Обсяг виробництва продукції та його аналіз. Збільшення обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва – важливий з економічної точки зору показник розвитку бізнесу. Як його вираховувати? Яка практична корисність знання поточних обсягів виробництва? В яких випадках доцільно проводити його оптимизациию і якими методами це можна робити?

Визначення

Що таке обсяг виробництва? Це загальна кількість штук (або інших одиниць виміру – літрів, тон і т. д.) якогось промислового товару, випущене за деякий проміжок часу, або ж динаміка випуску виробів, що виражається у трудових або вартісних показниках. Практичну значимість даний показник має в двох основних аспектах.

Бухгалтерська доцільність

По-перше, це надання статистики у внутрішні корпоративні структури, для бухгалтерії, для інвесторів або, наприклад, державного замовника. У даному випадку обсяг виробництва – інформація, яка носить головним чином довідковий або аналітичний характер. Відповідні дані можуть бути важливі для прийняття ключових для підприємства рішень в області менеджменту, інвестування, укладання договорів і т. д.

Стратегічна доцільність

По-друге, в економіці є поняття “оптимальний обсяг виробництва”. Згідно з поширеним визначенням він являє собою показник, що забезпечує підприємству умови для виконання контрактів і відповідний пріоритетів у розвитку бізнесу (або завдань, поставлених власником – приватною особою, державою, муніципалітетом і т. д.). Ключові критерії тут – дотримання термінів, мінімум витрат, а також максимальний рівень якості товару.

Аналіз обсягу виробництва

Вивчимо перший напрямок практичного застосування такого роду інформації, як обсяг виробництва. Статистичне і аналітичне вивчення відповідних показників діяльності підприємств, якщо говорити про приватний бізнес, може бути спрямована на інформування про реальний стан справ на фабриці інвесторів, державних структур (головним чином ФНП). Те, на що власникам фірм слід звертати увагу в даному напрямку в першу чергу – це грамотне оформлення відповідної інформації.

Особливо суворо слід підходити в такому питанні до документів, що стосуються саме взаємодії з податківцями. Так, цифри, що відносяться до обсягу виробництва, необхідно надавати згідно уніфікованим формам. Таким як, наприклад, №1-П (“Квартальна звітність про випуск окремих видів продукції”), №16 “Рух готових виробів”) і т. д.

Одиниці виміру обсягу виробництва

Вище ми відзначили, що обсяг виробництва підприємства може виражатися в натуральних показниках (штуки, тонни тощо), трудових або вартісних вимірниках. Якщо з першим параметром все зрозуміло, то що являють собою інші два? Розглянемо їх особливості.

Вартісна оцінка

Що стосується вартісного вираження обсягу виробництва, то головний критерій тут – валові витрати. Залежать вони, в свою чергу, від таких показників, як трудомісткість, ресурсомісткість, а також рентабельність товару. Обсяги виробництва продукції в даному випадку виражаються у відпускних цінах і фіксуються, якщо того вимагає бухгалтерська звітність, у формі №1-П. ПДВ при цьому зазвичай не вказується.

Валові витрати – це характеристика, яка передбачає включення в статистику як готових товарів, так і тих, що знаходяться на будь-якій стадії конвеєра (але при цьому на доведення їх до конкретної стадії якісь ресурси, трудові, матеріальні, вже витрачені).

Трудова оцінка

Що стосується трудової оцінки, то тут обсяги виробництва продукції виражаються, як правило, у кількості годин, витрачених на випуск товарів тими чи іншими фахівцями, а також в зарплаті працівників. Як правило, у відповідну область статистики включаються, так само як і у випадку з вартісним критерієм, готові та незавершені зразки виробів.

Яка практична значимість обчислення обсягу випуску товарів у трудових показниках? Справа в тому, що робота з вартісними показниками дає не завжди об’єктивне уявлення про стан справ на фабриці. Головна причина – структура товарів, що випускаються і ціна на них часто змінюються. Перше може бути обумовлено, як вважають деякі експерти, тим, що на підприємстві може бути відсутня необхідна техніка або інші потрібні ресурси, а також об’єктивним підвищенням собівартості випуску товару. Таким чином, трудові витрати можуть стати показником, який доповнює вартісну оцінку собівартості випуску товарів або виступає як її альтернатива.

