Дозвіл на викиди в атмосферу забруднюючих речовин: зразок, порядок отримання, продовження, переоформлення

Віктор Кузьмін

1 minute

Дозвіл на викиди в атмосферу видається з метою забезпечення державного регулювання того, наскільки господарська та інша діяльність може впливати на навколишнє середовище, що гарантує підтримку сприятливого її стану та екологічну безпеку.

Згідно із законами, охорона навколишнього середовища з боку держави забезпечується за рахунок встановлення певних нормативів якості, а також допустимого впливу на неї в процесі зайняття господарською або іншій діяльності, що закріплюється нормативними документами. Серед найбільш важливих нормативів припустимого впливу, передбачених для природокористувачів, варто виділити нормативи ПДВ, при відповідності яким видається дозвіл на викиди в атмосферу.

Що це таке?

За законом, викид яких-небудь забруднюючих речовин у повітря стаціонарним обладнанням передбачається тільки в тому випадку, якщо територіальний орган видав на це відповідний дозвіл. При цьому варто сказати, що процес затвердження нормативів надання такого документа, як дозвіл на викиди в атмосферу – це абсолютно різні адміністративні процедури, кожна із яких потребує окремих витрат часу.

Сама процедура перевірки є досить тривалою та ретельною. Щоб місцевий орган Росприроднагляду надав дозвіл на викиди в атмосферу, потрібно до заяви докладати велику кількість нормативів по відношенню до кожного окремого стаціонарного пристрою, який буде представляти собою джерело викидів, або ж по окремим виробничим територій. Саме з цієї причини у багатьох людей виникає маса питань, пов’язаних з отриманням всіх документів.

У зв’язку з цим, якщо у підприємства є якісь організовані або ж неорганізовані стаціонарні джерела шкідливих викидів, воно в обов’язковому порядку перед початком своєї роботи має отримати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу, а отримати його можна тільки на основі затверджених нормативів ГДВ.

Регулювання

Правове регулювання охорони атмосфери проводиться у відповідності з чинним федеральним законодавством. Таким чином, будь-які викиди можуть здійснюватись лише за наявності відповідного дозволу, що видається територіальними органами у сфері захисту навколишнього середовища. За отриманим дозволом згодом встановлюються максимально можливі норми викидів та інші умови, які дозволяють забезпечити ефективну охорону атмосфери.

Якщо такі дозволи відсутні, і при цьому порушуються умови, відповідні органи повинні обмежити, призупинити або повністю припинити викиди згідно із законами.

Видача дозволу

Державна послуга, що забезпечує дозвіл на викиди в атмосферу в Росії, надається за чинним адміністративним регламентом. Дана послуга забезпечена різним приватним підприємцям або юридичним особам, які використовують у своїй роботі мобільні або стаціонарні джерела викидів, і при цьому перебувають на об’єктах господарської чи будь-якої іншої діяльності, що підлягають екологічному нагляду.

При наявності попередньо узгоджених нормативів ГДВ, а також їх дотримання у процесі роботи всього обладнання, дозвіл на викиди в атмосферу (зразок вище) видається на термін їх дії. При цьому варто відзначити той факт, що якщо згодом нормативи ГДВ не будуть забезпечуватися, а також при наявності використовуються ВСВ термін дії отриманого дозволу не може бути більше одного року з дати його надання.

Для різних господарюючих суб’єктів, які вводять в експлуатацію нові або реконструйовані об’єкти зі стаціонарними джерелами викидів при відповідності встановленим нормативам ГДВ (включаючи також на етап проведення будівельних робіт), затверджену проектну документацію будівництва або реконструкції будівель дозвіл на викиди надається на термін проведення будівельних робіт, враховуючи дані, надані проектом, або ж поки не будуть досягнуті зазначені в проекті показники (не більше двох років).

Повноваження представників, які виступають від імені господарюючих суб’єктів, повинні бути підтверджені відповідною довіреністю, яка оформлюється з урахуванням вимог чинного законодавства. За видачу таких дозволів підприємство повинно заплатити державне мито в розмірі 3500 рублів. При цьому варто відзначити, що держмито за дозвіл на викиди в атмосферу виплачується до того, як буде подано заяву.

Чи потрібно це робити?

Вимоги до юридичним особам, які мають робочі стаціонарні джерела викидів, встановлюються чинним законодавством, і одним з них є забезпечення проведення ретельної інвентаризації викидів з наступним складанням ПДВ.

ГДВ встановлюються чинними територіальними органами у сфері ООС для певного стаціонарного джерела, а також всієї організації в цілому. За законом, якщо юридичні особи або приватні підприємці, що використовують джерела викидів, не можуть дотримуватися ПДВ, то у територіальних органів у сфері ООС з’являється можливість встановити для цих джерел ВСВ з попереднім погодженням з аналогічними органами інших федеральних структур.

Як його отримати?

