Інноваційний розвиток економіки

0

Темпи зростання сучасного суспільства залежать від рівня і співвідношення певних параметрів господарської діяльності. Важливу роль відіграє інноваційний розвиток економіки, яке не може тривати без розвитку науки. За основу в даному випадку ставиться постійне технологічне вдосконалення у виробничому середовищі. Спочатку передбачається, що прибуток формується за рахунок новаторів і вчених, а не за допомогою матеріальної бази.

Виникнення концепції

Вперше теорію інноваційного розвитку запропонував австрійський економіст ще на початку XX століття. На основі його монографії поступово з’явилася нова дисципліна. Багато видатні вчені вносили свої поправки і корективи. Однак саме основоположник першим розділив розвиток і зростання економіки. Він дав визначення інновації та створив концепцію, що включає п’ять основних пунктів:

  • Створення абсолютно нового продукту, про який споживачі ще не чули, або більш високоякісного товару.
  • Розробка інноваційної технології виробництва, не випробуваною в промисловій галузі. Це також може бути інша конфігурація комерційного обігу вироби.
  • Відкриття незнайомого ринку, де в рамках обраної галузі ще не велася торгівля.
  • Пошук нового джерела виробничих факторів, незважаючи на те, чи існує він чи формується заново.
  • Створення іншої організації галузі.
  • Даний інноваційний розвиток економіки почалося з виникнення капіталізму, коли в даний сектор були включені творчі підприємці та окремі держави, цікавилися новими технологіями. Дисципліна була створена за рахунок високоякісного людського капіталу.

    Основні ознаки інноваційної діяльності

    Які ж принципи і характерні індикатори для інтелектуальної економіки?

    • Високий показник економічної свободи, рівня розвитку науки і якості життя і попиту безпосередньо на інновації.
    • Значна частка підприємств, які успішно функціонують за рахунок нововведень і випускають передову продукцію.
    • Ініціація і різноманітність існуючих ринків.
    • Розвинена система навчання і високий експорт нових кадрів.
    • Здатність економіки функціонувати навіть на конкурентних ринках.
    • Заміщення капіталів.

    Розвиток інноваційної діяльності неможливо без формування нових ринків. На них старі структури переробляються в зовсім іншу якість. В якості окремого сегмента формується ринок різних розробок нових організаційних форм для фірм і спеціальних структур.

    Фінансові інструменти стимулювання

    Розвиток інноваційної діяльності в повній мірі пов’язано зі створенням і запровадженням нових технологій, а також втіленням свіжих ідей. Для стимуляції був розроблений ряд фінансових інструментів. Проте діючі в даний час механізми не дуже ефективні.

    Одним з базових фінансових інструментів є можливість укладення державних контрактів від деяких урядових організацій на проведення спеціальних заходів. В таких договорах узгоджуються базові характеристики інноваційних проектів. Для підтримки ризикованих програм часто надаються субсидії.

    Важливе значення у стимулюванні інноваційної активності має податкова система. Механізм повинен в обов’язковому порядку коригуватися з потребами підприємств. Мета податкового стимулювання полягає в полегшенні фінансового положення суб’єкта господарської діяльності. Проте законодавство в області пільг не є досконалим, тому багато підприємств не користуються ними.

    Необхідна інфраструктура

    Для інноваційного розвитку та стимулювання процесу створення нового ринку потрібна певна інфраструктура, а також спеціальні інститути підтримки самого процесу.

    Повинні бути сформовані певні установи:

    • наукоємні сектори, виробництва і галузі;
    • прогнозні експертні організації, мережі та спільноти;
    • освітні центри, школи та інститути;
    • місця комерціалізації технологій і майбутніх розробок;
    • дорожні карти, що дозволяють зменшити ризики впровадження нових систем.

    Принцип заміщення капіталів

    При розвитку інноваційної системи на кожній стадії відбувається заміщення капіталу. Державні структури займаються фінансуванням фундаментальних дисциплін безпосередньо через гранти. Це дозволяє залучити наукові колективи, які конкурують один з одним за можливість отримання грошових коштів на розробки і дослідження.

    Основна мета заходу полягає в отриманні інноваційних ідей. Хоча багато з них не будуть реалізовані, умови для заміщення капіталу все ж присутні. Патенти придбаються приватними організаціями, акції яких вже купують сторонні інвестори для отримання додаткового прибутку. Саме так інтелектуальна економіка отримує фінансування на наступному етапі.

    Після досягнення певного рівня компаніями починають цікавитися більш серйозні корпорації. На даній стадії в справу вступають іноземні інвестори, що купують розробки, на базі яких вони створять технологічні новинки. На наступних стадіях заміщення капіталу здійснюється з більшою вигодою. Часто ще неіснуючі ідеї або розробки закладаються безпосередньо в основу нових ринків.

    Роль надмірності і конкуренції

    Неможливо уявити інноваційний економічний розвиток без великої кількості власної продукції або послуг, а також агентів на кожному етапі процесу. Саме надмірність дозволяє прогресувати в умовах конкуренції, що приводить до поліпшення якісних характеристик товару і різноманітності асортименту.

