Форми інвестицій та їх особливості
Інвестиція – це будь-який капітал, що вкладається в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, за підсумками якої повинен генеруватися дохід або ж досягатися необхідний ефект. Виділяють правові форми інвестицій. Вони використовуються з метою залучення капіталу та здійснення даної діяльності в цілому. До них прийнято відносити організаційні та комплексні угоди, контракти між інвесторами, а також договору про здійснення фінансування і залучення коштів. Мета вкладення капіталу визначає форми інвестицій.
Традиційні форми вкладів
Основні форми інвестицій залежать від інтересів і мотивів, а також від стимулів інвесторів. Класично виділяють три форми:
Меркантильні інвестиції передбачають власні кошти вкладника, мета вкладення яких полягає не в досягненні соціального ефекту, а в отриманні якомога більшого обсягу прибутку. Певним антиподом меркантильних інвестицій виступають некомерційні, в результаті яких має бути досягнуто соціальний ефект. Асоційовані вкладення здійснюються для досягнення стратегічних пріоритетів інвестора.
Форми існування
Загальноприйнято виділяти три форми капіталу інвестицій:
До грошової форми відносяться грошові кошти, цільові депозити в банках і цінні папери. Матеріальна форма капіталу – це рухоме і нерухоме майно. Остання форма поділяється ще на кілька категорій:
Існує ще одна форма інвестицій – фінансові права. Однак в економічній літературі її мало хто виділяє. Є ряд ознак, за якими проводиться класифікація інвестицій.
Прямі і непрямі інвестиції
Залежно від характеру участі в інвестуванні вкладення поділяються на два типи: прямі і непрямі. Під прямими розуміють господарські операції, згідно з яким вносяться кошти або майно в статутний капітал юридичної особи. В обмін на це інвестор отримує корпоративні права, емітовані юридичною особою. До прямих відносять ті інвестиції, для яких у статутному фонді знаходиться в діапазоні від десяти до двадцяти п’яти відсотків. Крім того, пряме інвестування надає вкладникові право брати участь в управлінських процесах, які відбуваються в компанії.
До непрямих інвестицій, які ще називають портфельними, відносять придбання цінних паперів у фінансових посередників. Отримані посередниками кошти повинні бути вкладені в об’єкти інвестування. Управління вкладеними коштами також здійснюється посередниками, які потім розподіляють отриманий прибуток між клієнтами, якими виступають вкладники. Роль інвестора в непрямих інвестицій полягає лише в отриманні доходу на цінні папери, не беручи участі в управлінні підприємством, яке стало об’єктом вкладення коштів. Прямі, непрямі та капітальні вкладення разом являють собою три форми фінансових інвестицій.
Реальні і фінансові інвестиції
Виходячи з об’єкта діяльності інвестиції поділяються на реальні та фінансові. Реальні – це внесок капіталу в реальні активи. Активи можуть бути як матеріальними, так і нематеріальними. Інвестування в нематеріальні активи може ще називатися інноваційним.
Фінансові інвестиції – це вкладення у фінансові активи. У більшості випадків фінансовими інструментами виступають цінні папери.
Строк інвестицій
Існує дві форми інвестицій виходячи з періоду фінансування:
Короткострокові відбуваються на строк до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади та ощадні сертифікати.
Довгострокові – інвестиції строком більше одного року. Великі компанії поділяють їх на чотири види:
Дуже часто в економічній літературі виділяють ще і середньострокове фінансування. Воно розраховане на термін 1-3 роки.
Інвестиції за регіональною ознакою
Залежно від того, в якій країні здійснюється інвестиційна діяльність, інвестиції можуть бути внутрішніми та іноземними. Якщо діяльність здійснюється на території країни об’єкта вкладень, то така форма інвестицій називається внутрішньою. У тому випадку, коли інвестування здійснюється поза територією країни об’єкта, то вкладення називаються іноземними. До іноземних відноситься придбання фінансових інструментів (акцій іноземних підприємств, облігацій інших країн та ін).
Форми іноземних інвестицій визначаються так само, як і внутрішніх. Іншими словами, вони можуть бути прямими і непрямими, короткостроковими і довгостроковими, реальними і фінансовими і т. д.
Компанії з іноземними інвестиціями мають право самостійно здійснювати свою економічну діяльність, визначаючи умови продажу товарів, виконання робіт і надання послуг. Форми здійснення інвестицій визначаються законодавством.
