне. Правопорушення вважаються аномальним явищем суспільного життя. В якості передумов для їх вчинення виступають різні економічні, політичні, моральні, соціальні фактори. При цьому, як відзначають багато експертів, оскільки правопорушення мають нерозривний зв’язок із суспільним життям, вони завжди будуть мати місце. Відповідно, держава повинна виробляти адекватні заходи реагування на такі антисоціальні явища. В умовах розвитку відносин між людьми, підвищення якості життя, поліпшення добробуту, посилення гарантій, підвищення захищеності громадян, поглиблення їх політичної зрілості обсяг протиправної поведінки знижується. При наявності сприятливих умов формуються передумови для зменшення якісного і кількісного рівня правопорушень.