Не всі знають про те, як отримати дозвіл на викиди в атмосферу, хоча в переважній більшості випадків це досить проста і швидка процедура. Для того щоб отримати його, заявником повинні бути надані наступні папери:

заяву з проханням видати дозвіл (даний документ обов’язково повинен подаватися у двох примірниках);
нормативи ГДВ або ВСВ, які попередньо були затверджені Роспріроднадзором, а також ліміти на викиди по відношенню до кожного встановленим джерела викидів в повітря даного господарюючого суб’єкта або ж окремих виробничих територій;
документ, який підтверджує оплату державного мита.

При цьому варто відзначити, що всередині приміщення територіального органу Росприроднагляду в переважній більшості випадків розміщують спеціальні інформаційні стенди, містять у собі досить велику кількість інформації з приводу того, як оформлюється дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу, хто повинен отримувати його і ще безліч інших фактів. Зокрема, ви можете ознайомитися з текстом регламенту з різними додатками, отримати детальний опис підсумкового результату надання адміністративної послуги та гранично вичерпну інформацію щодо порядку її виконання з наданням посилання на діючий Регламент.

Гранично допустимий викид

ПДВ представляє собою норматив, який визначається по відношенню до стаціонарного джерела та у відповідності з яким видається дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу. Він встановлюється у відповідності з технічними нормативами викидів, а також фоновим забрудненням атмосферного повітря за умови того, що цим джерелом не перевищуються екологічні і гігієнічні нормативи якості, а також гранично можливі навантаження на екологічні системи та інші норми.

Тимчасово погоджений викид

ВСВ – це тимчасовий ліміт, встановлений для робітників стаціонарних джерел викиду у відповідності з якістю атмосферного повітря, а також різними соціально-економічними умовами розвитку даної території з метою поетапного досягнення норм ГДВ. Як говорилося вище, дана норма повинна встановлюватися у тому випадку, якщо юридична особа не має можливості на даний момент забезпечити узгодження ПДВ.

Коли це потрібно оформляти?

Для того щоб визначити, чи потрібно такому підприємству виконувати зазначені обов’язки, спочатку слід розібратися з тим, чи є які-небудь джерела викидів, які являють собою стаціонарні об’єкти негативного впливу.

Згідно з чинним законодавством існує два визначення пересувних та стаціонарних об’єктів, до яких має додаватися дозвіл на викиди шкідливих речовин в атмосферу:

Стаціонарний. Об’єкт, яким у навколишнє середовище викидаються забруднюючі речовини і міцно пов’язане із землею (тобто якщо переміщення його неможливо без невідповідного збитку його основної функції), а також вибухи або об’єкти розміщення виробничих і споживчих відходів.
Пересувний. Транспортний засіб, морське або повітряне судно, а також всілякі суду внутрішнього плавання, оснащені двигунами, що працюють на тривалому паливі, бензині, гасі, а також природному або зрідженому газі.

Пересувні джерела

В наші дні державний облік приватних підприємців та юридичних осіб, яким видається дозвіл на викиди шкідливих речовин в атмосферу, ведеться Роспріроднадзором в повній відповідності з встановленим порядком. При цьому варто відзначити той факт, що при наданні відомостей про пересувних джерелах потрібно в документі вказати:

тип даного джерела, тобто водний, залізничний, автомобільний авіаційний транспорт;
реєстраційний номер, присвоєний пересувного джерела;
екологічний клас цього транспортного засобу;
вид використовуваного палива, і його витрата.

Таким чином, в процесі вибору пересувного об’єкта в якості основного критерію прийнято використовувати конкретний вид палива, а розрахунок плати за викиди таких об’єктів здійснюється у відповідності з обсягом його витрати. При цьому варто відзначити той факт, що пересувні джерела включають в себе тільки всілякі транспортні засоби, в той час як різні мобільні установки, що використовуються тільки в межах конкретного підприємства, прийнято в основному відносити саме до стаціонарних.

Що потрібно оформляти?

Після того, як на території підприємства визначаються використовуються стаціонарні джерела, потрібно визначитися з тим, вони повинні враховуватися державою і чи потрібна їм дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу (зразок вище).

До джерел, що підлягають державному обліку, відносяться здійснюють викид у повітря будь-яких видів шкідливих речовин. При цьому є певний перелік забруднюючих елементів, які не повинні нормуватися і враховуватися, а також дані процедури не застосовуються по відношенню до тих джерел, які повністю відповідають одному з наведених критеріїв далі:

показник небезпеки, встановлений додатком 1 до Порядку, перевищує або дорівнює 0.1;
приземні концентрації шкідливих викидів перевищують 5% від встановленого гігієнічного нормативу якості повітря.

Таким чином, якщо у викидах із стаціонарних джерел є речовини, встановлені переліком, або ж вони відповідають одному з наведених вище критеріїв, тобто підлягають нормуванню та державному обліку, їм потрібна розробка ПДВ, а також обов’язкове затвердження нормативів і дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу (зразок вище).

