Федеральний закон Про виконавче провадження простими словами

Віктор Кузьмін
1 minute

Закон 229-ФЗ “Про виконавче провадження” формулює порядок та умови, згідно з якими здійснюється примусова реалізація судових постанов, актів інших органів і осіб, що мають повноваження покладати на суб’єктів обов’язку передавати іншим організаціям, громадянам або до бюджету грошові кошти та інше майно, або вчиняти на користь зазначених осіб конкретні дії, а також утримуватися від будь-якої діяльності.

Завдання системи

Закон “Про виконавче провадження” (діюча публікація) в якості основної функції інституту називає забезпечення своєчасної реалізації постанов судів, актів інших органів і осіб для захисту порушених свобод, прав і інтересів організацій і громадян, а також в цілях дотримання зобов’язань за міжнародними угодами. У випадках, передбачених нормами, зазначені завдання поширюються і на інші документи.

Принципи

Їх встановлює 4 ст. Закону “Про виконавче провадження”. До засадничих принципів нормативний документ відносить:

  • Повагу до гідності та честі громадянина.
  • Законність.
  • Своєчасність здійснення належних дій і застосування примусових заходів.
  • Недоторканність мінімуму майна, який необхідний для існування боржника та його родичів (членів сім’ї).
  • Співвідносність обсягу вимог, що пред’являються стягувачем, та заходів примусу.

    • Уповноважені органи

    В якості них 229 Закон “Про виконавче провадження” називає структури ФССН. Безпосередню реалізацію зазначених вище функцій нормативний акт покладає на судових приставів підрозділів місцевих (територіальних) органів служби. Повноваження зазначених посадових осіб встановлює Закон, що розглядається. ФЗ “Про виконавче провадження” передбачає обов’язковість дотримання вимог пристава для всіх органів місцевого, державного управління, організацій і громадян на всій території країни. При порушенні даного положення уповноважена особа вправі застосовувати примусові заходи.

    Банк даних

    Федеральний закон “Про виконавче провадження” наказує ФССН створювати і вести в електронній формі в тому числі, інформаційну базу. В ній повинні бути присутніми відомості, необхідні для реалізації завдань щодо своєчасного примусового виконання судових постанов і актів інших органів і осіб, Порядок, згідно з яким формується та ведеться банк даних встановлюється головним судовим приставом.

    Загальнодоступна інформація

    До таких даних Закон “Про виконавче провадження” відносить:

  • Дату прийняття постанови (акта).
  • Тип документа, номер, назва підрозділу (органу), який його видав.
  • Дату порушення провадження по примусовому виконанню рішення.
  • Номер справи.
  • Найменування організації/Ф. В. О. громадянина, місце народження, адреса проживання/перебування/розташування, щодо якого розпочато провадження.
  • Вимоги про стягнення, присутні в документі. Винятком є випадки, коли текст виконавчого листа за законодавством не підлягає розміщенню в Інтернеті.
  • Суму непогашеної заборгованості.
  • Назва та адреса підрозділу ФССП, в якому розпочато/ведеться виробництво.
  • Відомості про оголошення громадянина або його майна в розшук. Якщо це дитина, то доступні дані про рік народження і Ф. В. О.
  • Інформацію про повернення виконавчого листа стягувачу згідно з підставами, встановленими у п. 3 і 4, 1 ч. ст. 46 цього закону.

    • Важливий момент

    Закон “Про виконавче провадження” встановлює, що наведені вище відомості стають загальнодоступними до дати завершення або припинення процедури стягнення. Винятком є випадки оголошення боржника в розшук (чи його майна), а також пошуку дитини. Останні вважаються загальнодоступними до дати виявлення матеріальних цінностей або зазначених осіб. Винятком є також відомості про повернення ІЛ стягувачу з підстав п. 3 і 4 ч. 1 статті 46 розглядуваного нормативного акта, дані про завершення провадження з підстав, зазначених в п. 6 і 7 ч. 1 ст. 47. Ця інформація вважається загальнодоступній протягом трьох років з дати закінчення процедури. Закон “Про виконавче провадження” передбачає направлення інформації, необхідної для погашення заборгованості за ІЛ у державну информсистему про муніципальних і державних платежах.

