Контрафактний товар. Методи виявлення контрафактних і фальсифікованих товарів. Торгівля контрафактним товаром – відповідальність

В останні роки в Росії зросла кількість економічних правопорушень, пов’язаних у тому числі з торгівлею контрафактним товаром. Відповідальність за такі діяння передбачена в Кпап і ряді інших нормативних актів. Наприклад, у РФ діє ФЗ “ПРО митному регулюванні” (311-ФЗ). У статті 183 цього закону в якості міри відповідальності передбачена конфіскація контрафактного товару.

Підробка продукції, що надходить на внутрішній ринок, сприяє тінізації економічних зв’язків, істотно уповільнює розвиток сумлінних виробників, створює ризики для здоров’я і життя населення.

Особливості термінології

В якості основного чинника масштабної підробки продукції виступає наявність в економіці тіньового сектору. За обсягом виробництва його цілком можна вважати паралельної економікою.

У ЗМІ, деяких юридичних виданнях і низці нормативних документів терміни “контрафактний” і “фальсифікований” продукт часто використовуються як синоніми. Між тим, з правової точки зору це самостійні поняття.

Слово “контрафакція” має латинські корені. Буквально воно перекладається як “підробка”. Контрафакцією називають протиправне використання фірмових знаків для отримання прибутку при виробництві і реалізації виробів, схожих з продукцією відомих виробників.

Фальсифікацією називають дії, спрямовані на обман споживачів шляхом підробки об’єкта угоди купівлі-продажу. В широкому розумінні її можна розглядати як протиправні дії, метою яких є погіршення певних властивостей продукту, зменшення його кількості при незмінності його характерних показників, несуттєвих для покупця.

Контрафакт – це, по суті, порушення авторського права, а фальсифікація – порушення виробничої технології. Відповідно, контрафактний товар завжди є фальсифікованим, а фальсифікована продукція не завжди є контрафактною.

Нормативна база

Поняття контрафактного товару вперше було закріплено в Законі № 3520-1 від 1992 р. В 4 статтею цього нормативного акта були визначені об’єкти, які вважаються підробленими. У нормі, зокрема, сказано, що вироби, їх етикетки і упаковки, на яких протиправно розміщений товарний знак або позначення, схоже з ним до ступеня змішання, є контрафактними.

У Законі № 5351-1 від 1993 р. у категорію підроблених продуктів віднесені фонограми та примірники творів, при створенні або розповсюдженні яких порушуються авторські права.

Специфіка порушень

Контрафакт може виражатися в незаконному використанні, копії брендів, порушення авторського права у формі протиправного тиражування програмних продуктів, книг, відео – і аудіозаписів.

Підробка володіє різними властивостями, в тій чи іншій мірі зачіпають інтереси правовласників і покупців. Ціна і якість такої продукції можуть бути різними, однак усі контрафактні вироби об’єднані спільною ознакою – належить правовласнику товарний знак використовується незаконно для введення в оману споживачів і отримання максимуму прибутку.

Найчастіше є контрафактними товари масового споживання, що завоювали ринок і популярні серед населення. Серед величезного достатку продукції підробки виявити досить складно. Як правило, на ринках зустрічаються копії брендів найбільш відомих виробників.

Особливості збуту

Оригінал і підробка можуть перебувати в одному магазині і навіть на одній полиці. Однак, як правило, контрафакт збувається з рук, в інтернет-магазинах, кіосках, на ярмарках, дрібних торгових точках.

Географія реалізації може бути різною: один контрафактний товар продається в столиці та прилеглих районах, інший – на значному віддаленні від центру. У першому випадку шахраї прагнуть максимізувати прибуток, у другому – мінімізувати ризики.

Ціна

Деякі споживачі знають, як відрізнити підробку від оригіналу. Однак є ряд ознак, знаючи які, можна себе убезпечити. Перше, на що потрібно звернути увагу, – це ціна. Оригінальні товари відрізняються високою якістю. Відповідно до цього встановлюється і вартість. Між тим і контрафактний товар може бути якісним та коштувати дорого. При цьому ні продавці, ні тим більше споживачі навіть здогадуватися не будуть про природу продукції.

Однакова вартість оригінальних виробів та фальсифікованих товарів буде і в тому випадку, якщо використовується метод “міксування”, тобто змішування. Наприклад, підприємство для маскування спочатку закуповує невелику партію оригінальної продукції і реалізує її. Згодом, використовуючи документи на неї, фірма починає просувати на ринок підробку.

Явною ознакою контрафактного товару є занижена ціна. Низька вартість обумовлена відсутністю витрат на рекламу, податки, сертифікацію, сучасне обладнання для виробництва.

Варто, однак, сказати, що стосовно товару з низькою вартістю говорити про обман споживачів дещо некоректно. Справа в тому, що покупець, купуючи дешевий контрафакт, знаходиться під впливом бренду, а не споживчих якостей виробу.

Зв’язок з імпортом та експортом

На “чорному” ринку збуту контрафактної продукції існує свого роду поділ праці. Наприклад, підроблені сигарети, випущені вітчизняними виробниками, зазвичай йдуть на експорт. Це пов’язано з різницею в їх ціні на російському та західному ринку. Що стосується контрафактних лікарських засобів, то вони переважно імпортуються в Росію.

Як показує статистика, безрецептурний аптечний сегмент досягає 63 %. На вітчизняному ринку працює близько 7 тис. оптових підприємств. У Німеччині, наприклад, всього 10 дистриб’юторів, а у Франції – 4.

Найчастіше для збуту контрафакту йому треба надати статус імпортованої продукції. Це обов’язкова вимога для законного продажу, якщо оригінальна продукція в країні не випускається. У такій ситуації відбувається фіктивний експорт, а потім легальний імпорт. Така схема використовувалася компанією Бринцалова, яка підробляла товари компанії, яка не мала власного виробництва в РФ. Проникнути в легальну мережу аптек можна було з документами, що імітують імпорт контрафактних лікарських засобів.

