Непереборна сила в цивільному і кримінальному праві

Вказівка в угодах

У процесі складання договорів досить часто виникає питання про те, чи потрібно вказувати непереборні обставини. І якщо в цьому є необхідність, то який повинен бути їх обсяг. У російській нормативної системі не визначено поняття “форс-мажор”. Наведені в ст. 401, п. 3 обставини зафіксовані за допомогою критеріїв “непредотвратимость” і “надзвичайність”. Аналогічне визначення присутній і ст. 79 Конвенції ООН за договорами купівлі-продажу міжнародного рівня.

Звільнення від відповідальності

З ст. 401, п. 3 слід зняття зобов’язань через неможливість виконати вимоги. В якості ще одного наслідки, що часто сторони пов’язують з виникненням форс-мажору, виступає пролонгування (продовження) періоду виконання умов договору на час, протягом якого діє непереборна сила. ГК РФ не містить такого застереження. Тим не менше на практиці продовження строків виконання вимог отримало досить широке поширення. Більш того, багато експертів кажуть про освіту певного звичаю діловодства.

Невизначеність

Ні у вітчизняній, ні у міжнародній нормативній базі немає завершеного та обов’язкового переліку тих обставин, які можна визнати нездоланними. На думку аналітиків, така невизначеність щодо даного питання для процесу складання договорів та угод не тільки небажаною, але й дуже небезпечна. Часто учасники обмежуються наступним положенням: “Сторони не будуть нести відповідальність за неналежне виконання (невиконання) зобов’язань, якщо цьому перешкодили непереборні обставини” – і ставить на цьому крапку. У разі відсутності точного переліку всіх подій, які визнаються сторонами форс-мажором, ймовірно виникнення розбіжностей та спорів щодо тієї чи іншої події.