Дозвіл на викиди в атмосферу забруднюючих речовин: зразок, порядок отримання, продовження, переоформлення

Гранично допустимий викид

ПДВ представляє собою норматив, який визначається по відношенню до стаціонарного джерела та у відповідності з яким видається дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферу. Він встановлюється у відповідності з технічними нормативами викидів, а також фоновим забрудненням атмосферного повітря за умови того, що цим джерелом не перевищуються екологічні і гігієнічні нормативи якості, а також гранично можливі навантаження на екологічні системи та інші норми.

Тимчасово погоджений викид

ВСВ – це тимчасовий ліміт, встановлений для робітників стаціонарних джерел викиду у відповідності з якістю атмосферного повітря, а також різними соціально-економічними умовами розвитку даної території з метою поетапного досягнення норм ГДВ. Як говорилося вище, дана норма повинна встановлюватися у тому випадку, якщо юридична особа не має можливості на даний момент забезпечити узгодження ПДВ.

Коли це потрібно оформляти?

Для того щоб визначити, чи потрібно такому підприємству виконувати зазначені обов’язки, спочатку слід розібратися з тим, чи є які-небудь джерела викидів, які являють собою стаціонарні об’єкти негативного впливу.

Згідно з чинним законодавством існує два визначення пересувних та стаціонарних об’єктів, до яких має додаватися дозвіл на викиди шкідливих речовин в атмосферу:

• Стаціонарний. Об’єкт, яким у навколишнє середовище викидаються забруднюючі речовини і міцно пов’язане із землею (тобто якщо переміщення його неможливо без невідповідного збитку його основної функції), а також вибухи або об’єкти розміщення виробничих і споживчих відходів.
• Пересувний. Транспортний засіб, морське або повітряне судно, а також всілякі суду внутрішнього плавання, оснащені двигунами, що працюють на тривалому паливі, бензині, гасі, а також природному або зрідженому газі.