Методи виявлення контрафактних і фальсифікованих товарів

Щоб зрозуміти, чи є об’єкт контрафактним, необхідно визначити його відповідність обов’язковим вимогам, встановленим у нормативних актах. Для вирішення цього завдання необхідно мати стандарти з описом характеристик та основних показників товару, засобів і методик його випробувань. Однак у багатьох нормативно-технічних документах такі дані носять рекомендаційний, а не обов’язковий характер.

Обов’язковою властивістю будь-якої продукції є її безпека. Однак виріб може і не представляти небезпеку для споживачів, але при цьому бути контрафактним.

Так як відрізнити підробку від оригіналу візуально можна далеко не завжди, на практиці застосовуються наступні методи:

• Органолептичні.
• Реєстраційні.
• Вимірювальні.
• Розрахункові.
• Експертні.

Характеристика методів

Перші ґрунтуються на здатність органів чуття людини (слуху, нюху тощо). Органолептичні методи визначення підробки прості, однак не завжди об’єктивні. Як правило, вони застосовуються в торгівлі.

Реєстраційний метод передбачає спостереження та підрахунок кількості предметів, явищ, витрат.

Розрахунковим способом визначаються показники якості.

Найбільш об’єктивним вважається вимірювальний метод. При його застосуванні можна отримати досить точні результати. Визначення показників здійснюється за допомогою спеціальних вимірювальних засобів. Для використання цього методу необхідні висока кваліфікація фахівців, великі фінансові вкладення. Вимірювання, крім того, займають досить багато часу. Проте сьогодні все більшу популярність набуває експрес-аналіз та методи неруйнівного контролю.

Експертні прийоми виявлення контрафакту ґрунтуються на висновках групи фахівців.

Заходи стримування імпорту контрафакту

Для деяких видів продукції встановлюють правовласники порівняно низькі ціни. З одного боку, враховуються відносно невеликі доходи російських споживачів, з іншого – бажання завоювати вітчизняний ринок стає стратегічною метою зарубіжних виробників.

Проте низькі ціни – привілей офіційних дилерів. “Сірий” імпортер, що купує товар за кордоном, опиняється у вкрай невигідних умовах. Наприклад, коли в Європі почалася боротьба з курінням, тютюнові компанії стали активно переміщати свою продукцію на російський ринок. В результаті в Росії встановилися відносно низькі ціни на сигарети в порівнянні з західними країнами. Такий ціновий перепад забезпечував захист вітчизняного ринку від “сірого” імпорту. Підвищення вартості тютюнових виробів в Росії може призвести до активізації потоків контрафактної тютюнової продукції.

Деякі власники намагаються синхронізувати графіки знижок, налагодити облік збуту на внутрішньому ринку. При такому контролі будь-яка раптова велика закупівля приверне увагу.

У боротьбі з “сірим” імпортом використовуються і технічні засоби. Приміром, брендова продукція для Росії випускається в упаковці певної форми, в особливих флаконах та ін.

Досить часто офіційні дилери самі виявляють “сірих” імпортерів. Після цього можливі різні варіанти:

• Порушення справ правоохоронними органами.
• Взаємовигідне співробітництво дилера і імпортера на легальній основі.

Участь ФМС у боротьбі з контрафактом

Останнім часом держава посилила заходи відповідальності для “сірих” імпортерів. Реалізуються вони переважно Митною службою.

При затриманні партії контрафакту контрольний орган повідомляє правовласника. Він, у свою чергу, має право ініціювати адміністративну або кримінальну справу проти імпортера.

З 2008 р. ФМС посилила боротьбу з недобросовісними постачальниками. Митна служба отримала можливість самостійно порушувати справи, не чекаючи реакції правовласників. При цьому в судових інстанціях все частіше стали визнавати “сірий” імпорт протиправним. В результаті вжитих заходів постачання контрафактних товарів істотно скоротилися в обсягах.

Вироби-імітатори

Ними називають товари, випущені зі стильовим запозиченням чи копіюванням деяких елементів товарного знака відомого виробника. Простіше кажучи, якась компанія випускає виріб, дуже схожу за зовнішнім виглядом і назви на популярний бренд, для введення споживачів в оману. Наприклад, в магазинах можна зустріти лаки для волосся Taft і Taff, косметичну продукцію марок Nivea і Livea. Зовні вони виглядають майже однаково.

Багато підприємств прагнуть використовувати популярність відомих компаній для збільшення обсягу власних продажів. Випуск контрафактної продукції при цьому можуть здійснювати не тільки невідомі правовласнику фірми, але і їх ділові партнери. Гонитва за великим прибутком часто призводить до судових розглядів. Колишні партнери починають заперечувати право власності на відомий бренд. Як правило, в результаті суперечки товарний знак-імітатор ліквідується.

На що ще варто звернути увагу?

В якості ключового ознаки контрафактної продукції виступає відсутність дозвільних документів. Постачальник зобов’язаний надавати дилерам копію договору, відповідно до якого за ним закріплюються товарний знак або логотип.

Якщо підприємство не є виробником продукції, у нього все одно повинні бути дозвільні документи від виробника.

Крім цього, до товару повинні додаватися:

• Копії сертифіката якості (відповідності вимогам стандартів), завірені в установленому порядку.
• Накладні, рахунки та інші супровідні документи.

Додатково

У договорі поставки повинно бути положення, що гарантує легальність виробленої продукції. Окремим пунктом повинні встановлюватися правила та умови компенсації втрат, які можуть виникнути у набувача при пред’явленні йому претензій контрольними органами.