Корупція в СРСР: методи боротьби, покарання

Скандальний фільм опозиціонера Навального знову оголив проблему корупції в нашій країні. Наше суспільство стало звикати до гучних антикорупційних викриттів: високопоставлені чиновники, офіцери правоохоронних органів, мери, губернатори – здавалося, вже ніщо не може здивувати російських громадян. Все змінилося після того, як на лаву підсудних сів осіб з першої десятки високопоставлених чиновників – міністр економічного розвитку А. Улюкаєв. Мабуть, це була вершина боротьби з корупцією. Але Навальний замахнувся ще вище: на прем’єр-міністра і президента. Історія викриттів перших осіб держави не рідкість у світовій практиці: нещодавні події у Франції, Південній Кореї, Аргентині дають зрозуміти, що навіть глави держав бувають «нечисті на руку».

Проблема корупції в Росії була в усі часи. Історія зафіксувала розмова між Петром Великим і Олександром Меншиковим – найвірнішим другом і соратником імператора. Реформатор запропонував другої особи держави ввести смертну кару за корупцію, але Меншиков прямо заявив, що в країні не залишиться підданих. Згодом історики встановили, що колишній конюх сам був залучений в грандіозні корупційні схеми.

Вважається, що корупція в СРСР була відсутня. Це люблять підкреслювати багато комуністи, патріоти, закликають ввести смертну кару за казнокрадство, і інші люди, які не заглиблювалися у вивчення даної проблеми. У статті ми постараємося відповісти на питання: “чи Була корупція в СРСР?” І почнемо ми оповідання зі сталінської епохи, так як багато хто вважають, що саме Йосип Віссаріонович зміг перемогти схильність громадян до хабарництва.