    Спочатку передбачається одночасне зростання відразу декількох ринків. Надмірність можлива лише при досить високій продуктивності праці і наявності високотехнологічного обладнання. Вона ініціюється безпосередньо інноваційною системою в залежності від споживчого попиту. Проте конкуренція між фахівцями дозволяє створити деяке випередження з боку суспільства та економічного розвитку над потребами. Саме в цьому простежується завчасне формування людського капіталу.

    В рамках програми інноваційного розвитку разом з наукою і освітою здійснюється стимулювання створення всіляких компаній, що виступають у ролі розробників передових технологій. Досягти високих результатів можна за рахунок будівництва спеціалізованих центрів, призначених для спільного використання наукового обладнання, особливих податкових пільг і дотацій. Паралельно повинен формуватися надлишок фінансових інститутів для підвищення конкуренції.

    Процес утворення нових ринків

    Тільки через створення нових ринків відбувається інноваційний розвиток. На них старі структури перетворюються в зовсім іншу якість за рахунок інтелектуальної власності, проведення спеціальних досліджень і виробництва технологічних продуктів. Відокремленим є ринок різних розробок певних організаційних форм для підприємств та інших економічних структур. Це необхідно для існування корпоративних навчальних закладів, різних кластерів малого бізнесу, торгових майданчиків в області інновацій.

    Інші ринки можна розділити по сфері діяльності. Вони можуть бути різними:

  • Ринок інноваційних товарів і послуг, а також результатів їх очікувань припускає форму торгових відносин між споживачем та власником інтелектуальної власності.
  • Ринок послуг передбачає експлуатацію або оренду складного високотехнологічного обладнання. Воно необхідно для одержання тієї чи іншої продукції.
  • Ринок інтелектуальної власності надає стимулюючий вплив на науково-технічний прогрес. Об’єкти патентів і ліцензій в даному випадку прирівнюються до звичайних товарів.
  • Ринок інтелектуальної праці не обходиться без робочої сили. Проте в розрахунок береться здатність до розумової діяльності. Сучасне поняття інтелектуальної роботи визначається з урахуванням місця в системі поділу праці.
  • Ринок інвестицій являє собою майданчик для вкладень безпосередньо в продукти або розробки інтелектуальної діяльності. Інвестор в цьому випадку виходить можливість застосовувати їх у підприємницької діяльності.
  • Ринок знань та ідей не до кінця організований, тому складно навести приклади компаній, яким вдалося повністю реалізувати основні принципи. Однак у нього є величезний потенціал.
  • Ринок інновацій передбачає сукупність торговельних відносин, які виникають при створенні, передачі або освоєнні певних технологій, продуктів і послуг. Він відрізняється високою технологічністю.
  • Ринок інноваційних менеджерів і комерційних агентів допомагає знайти людей, які вміють керувати науковими розробками.
  • Основні кроки до ефективності

    Основна задача будь-якої організації або будь-якої іншої структури полягає в правильному управлінні інноваційним розвитком. Весь процес може бути поділений на кілька стадій, на кожній з яких виконуються певні функції:

  • Розвиток ринкових відносин або пошук нових можливостей дозволяє чітко визначити необхідні потреби. Цим займаються дослідницькі і маркетингові підрозділи.
  • Розробка основної концепції є прерогативою служб менеджменту та конструкторських відділів. Вони вирішують завдання, що дозволяє знаходити вдалі технологічні рішення для визначення потреб ринку.
  • Вибір конкретного проекту для реалізації майбутніх планів. На даній стадії здійснюється аналіз і облік можливих ризиків. Робиться це керівниками організації.
  • Доопрацювання наявних рішень і розробка продукту. На цьому етапі вироби або послуги робляться привабливими для кінцевих споживачів. Займаються реалізацією інженери підприємства і технологічні підрозділи.
  • Виконання намічених цілей полягає у створенні товару та його транспортування до місць, доступних споживачу. Задіюються виробничі цехи та відділи продажів.
  • На всіх етапах інноваційного розвитку організації можна виділити два основні аспекти – креативний і організаційний. На першому з них аналізуються основні проблеми розвитку підприємства і розробляються нові рішення. Що стосується організаційних аспектів, то вони полягають у визначенні нових функцій і розробці свіжих концепцій.

    Як будується процес управління?

    На креативних стадіях науково-інноваційний розвиток має здійснюватися у вільному режимі, що дозволяє забезпечити вільний доступ до інформаційних ресурсів для генерування свіжих ідей. На організаційних етапах бажано повністю налагодити і регламентувати всі процеси.

    Таким чином, для підвищення ефективності доведеться створити відразу два режими – вільний і напружений. Перший з них необхідний для творчих розробок, а другий – для реалізації існуючої концепції і виводу продукції безпосередньо на ринок.

