Конфедеративна держава: ознаки, особливості, приклади

Конфедерація – далеко не найпоширеніша форма держави. В даний час існують одиниці країн, які використовують даний вид пристрою. Він передбачає дуже широку незалежність суб’єктів даного державного утворення. Давайте детально розберемося, що собою являє конфедеративна держава.

Визначення терміна

Давайте відразу визначимо, що означає поняття конфедеративна держава. Зважаючи на те, що значення цього терміна досить розмито, між політологами існують розбіжності, яке саме визначення вважати більш чітким. Тим не менше на основі точок дотику між різними думками з даного питання, можна сформулювати значення даного терміна, яке в істотній мірі буде задовольняти всі сторони.

Конфедерація – форма держави, при якій його суб’єкти зберігають свій суверенітет і мають усі ознаки державності. У них існують власні органи влади і законодавство. Найчастіше закони суб’єктів на їх території мають пріоритет над загальносоюзними.

Виникнення конфедерації пов’язана з загальними цілями і завданнями її конкретних частин. Частіше за все, вони стосуються сфери зовнішньої політики та оборони. В іншому суб’єкти максимально незалежні.

Класифікація держав за формою пристрою

За формою устрою існує три основних види утворень: унітарна, федеративна, конфедеративна держава.

Унітарна держава означає максимальну залежність від центру регіонів, у яких відсутні ознаки суверенітету. Федерація передбачає наявність для своїх суб’єктів обмежених суверенних прав і навіть елементів державності. Але загальнофедеральні закони найчастіше все-таки вважаються пріоритетніше регіональних. Конфедеративний устрій держави означає ще більшу незалежність суб’єктів. Вони мають право встановлювати зовнішні зв’язки і вільно при бажанні вийти зі складу держави. При цьому внутрішнє законодавство суб’єктів превалює над загальнодержавним.

Крім того, у міжнародному праві існують різні міждержавні утворення: союзи, блоки, асоціації, співдружності, унії. Але в повному розумінні слова ці утворення державами назвати не можна, так як взаємодія суб’єктів стосується тільки окремих сфер та й то, з правом відмови від проходження загальносоюзної політики, якщо вона йде врозріз з національними інтересами.

Конфедеративна держава, по суті, є чимось середнім між федерацією і міждержавним об’єднанням. Його, як і федерацію, можна вважати окремою цілісною державою, але з абсолютним правом суб’єктів незалежно вирішувати внутрішні питання і зі свободою виходу, як у міждержавних об’єднань.

У свою чергу, конфедерацію можна підрозділити на традиційну і м’яку. Перша передбачає більш жорсткі зобов’язання між суб’єктами, ніж друга.

Основні ознаки

Давайте визначимо основні ознаки конфедеративної держави. До них відносяться наступні визначальні моменти:

• наявність суверенітету і державності в усіх суб’єктів;
• право на сецесію (вихід);
• наявність власного законодавства, органів влади, збройних сил у членів конфедерації;
• відсутність спільного громадянства;
• обов’язкове затвердження всіх рішень конфедеративних органів на місцевому рівні;
• рішення з усіх загальних питань приймаються суб’єктами одноголосно, а не за принципом більшості;
• пріоритет регіональних законів над союзними;
• наявність спільного органу управління конфедерацією.

Присутність усіх цих факторів свідчить про те, що описане держава є типовою конфедерацією. У той же час існують різні перехідні форми. Наприклад, Європейський союз має ознаки як м’якої конфедерації, так і міждержавного об’єднання.

Таким чином, конфедеративна держава відрізняється дуже слабкою центральною владою, і передбачає ратифікацію всіх спільних постанов кожним суб’єктом окремо.

Історичні приклади

Тепер давайте розглянемо конкретні приклади конфедеративних держав, які існували в історії.

