Екстремізм і екстремістська діяльність. Федеральний закон від 25.07.2002 N 114-ФЗ ПРО протидію екстремістської діяльності

Особливості запитання: історичні передумови

Про те, хто такі екстремісти, широкі верстви населення нашої держави особливо добре дізналися пару десятиліть тому. У кавказьких місцевостях в особливу силу увійшов етнонаціоналізм, який з часом підмінив чистий іслам, основна екстремістська ідеологія. Екстремізм, пов’язаний з приналежністю до ісламу, а також обумовлений національною приналежністю, мають багато загального, і феномен став національним і одночасно релігійним, правовим і політичним. Явище суперечливе, складне, і працювати з населенням, дотримуються радикальних поглядів, виключно непросто. При цьому значний відсоток молоді досить пасивно усунувся з політичної соціального життя, в силу чого демократичні цінності, просувні владою, не знайшли реальної підтримки. Найактивніші представники молодої групи виявилися схильні до радикалізму – критичного сприйняття системи влади.

Тероризм і екстремізм багатьом звичні, не викликають подиву. Проводились опитування для визначення рівня обізнаності в суспільстві, за підсумками чого уклали: лише близько 15% населення країни вважають, ніби немає екстремістських рухів в принципі. Приблизно кожен п’ятий опитаний не зміг відразу згадати найменування організації, яку можна було б віднести до радикальної. Говорячи про екстремістської діяльності, зазвичай в першу чергу згадують скінхедів, лимонівців, ваххабистов, салафітів. Дещо рідше люди згадують джамаатистов, муваххидунов. Втім, незалежно від того, в якій групі йде мова, обивателі відносяться до активності цієї категорії негативно.