Комісійна торгівля: види, правила, організація і облік товарів

Фінансові аспекти

Чинним законодавством встановлено оподаткування комісійної торгівлі як ЕНВД. Це обумовлено приналежністю такого типу угод до роздрібної торгівлі. Щоб розрахувати належні до сплати суми податків правильно, бухгалтерія магазину повинна вести звітність, прописуючи в ній всі суми прийнятих на реалізацію і проданих продуктів. Для усунення можливих розбіжностей необхідно з кожним комітентом укладати договір, вказуючи в ньому всі позиції, призначені для продажу, а також умови, на яких магазин може укладати угоду з зацікавленим покупцем.

Нерідко один комітент надає роздрібній точці відразу багато найменувань для реалізації. Оптимальний варіант документаційного оформлення такого співробітництва – стандартний договір, доповнений додатком з повним переліком прийнятих виробів. Процес укладання угоди супроводжується оформленням ярликів.

Все не просто так

Підписуючись під угодою про реалізацію, комітент і комісіонер повинні прийти до згоди щодо вартості товару. Вже на етапі підписання домовленості представник магазину повинен повідомити клієнта, як великі пропозицію, попит на позиції, представлені ним. Це дозволяє комітенту визначитися з найбільш вигідною для нього ціною на продукт. Винагорода, що одержується точкою продажу, зазвичай визначається в процентному співвідношенні з ціною, по якій позицію вдалося реалізувати.

Додатково в угоді одразу прописуються умови зниження ціни і терміни проведення такої операції. Стосовно однієї позиції уцінка можлива не більш ніж тричі. В окремому випадку комісіонер може погодитися продовжити спроби продажу, знижуючи ціну далі, але класичний варіант співпраці – повернення продукції комітенту після третьої уцінки. Клієнт в такій ситуації повинен відшкодувати продавцю витрати, пов’язані із зберіганням найменування в магазині. Ці суми обговорюються на етапі укладення домовленості.