Кримінальні справи приватного обвинувачення. Заява про порушення справи приватного обвинувачення

Порушення кримінальної справи приватного обвинувачення здійснюється не слідчим або прокурором, а потерпілим або його близькими. Для цього останні складають відповідне звернення. Тягар доказування вини зловмисника в суді лежить, таким чином, на потерпілому або його представників, у тому числі адвокатів. Розглянемо докладно, як розбираються справи приватного обвинувачення.

Специфіка

Згідно КПК, справи приватного обвинувачення відкриваються виключно за наявності відповідного звернення потерпілого або його представників. При цьому варто відзначити, що виробництво може завершитися і примиренням учасників спору. Справи приватного обвинувачення відкриваються за такими статтями:

Ці кримінальні справи приватного обвинувачення, які можуть відкриватися за клопотанням потерпілого і повинні бути припинені у разі примирення сторін. Потерпілому законодавство надає самостійно вирішувати, наскільки серйозним був вчинок злочинця, наскільки глибоко порушені його інтереси. Цей учасник процесу також визначає ступінь завданої йому шкоди. Потерпілий сам вирішує, чи хоче він почати справу приватного обвинувачення. Зразок клопотання передбачає чітке виклад позиції потерпілого, обґрунтування висунутих претензій з посиланнями на нормативні акти.

Ключові ознаки

Справи приватного обвинувачення володіють наступними відмінними рисами:

Зазначені ознаки складають матеріально-правовий аспект розглянутої категорії. До відмінних рис процесуального характеру слід віднести:

Діяльність постраждалих

Вона являє собою виконання функцій обвинувачення. У ній присутні риси, які не притаманні злочинам, які розглядаються в загальному порядку судочинства. Незалежно від специфіки самого процесу, завдання обвинуваченого зводяться до забезпечення власної захисту від претензій, виражених у заяві потерпілого. Діяльність постраждалих у цілому може розглядатися в різних аспектах. Однак якщо досліджується і обговорюється погляд на процедуру викриття зловмисника як на процесуальну задачу, яка відділяється від захисту і вирішення виробництва, а в якості основного об’єкта уваги виступає специфічна проблема, що виникла між сторонами, то потерпілий, поза всяким сумнівом, належить до учасника звинувачення.

Застосування норм

Заява по кримінальній справі приватного обвинувачення, яке надійшло в судові або правоохоронні органи, уповноважені на здійснення переслідування, необхідно розцінювати як виконання функції викриття зловмисника. Скарга, спрямована в ці інстанції, передбачає встановлення вини злочинця, визначення йому покарання. Правильне застосування норм закону в рамках будь-якої справи приватного обвинувачення, охоплюваного ст. 130, частиною першою 129-й статті, ст. 116, 115 КК, не лише орієнтоване на забезпечення охорони конституційних прав та інтересів громадян, виховання у них шанобливого ставлення до правил поведінки і нормативним приписам. Воно сприяє усуненню з’являються на особистому ґрунті спорів, запобіганню в деяких випадках більш тяжких діянь, пов’язаних з ними.

Справи приватно-публічного обвинувачення

До них відносяться злочини, передбачені в перших частинах статей:

Кримінальні справи приватно-публічного обвинувачення також відкриваються за скаргою потерпілої сторони. Однак на відміну від розглянутих вище виробництв, вони не припиняються при примиренні сторін. Процедури з ним здійснюються у загальному порядку, відповідно до частини другої 27-ї статті КПК. Цим і обумовлюється їх найменування.

Суб’єктивна сторона процесу

Кримінальні справи приватного обвинувачення в обов’язковому порядку передбачають наявність потерпілого. В якості нього може виступати особа, якій вчиненим злочином заподіяна чи могла бути завдана (якщо діяння не було закінчено) майновий, фізичний або моральний збиток. Законодавство пов’язує початок переслідування з надходженням скарги від потерпілого тому, що у відсутності суб’єктивної оцінки громадянина, щодо якого мало місце посягання, часто неможливо скласти уявлення про тяжкість і характер виниклого або ймовірного шкоди. Крім цього, необхідно враховувати, що потерпілий, прагнучи уникнути оприлюднення того, що сталося, неодноразових ймовірних викликів до суду або до слідчого, може віддати перевагу не направляти заяву про порушення справи приватного обвинувачення. Відповідно, без надходження скарги неможливо розпочати виробництво та розслідування. Наприклад, така ситуація характерна для злочинів, передбачених у частині першої статті 131-ї статті КК.

Важливий момент

Порушення справи приватного обвинувачення здійснюється тільки уповноваженими органами. Це означає, що скарга повинна бути спрямована в належні інстанції. В ній повинні бути присутніми не тільки відомості про те, що трапилося. Скарга, по суті, є прямим проханням про притягнення винного до відповідальності.

Дії суду

Прийнявши заяву по справі приватного обвинувачення, уповноважена інстанція зобов’язана провести його перевірку. В першу чергу встановлюється наявність підстав до початку виробництва. Приміром, якщо про злочин, порушення якого здійснюється виключно за заявою потерпілого, надійде скарга від його родичів, то вона розглянуто не буде. Таке повідомлення, у відповідності з законом, не може заміняти скаргу безпосередньо самого потерпілого.

Примирення

До порушення справи суддя повинен вжити всі допустимі заходи для мирного вирішення конфлікту, що виник між потерпілим і особою, до якої пред’являються претензії. До них відноситься і бесіда з оберненим суб’єктом і громадянином, стосовно якого складена скарга. В ході спілкування суд роз’яснює учасникам конфлікту можливість примирення. Необхідно відрізняти цю процедуру від відмови від скарги. Примирення має здійснюватися без вчинення активних дій суду, які можуть схилити сторони до погашення конфлікту.