Яким чином визначити обсяг виробництва в годинник? Одна з найпоширеніших формул така. Загальне число кожного типу товарів множиться на нормовану тимчасову величину, відведену на виготовлення одного виробу.

При необхідності показники, виявлені для поточного року, зіставляють з цифрами попередніх періодів.

Зазначимо, що вимір обсяг випуску товарів у годинах має один істотний недолік: використовуючи такий метод, досить складно враховувати безпосередній зміст трудових функцій і складність виконання робіт порівняно з кваліфікацією фахівців.

Виробництво і зарплата

У свою чергу, можливо досить ефективне вимірювання обсягу виробництва в зарплаті. Використовуючи цей показник, можна, в свою чергу, диференціювати працю залежно від рівня кваліфікації персоналу і робочих функцій фахівців. Розрахувати обсяг випуску товарів у зарплаті також досить просто. Загальна кількість виробленої продукції (в натуральному вираженні) множиться на встановлений норматив зарплати в розрахунку на одиницю товару.

У ряді випадків аналіз обсягу виробництва доповнюють іншого роду калькуляції. Такі як, наприклад, дослідження динаміки відвантаження товарів, зіставлення виявлених цифр з плановими показниками, порівняння їх з попередніми періодами. Ще один можливий компонент аналізу – якість. Також у ряді випадків можливе в контексті вивчення обсягу випуску продукції дослідження цифр, що відображають реалізацію готових виробів. Подібного роду дії можуть бути корисні, якщо, наприклад, стоїть завдання обчислити відсоток виконання контрактних зобов’язань фірми, пов’язаних з постачанням тих чи інших типів товару споживачам або партнерам.

Методи дослідження обсягу виробництва

Як саме можна використовувати цифри, що відображають показники за обсягом виробництва в натуральному, вартісному або трудовому виразі? В середовищі російських економістів поширений такий метод, як порівняння. Так, наприклад, зіставляються показники поточного року і минулих років. Ще один популярний варіант – звірка виявлених цифр з тими, що містяться у виробничому плані або в контракті, підписаному підприємством.

Форма №1-П, яка, як ми вже зазначили вище, часто використовується в бухгалтерському обліку, містить досить велику кількість змінних для проведення всебічного аналізу ефективності бізнесу. За допомогою зіставлення цифр можна, зокрема, виявити динаміку випуску товарів, обчислити темпи росту підприємства.

Методи розрахунку оптимального обсягу

Другий напрямок практичного задіяння такого показника, як обсяг товарів, що випускаються, – оптимізація підприємства з точки зору бізнес-моделі. Як визначити оптимальний обсяг виробництва? Це можна здійснити кількома методами. В російській економічній школі виділяють два основних. Перший базується на роботі з валовими показниками.

Другий – на зіставленні цифр, що належать до категорії граничних. При цьому розрахунки ведуться, як правило, за кожним із видів товарів, що випускаються фабрикою. Також мається на увазі, що підприємство прагне до максимального збільшення прибутку в аналізований період. Ще один фактор розрахунку: виявляються оптимальні значення для двох параметрів – ціни і власне обсягу виробництва. Передбачається, що інші елементи діяльності фабрики залишаються без змін.

Фактор обсягу продажів

По одному з методів одночасно розраховується обсяг виробництва і продажів. В інших випадках допускається умова, що загальна кількість товарів, що випускаються одно числу реалізованих зразків. Тобто динаміка продажів значення не має. Брати чи ні до уваги відповідний критерій – залежить від типу підприємства, специфіки бізнесу. Наприклад, якщо мова йде про роздробі в сегменті товарів широкого споживання, то маркетологи, як правило, все ж враховують такий фактор, як динаміка продажів. Якщо ж, наприклад, підприємство збирає під замовлення військову техніку згідно з чинними контрактами, темпи реалізації мають другорядне значення.

