Облік та оподаткування дивідендів

Що робити?

Іноді податкові агенти стикаються з такою непередбаченої складністю: не вдається виявити реквізити акціонера, що стає перешкодою для сплати належних сум. Якщо сам одержувач не зацікавлений у прибутку і не дає про себе знати, через певний часовий проміжок дивіденди переходять в незатребувані, що стає підставою для застосування до них статусу нерозподіленого прибутку. Щоб уникнути подвійного оподаткування, чинне законодавство наказує подібні величини класифікувати як позареалізаційні доходи.

Не так давно багато підприємств стикалися з такою проблемою: якщо суми прямували не фактичного одержувача, а номінальному утримувачу, було неясно, яку застосовувати ставку для обчислення величин оподаткування, оскільки неможливо було виявити кінцевого одержувача. 2014 рік допоміг розставити всі крапки над «і». В законах чітко прописали, що емітент не має зобов’язання агента щодо сплати податків, перераховує повністю отриману ним суму і повідомляє номінальному утримувачу величини Д1, Д2. Номінальний утримувач у такій ситуації перетворюється на податкового агента. Інформувати можна різними шляхами: платіжкою, повідомленням на офіційному сайті, листом – паперовим або електронним.