Одним з найбільш ранніх і найбільш відомих прикладів конфедерації є Швейцарія. Виникло це державне утворення в 1291 році. Саме тоді три кантони (громади) підписали союзний договір, який ознаменував собою утворення Швейцарського союзу. Згодом до нього приєдналося ще 23 кантони. Втім, в 1848 році була прийнята конституція, яка перетворювала країну фактично у федерацію, але офіційна назва держави досі звучить як Швейцарська Конфедерація. Тим не менш 557 років, протягом яких у країні існувало конфедеративний пристрій, є найдовшим періодом в історії існування такої формації.

Середньовічна держава річ Посполита теж була своєрідною конфедерацією Королівства Польщі і Великого князівства Литовського. Це державне утворення проіснувало з 1569 по 1795 року, коли відбувся його остаточний поділ між Російською імперією, Пруссією і Австрією.

Саму Австро-Угорську імперію з 1867 по 1918 рік теж можна вважати специфічною формою конфедерації. Німецький союз, що існував у період з 1815 по 1866 рік, теж був конфедеративним державним утворенням.

США на початковому етапі свого існування також, по суті, були конфедерацією 13 колоній. Цей період в історії країни тривав з 1776 по 1789 рік. Але в 1789 році була прийнята Конституція, з поправками діє до наших днів, яка значно посилювала вплив центрального уряду.

Під час Громадянської війни з 1861 по 1865 роки, повсталі штати проголосили про утворення Конфедеративних Штатів Америки, домагаючись права своєї максимальної самостійності.

Останні конфедерації

Конфедерації виникали і протягом XX століття. Правда, їх існування було дуже швидкоплинним. До цих держав можна віднести ОАР, яка з 1958 по 1961 року включала Сирію і Єгипет, а в 1963 році ще й Ірак. У 1958 році існувала Арабська Федерація, незважаючи на свою назву, мала конфедеративний пристрій. Вона складалася з Йорданії та Іраку. У 1960 – 1962 роках Гана, Гвінея і Малі утворювали Союз Африканських Держав. У 1982 – 1989 році, внаслідок об’єднання Сенегалу і Гамбії існувало конфедеративна держава Сенегамбія. Крім того, історія знає про державних утвореннях ФАР (1971) і АЇР (1974), які відповідно об’єднували Сирію, Лівію, Єгипет і Туніс, Лівію.

Останньою державою, яку можна вважати типовою конфедерацією, є Союз Сербії і Чорногорії, яка існувала з 2003 по 2006 рік.

Конфедерації в сучасному світі

На сьогоднішній день у світі не існує конфедерацій в їх типовій формі. Але деякі з держав мають ознаки, завдяки яким, їх форму пристрою можна віднести скоріше до банану, ніж який-небудь інший.

Насамперед, слід згадати Боснію і Герцеговину. Вона складається з трьох складових частин: Республіки Сербської, Федерації Боснії і Герцеговини та окремого округу Брчко, контрольованого миротворцями. На території кожного територіального суб’єкта існує власне законодавство, грошова одиниця, є війська, що відповідає ознаками конфедерації.

Також, деякі політологи вважають, що пристрій Європейського союзу має ознаки м’якою конфедерації.

Ось так виглядають сучасні конфедеративні держави.

Причини недовговічності

Якщо не брати до уваги історію Швейцарії і Речі Посполитої, можна прийти до висновку, що практично всі держави з конфедеративним пристроєм є недовговічними.

Це пояснюється тим, що саме об’єднання різних державних утворень відбувається для вирішення конкретно поставлених цілей. Після того як завдання були вирішені, відбувається або розпад держави, або перетворення його в федерацію, якщо суб’єкти розуміють потреба безстрокового союзу.

Значення конфедеративного устрою

Конфедеративний державний устрій, не можна віднести до основних формацій, які зараз існують в світі. Головними напрямками розвитку держави залишаються федеративна та унітарна. Тому в даний час не існує чистих конфедерацій, а коли вони виникають, то є, частіше всього, тимчасове явище.

В той же час не можна не сказати про те, що об’єднання в конфедерацію є одним з ефективних інструментів вирішення спільних для кількох державних утворень проблем. Хоча цей союз і носить тимчасовий характер.