Дія нормативного акту в часі і в просторі

Усі закони і підзаконні акти, прийняті в нашій країні, функціонують тільки в суворо визначених межах. Нормативний акт діє у часі, просторі і за цивільним колі. Що це може означати? Давайте розбиратися.

Поняття нормативного акта

Сучасне право немислиме без збірників правових норм і положень. Нормативні акти відіграють дійсно велику роль у будь-якому цивілізованому державі. Централізоване, а тому якісне розмежування і регулювання відносин суспільного характеру було б неможливим без чітких і доступних юридичних приписів, які містяться у збірниках правових норм.

Всі правові акти мають відкритий і публічний характер. Російське населення має можливість у будь-який момент ознайомитися з потрібним йому законом або актом підзаконного характеру. Більш того, народ хоч і побічно, але все ж бере участь у законотворчому процесі. Громадяни наділяють повноваженнями влада, яка, в свою чергу, займається прийняттям законів. Проте варто пам’ятати, що дія нормативних актів у часі й просторі дещо обмежено. Це необхідно для недопущення свавілля.

Особливості нормативних актів

Російські збірники юридичних норм повинні відповідати ряду вимог, які водночас є їхніми особливостями. По-перше, всі без винятку нормативні акти володіють державною та відповідним положенням Конституції характером. Саме державні органи реалізують правотворчу діяльність, забезпечуючи прийняття актів і накладаючи санкції за їх невиконання. Принцип конституційності означає, що прийняті нормативні акти повинні строго відповідати положенням основного закону країни.

Другою особливістю нормативного акта є особливий процес прийняття. Формується закон далеко не всіма громадянами, а лише уповноваженими на те особами. При цьому кожен громадянин має можливість стати суб’єктом законотворчого процесу: тут немає ніякої дискримінації. Достатньо лише отримати освіту та відповідну кваліфікацію, після чого перемогти на виборах і пройти в Парламент.

Третя особливість нормативного акта – дотримання вимог до форми та змісту документа. Всі закони та акти підзаконного характеру повинні бути оформлені та складені у строгій відповідності з встановленими нормами.

Нарешті, останньою особливістю розглянутих елементів буде їх обмеженість в часі і просторі. Функціонування нормативно-правових актів не може бути повсюдним. Для розуміння цієї особливості варто повернутися до принципу конституційності і державності.

Відмінності від індивідуальних актів

Акти нормативного і правового характеру не варто плутати з документами, що мають характер строго індивідуальний. Що являє собою індивідуальний акт? Юристи кажуть про рішення, що має офіційний характер, а також приймається компетентним державним органом по тій чи іншій справі. Такі акти містять веління владного характеру, яке спрямоване на індивідуальне регулювання відносин у відповідній формі. Індивідуальний акт виносить правоприменитель – посадова особа, яка представляє все російське держава.

Основна відмінність індивідуального акта від нормативного полягає у відсутності чогось нового для правової сфери держави. По-суті, акт індивідуального характеру втрачає юридичну силу відразу після одноразового застосування. Нормативний же акт, навпаки, закріплює в суспільній сфері цілий пласт нових відносин і зв’язків. І це незважаючи на те, що дія нормативного акту в часі і просторі суворо обмежена.

Види нормативних актів

Найпоширенішою класифікацією розглянутих актів є поділ на акти підзаконного характеру і закони. Закони регламентують конкретні суспільні відносини, а акти підзаконного характеру доповнюють закони. Юридична сила визначає значимість законів у державній системі, встановлює їх місце в правовій сфері.

Нормативні акти поділяються залежно від характеру та обсягу діяльності. Ось що тут варто виділити:

• акти загальної дії – регламентують цілу сукупність відносин окремого виду на певній території;
• документи обмеженого дії – можуть бути поширені лише на частину території або на вузький контингент осіб;
• акти надзвичайного або виняткової дії – реалізуються лише в самих крайніх випадках (воєнний або надзвичайний стан).

Існує і третя класифікація, яка вказує на юридичну силу документа. Тут все залежить від того, який саме орган видав нормативний акт.

Дія нормативного акта в часі

Як пояснюється зв’язок правової сфери і часу? Фахівці в галузі юриспруденції говорять про можливість обумовлювати норми права тимчасовими рамками і параметрами. Як матеріальні, так і процесуальні норми строго обмежені часовими періодами. Причина цього – тривалість як найважливіший елемент часу.

Існують наступні межі дії нормативних актів у часі:

• момент вступу акта в легальну силу;
• момент припинення дії акту;
• поняття “зворотного боку закону”;
• поняття “переживання закону”.

