Конфедеративна держава: ознаки, особливості, приклади

Класифікація держав за формою пристрою

За формою устрою існує три основних види утворень: унітарна, федеративна, конфедеративна держава.

Унітарна держава означає максимальну залежність від центру регіонів, у яких відсутні ознаки суверенітету. Федерація передбачає наявність для своїх суб’єктів обмежених суверенних прав і навіть елементів державності. Але загальнофедеральні закони найчастіше все-таки вважаються пріоритетніше регіональних. Конфедеративний устрій держави означає ще більшу незалежність суб’єктів. Вони мають право встановлювати зовнішні зв’язки і вільно при бажанні вийти зі складу держави. При цьому внутрішнє законодавство суб’єктів превалює над загальнодержавним.

Крім того, у міжнародному праві існують різні міждержавні утворення: союзи, блоки, асоціації, співдружності, унії. Але в повному розумінні слова ці утворення державами назвати не можна, так як взаємодія суб’єктів стосується тільки окремих сфер та й то, з правом відмови від проходження загальносоюзної політики, якщо вона йде врозріз з національними інтересами.

Конфедеративна держава, по суті, є чимось середнім між федерацією і міждержавним об’єднанням. Його, як і федерацію, можна вважати окремою цілісною державою, але з абсолютним правом суб’єктів незалежно вирішувати внутрішні питання і зі свободою виходу, як у міждержавних об’єднань.

У свою чергу, конфедерацію можна підрозділити на традиційну і м’яку. Перша передбачає більш жорсткі зобов’язання між суб’єктами, ніж друга.