Компенсація моральної шкоди. Цивільне право

Соціалістичне свідомість

Грунтуючись на існуючій доктрину, суди незмінно відмовляли в задоволенні рідко подавалися заяв про компенсацію. Принцип відшкодування збитку такого характеру розглядалося як класово чужий існував соціалістичного правосвідомості. Доктрина того часу грунтувалася на демагогічних ідеях про неможливість вимірювати в презренном металі гідність і честь радянського людини. Однак справа в тому, що таких заяв прихильники компенсацій і не робили. Їхня ідея полягала в вимірюванні немайнових прав в грошовому вираженні, а у поставленні правопорушнику вчинення дії майнового характеру. Воно повинно бути спрямоване на згладжування гостроти моральних переживань.

Тобто компенсація моральної шкоди виступала не в якості еквівалента страждання, які переніс потерпілий, а як джерело позитивних емоцій, здатних частково або повністю погасити негативні наслідки, завдані психіці людини. Позитивні погляди, які висловлювалися на проблему до тридцятих років, не подіяли ні на інстанції, ні на законотворців. Згодом ці дискусії повністю припинилися. Соціалістична пропаганда сприяла укоріненню уявлень про неприпустимість проведення оцінки та відшкодування немайнової шкоди грошима. Це досягло такого масштабу, що навіть з’являються рідкісні повідомлення у пресі про присудження компенсацій сприймалися як ворожі існуючому правовому регулюванню.