Узгодження і встановлення нормативів

Після закінчення розробки проекту потрібно його узгодити і визначитися з нормативами ГДВ, і тільки потім вже оформляти отримання дозволу на викиди в атмосферу. При цьому варто відзначити той факт, що керівництво підприємства повинно розуміти, в які терміни можуть виливатися всі процедури узгодження і які є підстави для того, щоб підприємства могли відмовити.

На даний момент нормативні правові акти жодним чином не регламентують порядок отримання дозволу на викиди в атмосферу і формування нормативів ГДВ. У зв’язку з цим загальний термін затвердження та будь-які підстави для відмови в процесі затвердження проекту ПДВ також не передбачаються.

При цьому варто відзначити, що самі норми по відношенню до конкретних стаціонарних джерел визначаються територіальними органами Росприроднагляду (якщо мова йде не про радіоактивні речовини), якщо ці джерела повністю відповідають цим правилам і про це є санітарно-епідеміологічний висновок.

Згідно із законами загальний термін проведення різних санітарно-епідеміологічних експертиз за наданим заявою громадянина, підприємця або юридичної особи встановлюється залежно від загального обсягу досліджень конкретного типу продукції і її обсягу, а також виду діяльності. При цьому даний термін не може бути більше двох місяців.

Робота з документами

На підставі проведеного висновку експертами територіальний орган під керівництвом Росспоживнагляду має видати санітарно-епідеміологічний висновок, причому термін його видачі також жодним чином не регламентується. Тільки потім уже можна розраховувати на оформлення або переоформлення дозволу на викиди в атмосферу.

Нормативи ВСВ і ПДВ повинні встановлюватися територіальними органами під контролем Росприроднагляду до кожного стаціонарного джерела або їх сукупності. Єдиним винятком у даному випадку є радіоактивні речовини.

Згідно із законами заявнику має бути спрямований відповідь з боку керівника територіальних органів Росприроднагляду або його заступника протягом 30 днів з того дня, як звернення було зареєстровано, якщо у дорученні не встановлюються інші терміни. У разі необхідності загальний строк розгляду таких заяв може продовжуватися ще на 30 днів, але при цьому заявник в обов’язковому порядку отримує повідомлення про цей факт та про причини такого рішення.

Таким чином, загальний термін затвердження нормативів становить 30 днів.

Проект ПДВ повинен розроблятися в повній відповідності з установленою Методикою розрахунку концентрації в повітрі різних шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств, а також рекомендаціями по створенню та утриманню нормативного проекту та іншими методичними та нормативно-правовими документами.

Так як на даний момент законодавство не визначає жодних підстав для того, щоб відмовляти у затвердженні проекту ГДВ, це говорить про те, що при відповідності даного проекту всім вимогам і при отриманні санітарно-епідеміологічного висновку вам не можуть відмовити у встановленні ГДВ.

Після того, як оформлюється такий висновок на проект, а також повністю затверджуються всі необхідні нормативи, підприємство повинно звернутися у територіальний орган, що працює під контролем Росприроднагляду, щоб було проведено оформлення або переоформлення дозволу на викиди в атмосферу.

Єдиною підставою, яке може бути використане для відмови у видачі дозволу, є присутність у складі наданих заявником матеріалів недостовірної інформації. Яких-небудь інших причин того, щоб видавалися відмови на оформлення або продовження дозволу на викиди в атмосферу, сьогодні не встановлюється.

Навіщо їх оформляти?

Якщо даний дозвіл відсутній, то в такому випадку викиди можуть обмежуватися, припинятися або повністю припинятися у порядку, визначено чинними законами. При цьому варто відзначити той факт, що всі особи, які винні в порушенні чинного законодавства в сфері охорони атмосферного повітря, несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність в залежності від тяжкості злочину.

Таким чином, у відповідності з чинним Кодексом про адміністративні правопорушення шкідливий фізичний вплив на повітря або ж викидання в нього яких-небудь шкідливих речовин без раніше оформленого дозволу тягне за собою накладення адміністративного штрафу, розмір якого становить:

2000-2500 – для громадян;
4000-5000 – для посадових осіб;
4000-5000 – для приватних підприємців, які ведуть свою діяльність, не маючи утворення юридичної особи (при цьому діяльність призупиняється на 90 днів);
40 000-50 000 – для юридичних осіб (при цьому діяльність призупиняється на 90 днів).

Враховуючи це, правильне оформлення всіх документів дозволяє підприємству заощадити чимало грошей.

Таким чином, дозвіл на викид в атмосферу забруднюючих речовин на підприємстві являє собою обов’язковий документ, без якого правомірне ведення своєї діяльності неможливо, і в кінцевому підсумку вона просто-напросто буде припинена, а власник джерел отримає відповідний штраф.