    Стадія вибору проекту може вважатися перехідною між двома зазначеними етапами. Управління інноваційним процесом необхідно будувати в суворій відповідності зі стадією, інакше його ефективність на конкретному етапі може бути значно погіршена. Це в будь-якому разі призведе до уповільнення розвитку організації.

    Основні фактори впливу

    На успішність інноваційного розвитку впливає ряд факторів. Оцінити їх можна за допомогою спеціального аналізу, що дозволяє співвіднести рівень готовності підприємства до використання нових технологій. Науково-технічна база, підтримувана грамотної інвестиційної політики, формує потенційні можливості. До цього процесу повинні бути підключені фінансові та освітні підрозділи.

    Інноваційні процеси можуть протікати повільно, якщо на підприємстві не буде чітко налагоджених зовнішніх комунікацій. В умовах сучасного ринку необхідно швидко реагувати на будь-які зміни ззовні. Правильна оцінка поточної обстановки є запорукою успішного збереження та можливого розвитку наявного потенціалу.

    Політика підприємства повинна відповідати певним правилам. Вона передбачає повномасштабне застосування творчих та наукових ресурсів. Величезне значення має здатність керівних структур і маркетингових підрозділів проаналізувати отриману інформацію і на її підставі втілити у життя певний проект.

    На потенційні можливості організації можуть вплинути деякі фактори:

    • комунікації із зовнішнім світом;
    • строки служби та експлуатації створюваної продукції;
    • властивості виготовляється товару;
    • доступність інформації про ситуацію на інноваційному ринку;
    • злагодженість роботи маркетингових структур;
    • практичні інтереси організації;
    • кадрова політика з точки зору кваліфікації та технічної освіти працівників;
    • технічні характеристики застосовуваного обладнання та варіанти модернізації;
    • внутрішній мікроклімат.

    Стратегія інноваційного розвитку

    Будь-який процес вимагає дотримання певної послідовності дій. Беручи на озброєння стратегію інноваційного розвитку, слід враховувати, що будь-яка продукція має певний життєвий цикл, який обумовлюється наступними стадіями:

  • Зародження ідеї. В даному випадку формуються якісь обриси, сфери застосування та принципи роботи пропонованого продукту.
  • Створення виробу. На цьому етапі ідея перетворюється в конкретну продукцію, яка з’являється у відкритому доступі на ринку.
  • Утвердження позицій. Готовий товар доводить свою спроможність в умовах конкуренції, завойовуючи довіру покупців.
  • Стабілізація продукту. Випущений виріб досягло досконалості в сфері експлуатації. Вдосконалювати не більше нічого.
  • Спрощення товару. Продукція починає поступово втрачати наявні якості, так як на ринку з’являються більш технологічні вироби.
  • Значне зниження продажів. Відзначається практично повне падіння споживчого попиту.
  • Згасання виробничої діяльності. Обсяги випуску значно зменшуються для переобладнання.
  • Деструктуризация виробничого циклу. Проводяться спеціальні заходи щодо зупинки лінії.
  • Існують наступні види стратегій, які дають можливість займатися розвитком інноваційних технологій:

  • Наступ. Завдання полягає в тому, щоб сконцентрувати всі зусилля на вузькому напрямку виробничої діяльності. В ринок впроваджується один високоефективний продукт.
  • Оборона. Цієї стратегії в основному дотримуються підприємства, що займають стабільне положення на ринку. Технологічні процеси у них зазвичай налагоджені до автоматизму.
  • Проміжне впровадження. У такій ситуації передбачається поетапне впровадження доступні сегменти ринку. Спочатку здійснюється моніторинг і аналіз можливих конкурентів.
  • Поглинання. Бізнес в даному випадку ведеться по методах, коли застосовуються не тільки власні розробки, але й набуваються права на інноваційні рішення інших організацій.
  • Імітація. Стратегія зводиться до того, що підприємство копіює продукцію свого конкурента і виводить його на ринок. Характеристики при цьому не змінюються.
  • Піратство. Цей варіант досить специфічний. Найбільша віддача можлива на стартовому етапі становлення.
  • Інноваційний розвиток Росії

    Всього кілька років тому всі розмови, що стосуються інноваційного підприємництва в Російській Федерації, зводилися до того, чи існує воно чи ні. Тепер на території держави функціонують десятки тисяч підприємств, які здійснюють розроблення, виробництво та постачання товарів, які виготовляються на основі інтелектуальної власності.

    Свої плоди дало розвиток інноваційного розвитку освіти. Однак існують фактори, що стримують вдосконалення технологій і в Росії.

    • Відсутність чіткої правової основи.
    • Мінімальна кількість площ для розвитку.
    • Невеликий об’єм інвестиційних ресурсів для можливого технологічного переоснащення.
    • Слабкий розвиток у сфері інноваційного підприємництва.
    • Відсутність якісних фінансових механізмів.

    Проте слід сказати, що інноваційний розвиток російських компаній – це справа часу, так як Російська Федерація володіє істотним науково-технічним потенціалом.

    Comments are closed.