За формою власності інвестиції
Інвестиційну діяльність можуть здійснювати приватні особи, держава, нерезиденти країни. Приватне фінансування здійснюються фізичними особами, а також юридичними особами, які володіють приватним капіталом. Державна інвестиційна діяльність здійснюється за допомогою місцевих та державних органів влади. Джерелом коштів виступає бюджет і позабюджетні фонди.
Крім того, існують і загальні інвестиції. Їх здійснюють суб’єкти однієї країни разом з представниками іншої держави.
Форми державних інвестицій
Інвестиції, зроблені державою, також поділяються на кілька видів:
Особливістю є те, що їх джерелом виступає бюджет; вони здійснюються на поворотній основі. Держава здійснює суворий контроль за використанням вкладених коштів.
Еквівалентний ануїтет
Коли вкладник стоїть перед вибором інвестиційного проекту, він зобов’язаний ретельно вивчить всі вигоди, які він може отримати, обравши ту або іншу альтернативу. Для того щоб відбулася в певний момент (Т) інвестицію перетворити на кілька однакових платежів (n), використовується еквівалентний ануїтет.
Таким чином, можливе перетворення нерівномірного ряду платежів у рівномірний, поточна вартість якого буде дорівнює поточної вартості початкового ряду. Еквівалентний ануїтет інакше називають середньою рентою. Використовується для обчислення ануїтету фактор є зворотним значенням рентного фактора поточної вартості.
Критерій прийняття рішень при оцінці інвестицій за допомогою еквівалентного ануїтету
При застосуванні ануїтету як критерію прийняття рішень діє така особливість, що вибирається інвестиція з найвищим ануїтетом. І все ж тут також необхідно брати до уваги, що ми можемо порівнювати тільки інвестиції з приблизно однаковими обсягами.
Якщо поточна вартість ряду платежів позитивна, то за допомогою цього методу можливий розрахунок суми, яку можна в кінці кожного періоду додатково вилучати, щоб отримати поточну вартість, що дорівнює нулю, тобто навіть після такого додаткового вилучення при інвестиції повернуть вкладений капітал та отримано процентний доход на рівні калькуляційного відсотка.
Після обчислення поточної вартості вона перемножується на ануїтетний фактор і тим самим перетворюється на однакові значення для кожного періоду. Еквівалентний ануїтет може служити критерієм прийняття рішень при порівнянні щорічних перевищень, наприклад від багаторічних та однорічних культур. Для цього спочатку визначається поточна вартість перевищень від багаторічної культури і потім перетворюється в «ренту» (тобто еквівалентний ануїтет). І вже «рента», в свою чергу, може бути порівняно з щорічним перевищенням від однорічної культури. При застосуванні цього методу необхідно брати до уваги те вимога, щоб в обох випадках визначалися можливі порівнянні до перевищення, а не так, що, наприклад, в одному випадку враховуються витрати на працю, а в іншому – ні.
Аналіз чутливості інвестицій
Особливістю інвестицій є те, що вони чутливі до змін різних даних. Щоб визначити вплив зміни даних на ефективність фінансування, проводиться аналіз чутливості.
Це дає можливість перевірити, як зміни непостійних (ненадійних) даних, наприклад, таких як доходи, ціни і витрати, впливають на економічний успіх інвестиції. Такі рішення, як правило, служать для визначення ймовірності ризику, з допомогою яких можуть бути введені виправдані і критичні області варіювання. Більш наочне вираження надходжень і виплат при мультипериодических рішеннях є гарною передумовою при подальшому аналізі чутливості. Це діє особливо в тому випадку, якщо рішення були проведені в табличних програмах, щоб при зміні окремих даних одночасно коригувалися результати.
Результати аналізу чутливості можуть бути виражені графічно, як, наприклад, у вигляді ромба чутливості». Для цього необхідний розрахунок поточних вартостей при різних калькуляційних відсотках для наступних шести платіжних рядів:
Найбільш несприятливий випадок – надходження -10% і виплати +10%, в той час як найбільш сприятлива комбінація виникає, коли надходження увиличиваются на 10%, а виплати зменшуються на 10%.
Якщо представити це у вигляді графіка та спроектувати на вісь Х обидві точки перетину протікання капіталу, можна встановити отримані внутрішні процентні нарощення. Калькуляційний відсоток, при якому перетинаються лінії «середніх значень», привів би до нульової поточної вартості інвестиції. Калькуляційний відсоток, при якому перетинаються ці дві криві, показує внутрішнє процентне нарощення, отримане інвестицією при середніх умовах.
