Облік та оподаткування дивідендів

Оподаткування дивідендів юридичних осіб вимагає вміння проводити розрахунки за допомогою застосування спеціального алгоритму. Завдання бухгалтерії підприємства – розраховувати коректні значення щодо всіх без винятку одержувачів, враховуючи всі виплати. Втім, практика надає: не всі розуміють, на кого покладена відповідальність сплати податків. Інші вважають, що цим повинен займатися податковий агент, а от інші дотримуються думки, що ця задача ставиться в обов’язки одержувача доходу. Спробуємо розібратися в цьому непростому питанні, розглянувши кілька різних ситуацій.

Ліквідація

Один з складних варіантів – оподаткування, пов’язане з майновим розподілом, спровокованим ліквідацією підприємства. Законом всі операції, пов’язані з цією подією, регулюються досить чітко. Зокрема, ПК включає в себе 43-ю статтю, докладно пояснює, яким чином, в якому порядку необхідно проводити виплати, якщо компанія ліквідується.

При чому тут оподаткування отриманих дивідендів? Справа в тому, що закон пропонує порівнювати виплати при ліквідації і внески, внесені в статутний капітал. Якщо значення перших більше другого, вся ця різниця вважається дивідендами. Отже, доведеться сплатити податок. Додатково спірний момент розглядався в 2015 р., коли Міністерство фінансів навіть випустило спеціальний лист, присвячене саме цій проблемної теми. Поширювалося воно через ФПС, в тілі документа розглянуті аспекти оподаткування дивідендів ТОВ, фізичних осіб.

А якщо ще складніше?

Припустимо, є материнське підприємство, дочірнє. Для ускладнення ситуації розглянемо випадок приналежності до відмінним юрисдикцій: одна фірма територіально розташована в Росії, а виплати необхідно відправити за кордон. При розгляді такої заплутаної ситуації та виявленні правил оподаткування, виплат дивідендів потрібно пам’ятати, що діють не тільки установки ПК, але і угоди, укладені на міждержавному рівні.

Основна складність оподаткування дивідендів в такій ситуації – уникнути подвійного справляння податків з цільових сум. В даний час пріоритетними вважаються нормативи міжнародних домовленостей, отже, враховувати потрібно саме їх, НК йде на другому місці. Більша частина документації чітко систематизована, але певні тонкі аспекти оподаткування дивідендів є.

Хочу і повинен

Законодавством на податкового агента покладаються певні обов’язки, пов’язані з виплатою належних відсотків на адресу державних інстанцій. Компанія, що сплачує дивіденди, автоматично перетворюється на податкового агента. Це означає, що на неї покладаються зобов’язання оподаткування дивідендів фізичних осіб, на адресу яких перераховуються дохідні суми. Доведеться заплатити податок з прибутку юридичних осіб, одержуваної таким чином.

У деяких випадках оподаткування дивідендів ускладнюється неможливістю прямого утримання сум. Таке характерно в першу чергу для натуральної форми. Опинившись в подібних умовах, податковий агент зобов’язаний попередити госинстанцию, відповідальну за справляння податків, що одержувач має дохідний джерело. Сплатити належні за законодавством суми доведеться в день перерахування нагороди небудь раніше. Якщо вимоги оподаткування дивідендів не дотримані, доведеться нести відповідальність згідно з нормативами закону. Питання докладно розглянуто в 123-й статті ПК. Тут зазначено, що в якості штрафних санкцій доведеться сплатити на одну п’яту частину більше, ніж при виконанні зобов’язань у встановлені строки. Додатковим штрафом при недотриманні правил оподаткування дивідендів стає пеня, щодня нараховується за прострочені зобов’язання.

Не хочете? Змусимо!

Питання оподаткування дивідендів не раз ставав темою для дискусій у середовищі законотворців. Відносно недавно, в 2015 році, в ПК було вирішено внести деякі зміни, що стосуються цього аспекту. Так, була скорегована 76-я стаття, яка розкриває можливості блокування банківського рахунку на підставі запиту госинстанции, відповідальної за оподаткування. Дивіденди засновникам, виплачені без урахування податку, стають причиною такого блокування. Страждає не одержувач, а податковий агент. Попередити санкцію можна, надавши розрахунковий лист, що підтверджує утримання належних сум.

Раніше податкова інспекція не раз намагалася вдатися до таких заходів впливу, щоб зробити процес оподаткування дивідендів засновників більш простим, а податкових агентів – відповідальними. Арбітражні суди, в свою чергу, частіше ставали на бік податкових агентів, так як в обов’язки їм ставилося лише формування розрахунків, не супроводжується складанням декларації, що робило запити податкової служби не підтвердженими буквою закону. Новітні зміни НК дозволили виключити дискусії з цієї теми.

Платити, чи не платити, скільки платити?

Якщо оподаткування дивідендів фізичних осіб організовано з помилками, доведеться розрахуватися за це, коли порушення будуть виявлені. Податковому агенту необхідно буде сплатити пеню, накладений штраф (розраховується за офіційно затвердженим формулами). Що стосується виплати самої суми, нарахованої за правилами оподаткування, то щодо неї підходи різних судових інстанцій дещо відрізняються. Так, деякі справедливо вказують, що агент не є платником податку, тобто не повинен виплачувати суми з власного гаманця. В такій ситуації представники податкових органів мають звернутися безпосередньо до платника податку, тобто того, на чию адресу було перераховано дивіденди, і вже з нього отримати встановлену законодавством суму.

Як довго доведеться сплачувати пеню? Податковий агент зобов’язаний розраховуватися по цій статті до моменту, поки борг перед бюджетом не буде погашений, а сплатити належний може тільки той, хто отримав дивіденди. Отже, поки платник податків сам не вирішить це питання, його агент так і буде регулярно розплачуватися з податкової за прострочення.

