Контрафактний товар. Методи виявлення контрафактних і фальсифікованих товарів. Торгівля контрафактним товаром – відповідальність

Нормативна база

Поняття контрафактного товару вперше було закріплено в Законі № 3520-1 від 1992 р. В 4 статтею цього нормативного акта були визначені об’єкти, які вважаються підробленими. У нормі, зокрема, сказано, що вироби, їх етикетки і упаковки, на яких протиправно розміщений товарний знак або позначення, схоже з ним до ступеня змішання, є контрафактними.

У Законі № 5351-1 від 1993 р. у категорію підроблених продуктів віднесені фонограми та примірники творів, при створенні або розповсюдженні яких порушуються авторські права.

Специфіка порушень

Контрафакт може виражатися в незаконному використанні, копії брендів, порушення авторського права у формі протиправного тиражування програмних продуктів, книг, відео – і аудіозаписів.

Підробка володіє різними властивостями, в тій чи іншій мірі зачіпають інтереси правовласників і покупців. Ціна і якість такої продукції можуть бути різними, однак усі контрафактні вироби об’єднані спільною ознакою – належить правовласнику товарний знак використовується незаконно для введення в оману споживачів і отримання максимуму прибутку.

Найчастіше є контрафактними товари масового споживання, що завоювали ринок і популярні серед населення. Серед величезного достатку продукції підробки виявити досить складно. Як правило, на ринках зустрічаються копії брендів найбільш відомих виробників.