Кошторис витрат: приклад. Як складати кошторис витрат

Кошторис витрат – зведений план усіх витрат суб’єкта господарювання на майбутній період здійснення виробничої та (або) фінансової діяльності. За допомогою даного документа визначається загальна сума витрат на виробництво в розрізі підвидів ресурсів, стадій виробництва, рівнів управління на підприємстві та інших витрат.

Визначення

Кошторис витрат включає в себе витрати як основного, так і допоміжного виробництва, пов’язані з виготовленням та подальшим продажем товарів, продукції. В даний документ входять витрати, пов’язані з утриманням адміністративно-управлінського персоналу, виконанням певних робіт і послуг, до числа яких не входять основні виробничі витрати.

Складання кошторису витрат

Планування витрат проводиться в грошовому вираженні на виробничі програми, передбачені в проектах на рік, з певними цілями і завданнями, обраними економічними ресурсами і технологічними засобами їх виконання. Кошторис витрат в розрізі планових завдань і показників повинна бути конкретизована. Іншими словами, це оцінка витрат у вартісному вираженні, оформлена у вигляді відповідних результатів.

Зразок кошторису витрат виглядає як план прогнозованих витрат в розрізі виконаних робіт з застосовуваними ресурсами. Приміром, кошторисом доходів на перспективу встановлюються плановані надходження грошових коштів з відповідними витратами на такий же період. Кошторис витрат на виробництво показує заплановані рівні запасів, обсяги виробленої продукції, а також вартість деяких видів ресурсів. Підсумкова кошторис (звід) повинна показувати загальні витрати в зіставленні з результатами в розрізі основних розділів плану соціально-економічного розвитку на майбутній рік.

Методи складання кошторису

У процесі формування даного документа на виробництві в рамках російської науки і практики досить широко використовуються такі методи:

• кошторисний, заснований на розрахунку витрат у межах підприємства за вихідними даними інших розділів цього документа;
• зведений, що базується на підсумовуванні кошторисів виробничих процесів деяких цехів (виняток становлять внутрішні обороти);
• калькуляційний, в основі якого знаходяться планові розрахунки за номенклатурою готової продукції з розкладанням загальних статей на найпростіші витрати або їх елементи.

Кошторисний метод

Це найбільш поширений метод на вітчизняних підприємствах. Його використання дозволяє забезпечити зв’язування з приведенням у загальну систему розрахунків у формі комплексного планового документа. Кошторис витрат організації з використанням цього методу передбачає акумулювання всіх виробничих витрат по конкретним елементам в рамках спеціальних розділів плану на рік. Визначаються кошторисні витрати в такому порядку:

• Витрати на основні матеріали, комплектуючі і напівфабрикати визначаються, виходячи з планованої річної потреби в матеріальних ресурсах. В даному випадку в кошторис повинні включатися тільки ті витрати, які протягом планового періоду можуть бути витрачені з подальшим списанням у виробництво. Іншими словами, потреба в матеріальних цінностях приймається без урахування будь-яких змін залишків запасів на складі.
• Формування витрат на допоміжні матеріали здійснюється на основі планів потреби в них на рік. Структуру даних витрат становить вартість інструментів, а також господарчого інвентарю, витрат у плановому періоді.
• Паливо у вартісному вираженні в кошторисі має бути заплановано у співвідношенні до потреб в ньому.

Зведений метод

Для розуміння, як складати кошторис витрат з допомогою даного методу, необхідно попередньо розробити і звести у загальну систему загальні витрати в розрізі цехів як основного, так і обслуговуючого виробництва.

Калькуляційний метод

Даний метод складання кошторису передбачає розробку планового документа на виробництво, заснованого на виконання розрахунків або калькуляцій собівартості всіх видів продукції, які заплановані в річній виробничій програмі на підприємстві, а також витрат майбутнього періоду і залишків незавершеного виробництва. На основі отриманої собівартості окремих виробів у відповідності з річними виробничими обсягами розробляється певна шахова відомість, яка містить економічні елементи і калькуляцію витрат.

Як тільки шахова таблиця сформована, розробляється загальна уточнена (зведена) кошторис витрат, які плануються на майбутній період. Для формування собівартості виробленої продукції з зведеної кошторису потрібно виключити витрати на роботи, які не пов’язані з виробництвом.

Інші методи складання собівартості

Крім розглянутих методів в даній статті необхідно приділити увагу і таким методам, як попроцессная і позамовна калькуляція витрат.

Так, попроцесний метод формування кошторису передбачає планування виробничих витрат в розрізі окремих структурних підрозділів, виробничих процесів. Загальні витрати підсумовуються за деякими статтями витрат, включаючи вартість трудових та матеріальних ресурсів.

Позамовний метод формування кошторису витрат передбачає визначення витрат на виробництво готової продукції в розрізі окремих замовлень, виконуваних робіт і планованих підрядів. Для кожного окремого замовлення повинна бути складена власна калькуляція витрат, де відображаються, як прямі, так і накладні витрати, які відносяться на даний вид здійснюваних робіт у процесі виробництва.

Висновок

Підсумовуючи викладений матеріал, слід зазначити, що кошторис являє собою фінансовий план, який визначає обсяг, розподіл асигнувань в межах конкретних виділених коштів на утримання підприємства. Правове значення кошторису витрат складається у визначенні прав і обов’язків керівників підприємства щодо цільового використання грошових коштів, які закладені при складанні цього документа.