    Боржники

    У випадках, які передбачає Закон “Про виконавче провадження”, вимоги, які присутні в постановах суду, інших актах посадових осіб і структур, дотримуються організаціями, в тому числі державними, муніципальними установами, банками і іншими кредитними компаніями, службовцями і фізособами. Порядок встановлює розглянутий нормативний документ.

    Фінансові інститути

    Закон “Про виконавче провадження” передбачає направлення акта, що містить відповідні вимоги, стягувачем безпосередньо в банківську або іншу кредитну організацію. Разом з цим документом суб’єкт повинен пред’явити:

  • Реквізити розрахункового рахунку, на які повинні надійти кошти від боржника.
  • Особисті дані. До них відносять, ім’я, прізвище, по батькові (за наявності), громадянство, місце проживання/адреса перебування, реквізити документа, за яким засвідчується особистість стягувача, ідентифікаційний номер платника податків (якщо він є), відомості з міграційної карти і папери, що підтверджує право на проживання/перебування на території країни громадянина-стягувача.
  • Реквізити організації. Якщо стягувачем виступає юридична особа, необхідно надати інформацію про назву, ІПН (код іноземної компанії), номер держреєстрації, адреса місця розташування.

    • Представник суб’єкта повинен пред’явити документ, що підтверджує його повноваження, а також інформацію, зазначену вище в п. 2.

    Встановлення термінів

    Закон “Про виконавче провадження” (чинна редакція) визначає, що обчислення здійснюється у днях, місяцях, роках. Терміни встановлюються календарною датою, періодом, у рамках якої має бути здійснене дію, вказівкою на яку-небудь подію. Перебіг строку починається з наступного дня після настання факту, яким визначено початок, або календарної дати.

    Закінчення періоду

    Федеральний закон “Про виконавче провадження” встановлює, що строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний день і місяць останнього року. Місячний період закінчується у встановлене число останнього м-ца. Якщо відповідного дня немає в періоді, то завершення терміну відбувається в останній його день. Якщо остання дата є неробочий, то числом закінчення буде наступний за ним робочий день.

    Пропуск строку

    Якщо період з якихось причин пропущено, це не звільняє від обов’язку виконати встановлені у виконавчому документі вимоги. Разом з цим нормативний акт передбачає відповідальність за несвоєчасне погашення зобов’язання. При пропуску строку оскарження вищестоящому службовця ФССП бездіяльності/дій або постанов тягне повернення звернення без розгляду його по суті. Скарга в цьому випадку вважається неподаною.

    Відновлення періоду

    Пропущений строк для подання скарги може бути повернений, якщо одночасно буде направлено клопотання про це з зазначенням причин пропуску. Якщо службовець, який розглядає звернення, визнає їх поважними, а час подання відповідних документів розумним, період може бути відновлений. Таке рішення не оформлюється окремою постановою. Відновлення терміну виражається у прийнятті скарги до розгляду по суті. У разі відмови посадова особа оформляє постанову. Копія цього документа повинна бути надіслана заявнику не пізніше наступного дня після винесення рішення. Даний документ може бути оскаржено у встановленому законодавстві порядку. У разі пропуску строку для звернення в суд відновлення його здійснюється за процесуальним правилам.

    Початок процедури

    Порушення провадження здійснюється відповідно до виконавчого документа за заявою стягувача. Допускається звернення представника, що має документ, що підтверджує його повноваження. У заяві може бути клопотання про застосування арешту майна для забезпечення виконання вимог, які містяться у виконавчому документі. У ньому також можуть наводитися обмеження для боржника. Стягувач може вказати у заяві відомості про особу, на якого накладається стягнення, прикласти документи, в яких присутня інформація про нього та інші дані, що мають істотне значення і сприяють своєчасному і повному виконанню вимог.