Колонія суворого режиму: поняття, умови перебування увязнених. Перелік обмежень у колоніях суворого режиму.

Внутрішнє пристрій колонії

Виправна колонія суворого режиму підрозділяється на житлову зону і виробничі приміщення. В свою чергу житлова зона може містити декілька локальних: їдальню, бібліотеку, медичну частину з лазаретом, баню, а також штаб, де знаходяться кабінети адміністративних працівників. Засуджені утримуються в замикаються камерах, які розраховані на 30-50 осіб. У них розташовані ліжка в два або три яруси, на одну людину встановлено норму площі – 7м2, яка, втім, нерідко порушується. На території колонії обов’язково є невеликий майданчик для прогулянок на свіжому повітрі, а також приміщення для дисциплінарних покарань або штрафний ізолятор (ШІЗО), куди містяться ув’язнені за порушення порядку.

Особливості утримання в колоніях жінок

Як правило, зі словом «в’язень» або «засуджений» асоціюється чоловік середніх років з грубим голосом, що розмовляє нецензурною промовою, за плечима якого кілька судимостей, зазвичай за хуліганку» або «наркоту». Але все частіше поняття «засуджений» відносять до дівчатам, жінкам, у яких на генному рівні закладено бути матір’ю. Проте це не зупиняє їх робити жахливі правопорушення. Так, найбільш часті злочини серед прекрасної половини людства – це збут, зберігання, виготовлення наркотичних речовин, ненавмисне вбивство, хуліганство.

За тими самими підставами, що й для чоловіків, а саме за вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів суд може винести вирок жінці з відбуванням покарання в колонії суворого режиму для жінок, яка трохи відрізняється від чоловічої. Умови для перебування в такий колонії створені без урахування фізіологічних, психологічних та інших особливостей жіночого організму. В такому закладі жінка, як правило, без моральної і фінансової підтримки втрачає соціальну адаптацію, тобто практично повністю відсутня можливість пристосуватися до життя на волі.

Для жінки позбавлення волі переноситься набагато болісніше, ніж для чоловіка. Це зумовлюється віддаленістю від дому, рідних, чоловіка, дітей, відсутністю санітарно-гігієнічних умов, психологічними труднощами режиму відбування покарання (відсутність особистих речей, єдина форма одягу, ходіння строєм). Жіноча колонія суворого режиму підпорядкована тим же режимним вимогам: така ж кількість допустимих посилок і побачень, можливий праця на будь-яких видах робіт, такі ж дисциплінарні покарання, аж до відбування їх у штрафному ізоляторі. Слід зазначити, що чоловіки, як і жінки, пробувши в колонії в середньому від трьох до п’яти років, звикають до тюремного життя, тому часто, після виходу на волю, знову потрапляють до в’язниці. Хоча зазначене абсолютно не означає, що побували в колонії жінки – це, безумовно, “покидьки суспільства”, серед них часто зустрічаються обдаровані, талановиті майстрині, художниці.