Правові наслідки будуть мати тільки добровільні дії учасників спору. У разі якщо примирення досягти не вдалося, суддя, за наявності достатнього обсягу підстав, виносить ухвалу про початок провадження у справі та призначає засідання. З моменту прийняття цього акта суб’єкт, до якого потерпілий пред’являє претензії і якого просить притягнути до відповідальності, стає підсудним. Йому вручається копія скарги, що надійшла від потерпілого. Розгляд справи у судовому засіданні може здійснюватися не раніше, ніж через три дні після одержання підсудним зазначеного документа. Суд також може відмовити потерпілому в його скарзі. У цьому разі уповноважена інстанція також виносить відповідну постанову. Воно вручається потерпілому. У свою чергу, він може оскаржити документ у вищестоящу судову інстанцію.

Додатково

У разі виявлення органами дізнання або слідства у скаргах, що надійшли до них, ознак складів діянь, які охоплюються статтями 130, 116, 115, а також частиною 1 статті 129 КК, такі повідомлення мають спрямовуватися до суду згідно з порядком, встановленим ст. 114 КПК. У першу інстанцію також може подаватися зустрічну заяву від особи, стосовно якої у зверненні постраждалого поставлено питання про притягнення його до відповідальності.

Згідно ст. 109, ч. 5, суддя може об’єднати ці скарги в одне провадження і розглядати їх спільно. У зв’язку з тим, що обидві сторони одночасно в процесі виступають в якості підсудного і потерпілого, уповноважена інстанція забезпечує дотримання наявних у них процесуальних прав, передбачених у законодавстві. У випадках, встановлених частинами 1 і 4 статті 27 КПК, потерпілий реалізує всі можливості сторони, в тому числі, що стосуються особистої участі в засіданні або залучення до цього свого представника. Це право зберігається і тоді, коли потерпілий виступає в якості цивільного позивача.

Виняткові випадки

Якщо справа про злочин, передбачений у статтях 116, 115, 130, у частинах перших 129, 147, 146 статей КК, володіє особливим суспільним значенням або якщо потерпілий за вказаними діянням або по виробництву за ст. 131 ч. 1 КПК чинності залежності від винної особи, свого безпорадного стану або з інших причин не може сама захистити свої законні інтереси, порушити процес при відсутності скарги може прокурор. У таких випадках посадова особа виносить відповідну постанову. У ньому він зобов’язаний привести мотиви, які свідчать про особливе громадське значення справи.

Наприклад, злочин вчинено з особливим цинізмом, зухвалістю. Особливі обставини можуть бути пов’язані з особистістю потерпілого. Справа, яка порушується прокурором, направляється в органи попереднього розслідування. По закінченні дізнання або слідства матеріали розглядаються в суді в загальному порядку. Справи, порушені прокурором, не підлягають припиненню за примиренням сторін.

Судове засідання

Безпосереднє розгляд здійснюється згідно із загальними процесуальними правилами, однак з низкою особливостей. В рамках приватного обвинувачення підсудному та потерпілому роз’яснюються їх права, у тому числі на примирення до видалення суду для постановлення вироку в дорадчу кімнату. Якщо воно відбулося, слухання припиняється. Якщо було розпочато провадження у справі публічного обвинувачення, а в процесі розслідування або розгляду справи в суді з’ясовується, що вчинене діяння підпадає під ст. 130, ч. 1 ст. 129, 116 або 115 КК, процедура продовжується у порядку, передбаченому для таких злочинів за умови, що потерпілий заявить бажання підтримувати претензії до підсудного і притягнути його до відповідальності.

Особлива ситуація

При розгляді кримінальної справи, порушеної згідно із скаргою потерпілої, просив притягнути до відповідальності особа за спробу зґвалтування, судова інстанція може встановити, що з боку суб’єкта злочину мав місце відмова від вчинення діяння, однак легкий шкоди здоров’ю потерпілій було завдано. За таких обставин, винний має понести покарання за ст 115 КК. У даному випадку законодавство не вимагає складання додаткового звернення від потерпілої про притягнення зловмисника до відповідальності за правилами приватного обвинувачення. У такій ситуації ключове значення має спочатку надійшло повідомлення, в якій постраждала наполягає на поставленні суб’єкта покарання.

Неявка потерпілого

Потерпілий може не мати змоги бути присутнім на слуханні з поважної причини. У таких випадках засідання відкладається. Якщо він не з’явився з неповажної причини (якщо по справі попереднє слідство або дізнання не проводилося), виробництво припиняється. При цьому підсудний має право подати клопотання, в якому може попросити суд розглянути матеріали по суті у відсутності потерпілого. У такому разі уповноважена інстанція повинна оцінити можливість з’ясування всіх обставин, а також забезпечити захист законних інтересів і прав потерпілого.

Висновок

Для забезпечення захисту інтересів та прав потерпілого в ряді випадків судам рекомендовано в ході розгляду злочинів про образи, що принижують гідність і честь громадянина, в присутності преси, визнавши провину підсудного, разом з вироком приймати окрему ухвалу. У ньому слід вказати обов’язок відповідного представника ЗМІ опублікувати інформацію, спростовує відомості, які дискредитували потерпілого. При цьому останній може вимагати компенсації моральної шкоди.