Це важливо!

Законом декларовано, що спеціальні умови поширюються на ситуацію, коли дивіденди сплачуються на адресу зареєстрованого за кордоном юридичної особи. У такій ситуації платник податку – поза зони влади відповідальних за податки держінстанцій нашої країни. Податковий агент не може нести відповідальність за перерахування на адресу бюджету регламентованих правовими актами сум.

Спеціально увагу на цьому моменті заострялось на одному із засідань Пленуму ВАС. За підсумками заходу видали постанову під номером 57. Це сталося в 2013 р. З документа можна дізнатися, що рахунок агента неприпустимо блокувати. Втім, якщо звернути увагу на дату, стане ясно, що статті ПК коригувалися вже після постанови ВАС, тобто в конкретній ситуації подібного фінансового конфлікту присутня ймовірність судового процесу як єдино розумного способу виявити законність вимог однієї з сторін.

Скільки заплатити?

Ставка оподаткування дивідендів визначено в чинному ПК, цьому питанню присвячено третій пункт статті під номером 284. Тут зазначено, що в даний час в силі три ставки: 0 %, 13 %, 15 %. Якщо суми необхідно направити отримувачу, зареєстрованого в іншій державі, величини процентної ставки можна знайти в міждержавній угоді. У деяких випадках показник нижче загальноприйнятого в межах країни, саме його і доведеться застосувати в реальності.

Основне питання, який повинен вирішити податковий агент: отримання підтвердження того факту, що адресат виплат підпорядковується міжнаціональної домовленості. Якщо не вдасться правильно оформити цей тонкий момент, податкові органи гарантовано знайдуть до чого причепитися.

А що всередині?

Якщо адресат виплат розташований, зареєстрований, проживає в межах нашої країни, для нього застосовується стандартна ставка оподаткування – 13 %. Виняток становлять особи, що підпадають під умови переліку, наведеного у 275-ї статті ПК, присвяченої виключення деякої доходної складової.

Ідея полягає в наступному: оподатковувана сума для компанії, що сплачує обумовлену величину як дивіденду на адресу материнської організації, може бути зменшена на ту величину, яку ця особа одержала від своєї дочірньої компанії. Такий підхід дозволяє попередити подвійне нарахування податків на одну і ту ж суму. У деяких ситуаціях дочірнє підприємство отримує набагато більші прибутки, ніж первісна компанія. Оподаткування на дивіденди в подібних обставинах не передбачається.

Задачка складніше

Нерідко бухгалтери податкового агента стикаються з ситуацією, коли в числі одержувачів дивідендів виявляються особи, які не повинні платити податки, пов’язані з прибутком. До цієї групи належать усі іноземці, юридичні і фізичні, муніципали, федеративні суб’єкти нашої держави, фізичні особи нашої держави.

Для коректних розрахунків в такій ситуації необхідно детально проаналізувати 275-ту статтю. В ній вводиться поняття питомої ваги, передбачається аналіз сум, нарахованих всім учасникам. У законодавстві вказана формула (досить складна), на якій ґрунтуються розрахунки. Саме через неї можна врахувати, як багато дивідендів отримано, сплачено. Завдання податкового агента – коректно розподілити суми, виявити кінцеву величину податкової бази і застосувати до кожного з одержувачів коректну ставку.

Тонкощі: підстерігають на кожному кроці

Прийняти рішення про те, що прийшла пора розрахуватися за дивідендами, – це одна операція. Фактичний розрахунок за зобов’язаннями – це вже друга, і вона відбувається відмінно від першої. Звичайно, можна вирішити, і заплатити одночасно, але на практиці це вимагає деяких тимчасових проміжків. Багато хто, наприклад, сплачують належні суми етапами, так як одноразово виходять занадто великі величини, щоб можна було розрахуватися. Практикується такий підхід: спочатку всі належний сплачують одному обличчю, потім другого і так далі.

Якщо перший звітний квартал супроводжувався сплатою покладеної прибутку лише деяким з адресатів, податковий агент оформлює декларацію в тій частині, яка присвячена цьому питанню, не враховуючи фактичні виплати, а всі заплановані, тобто то, що було визначено у рішенні. Таким чином здійснюється базовий розрахунок. Наступний крок – визначення реально сплачених за звітний проміжок величин. На підставі цього показника обчислюється податкова сума до сплати в даний момент часу.

Що робити?

Іноді податкові агенти стикаються з такою непередбаченої складністю: не вдається виявити реквізити акціонера, що стає перешкодою для сплати належних сум. Якщо сам одержувач не зацікавлений у прибутку і не дає про себе знати, через певний часовий проміжок дивіденди переходять в незатребувані, що стає підставою для застосування до них статусу нерозподіленого прибутку. Щоб уникнути подвійного оподаткування, чинне законодавство наказує подібні величини класифікувати як позареалізаційні доходи.

Не так давно багато підприємств стикалися з такою проблемою: якщо суми прямували не фактичного одержувача, а номінальному утримувачу, було неясно, яку застосовувати ставку для обчислення величин оподаткування, оскільки неможливо було виявити кінцевого одержувача. 2014 рік допоміг розставити всі крапки над «і». В законах чітко прописали, що емітент не має зобов’язання агента щодо сплати податків, перераховує повністю отриману ним суму і повідомляє номінальному утримувачу величини Д1, Д2. Номінальний утримувач у такій ситуації перетворюється на податкового агента. Інформувати можна різними шляхами: платіжкою, повідомленням на офіційному сайті, листом – паперовим або електронним.