Практика розрахунку оптимального обсягу: облік реалізації

Вище ми відзначили, що практична корисність цифр, які відображають обсяг випуску товарів, може виражатися в застосуванні відповідних показників одночасно з тими, що стосуються результатів реалізації. Обчислюючи оптимальний обсяг виробництва, ми також можемо звернути увагу на даний критерій. Наприклад, може бути виявлений показник реалізації, досягнення якої забезпечить нульову прибуток або ту, що влаштовує керівництво фірми в плані рентабельності. У ряді випадків можливо визначити також і максимальну величину прибутку порівняно з реалізацією товарів і обсягом виробництва. Який в більшості випадків і буде оптимальним.

Розглянемо простий приклад. Підприємство випускає тенісні м’ячі.

Умовимося, що відпускна ціна кожного – 50 руб.

Валові витрати на виготовлення 1 одиниці – 150 руб., 5 одиниць – 200 руб., 9 одиниць – 300 руб., 10 одиниць – 380 руб.

Якщо підприємство реалізувало 1 м’яч, то рентабельність негативна, мінус 100 руб.

Якщо 5, то позитивна, плюс 50 руб.

Якщо 9, то також рентабельність є, плюс 150 руб.

Але якщо фірма реалізувала 10 одиниць, то прибуток становитиме лише 120 руб.

Таким чином, оптимальний обсяг виробництва тенісних м’ячів – 9 одиниць. Зрозуміло, при заданих критеріях, що стосуються валових витрат. Формула їх визначення може сильно відрізнятися в залежності від специфіки виробництва. Витрати на випуск додаткових одиниць товару, як правило, знижуються в розрахунку на одну штуку. Однак динаміка їх зменшення не завжди пропорційна кількості вироблених виробів.

Граничні показники

Як визначити, до якого моменту доцільно збільшення обсягу виробництва? Тут нам допоможе метод, який ми також відзначили вище. Він передбачає вивчення граничних показників. Економісти виділяють два їх основних типи – це витрати і дохід.

Основне правило, якого рекомендується дотримуватися бізнесу, звучить так: якщо гранична величина доходу (в розрахунку на одну штуку виробу, що випускається) вище, ніж розмір максимальних витрат, то можна продовжувати збільшення обсягу виробництва. Але на практиці в бізнесі зазвичай грає важливу роль фактор рентабельності. Тобто відповідне перевищення доходів над витратами повинно забезпечувати, як варіант, платоспроможність фірми за кредитами. Нульова прибуток в цьому випадку не влаштує підприємство, оскільки якісь відсотки воно банку все ж платить.

Зростання виробництва і нові співробітники

Можливо забезпечити рентабельний зростання обсягу виробництва, залучаючи все більшу кількість співробітників? Не завжди. Справа в тому, що підключення до роботи нового фахівця не обов’язково означає, що результатом його праці стане якась певна надбавка до обсягу випуску товарів. У разі якщо, наприклад, підприємство стане наймати більше людей, але не приділить належну увагу модернізації основних фондів, середня продуктивність праці, швидше за все, знизиться. І тому збільшення обсягу виробництва продукції не буде співмірним із зростанням кількості співробітників.

Разом з тим дисбаланс між динамікою залучення нових працівників і загальною кількістю випускаються фірмою товарів не завжди супроводжується падінням рентабельності бізнесу. Цілком можливий варіант, при якому прибуток підприємства за фактом збільшення штату співробітників все ж зросте, а витрати залишаться незмінними (або незначно збільшаться). Це реально, якщо, наприклад, зросте попит на ринку, а слідом за ним, ймовірно, і ціна товару. Фірма зможе його оптимальним чином забезпечувати, збільшивши штат на кілька людей.

Досить поширений в бізнесі сценарій, що відображає залежність оптимізації показників обсягу випуску товарів від кількості зайнятих на підприємстві працівників – поступове зниження собівартості випуску одиниці товару. А після досягнення деякого числа вироблених одиниць вироби – зростання відповідного показника.

Собівартість випуску товару, яка передує переходу (з моменту збільшення або зменшення кількості випущених одиниць вироби) динаміки зростання або, навпаки, зниження, називається граничною. Зміна обсягу виробництва в більшу або меншу сторону, таким чином, може бути недоцільним, виходячи з досягнення найнижчих показників собівартості при поточній динаміці випуску продукції.