Закон в Росії не має зворотної сили. Не можуть розглядатися справи, визначені законом після їх вчинення. Протилежна ситуація з “переживанням закону”: застосовуються застарілі норми до триваючим правовідносин.

Набуття чинності нормативного акту

У російському праві існує ряд принципів, що дозволяють нормативного акту вступити в законну силу. Перший принцип іменується негайним дією. Він характеризується рухом закону “вперед”, розповсюдженням акта на всі регульовані їм обставини та випадки. Другий принцип пов’язаний з поняттям зворотної дії. В даному випадку йдеться про рух закону “назад” у випадках, зазначених в самому акті. Третій принцип називається переживанням закону. Втратили законну силу акти продовжують свою дію, але тільки за вказівкою нових актів.

Простий приклад тут пов’язаний з великою кількістю документів радянського періоду. Велика їх частина функціонувала і після розпаду держави – аж до моменту, поки не були прийняті нові федеральні закони РФ. Наприклад, акт СРСР “Про громадських об’єднаннях” працював до 1995 року, поки не був прийнятий ФЗ “ПРО політичні партіях”. В даному випадку мова йде про дію нормативного акту в часі.

Строки набрання актом чинності

Дія нормативно-правових актів у часі можливо при дотриманні трьох важливих правил. Перше правило пов’язано з тривалістю прийняття закону. У Росії встановлюється строк у 10 днів з моменту публікації акта, по закінченні якого закон повинен бути прийнятий. Публікуються акти в офіційних виданнях для загального огляду.

Друге правило пов’язано з негайною публікацією законів – але лише в окремих випадках. Так, правовий акт повинен бути одночасно і прийнятий і опублікований, якщо він стосується поліпшення соціального становища громадян, підвищення зарплат чи пенсій і т. д. Можна подумати, що перше і друге правила дещо суперечать один одному. Однак це не так. Якщо закон покликаний регулювати широкий спектр відносин суспільного характеру, то негайне його прийняття буде розумним рішенням. Подібний принцип не суперечить і дії нормативно-правових актів у часі.

Третє правило пов’язано з необхідністю приймати закони у відповідності з правилами, закріпленими в самому законі. Простий приклад – ЦПК. Кодекс був введений 1 лютого 2003 року. Ця ж дата заздалегідь була встановлена у проекті.

Втрата актом легальної сили

Що є кінцевою точкою дії нормативних актів у часі? ТГП (теорія держави і права) свідчить про втрату актами законної сили. Відбувається це внаслідок цілого ряду обставин.

Першою причиною втрати законом своєї сили є закінчення терміну дії. Тривалість дії закріплюється в самому акті. Варто при цьому зазначити, що далеко не всі закони носять тимчасовий характер. Мова йде лише про тих актах, що були прийняті при воєнний або надзвичайний стан.

Друга причина пов’язана з заміною одного акта іншим, а третя – з встановленням нових правил поведінки. Чим відрізняються ці дві причини? Проста заміна закону не тягне за собою глобальних змін. Встановлення нових правил пов’язане із зміною всього державного ладу: зникає або з’являється Конституція, формується Парламент, урізуються повноваження глави держави і т. д.

Про функціонування нормативного акта у просторі

Правила дії нормативно-правових актів у часі, не вичерпують всіх вимог і обмежень до законам і підзаконним актам. Варто також виділити просторове дію закону. В даному випадку мова йде про такі поняття, як державний суверенітет, територіальна цілісність, верховенство актів у всій державі і багато іншого.

Що розуміється під територією Росії? У Конституції говориться про суші, надра, води та повітрі, що перебувають під державним суверенітетом. На всі належні йому території держава поширює свою владу. Далеко не всі закони можуть поширюватися на російську територію. Наприклад, регіональні акти діють у конкретних регіонах, муніципальні – в муніципалітетах і т. д. Лише федеральні закони поширюють свою чинність на всю країну. У цьому і полягає принцип федералізму.

Міжнародне право

Порядок дії нормативно-правових актів у часі і просторі передбачає також застосування міжнародних норм. У статті 15 основного закону країни йдеться про пріоритет світового закону над національним. Згідно Конституції, Російська Федерація є частиною міжнародної правової системи, а тому зобов’язана дотримувати норми, вимоги та правила, встановлювані світовим співтовариством.

Представлений принцип безпосередньо відноситься до просторового межі нормативних актів. По-перше, законодавці не можуть видавати акти, що суперечать міжнародним засадам. По-друге, представники законотворчого процесу не мають права поширювати такі закони на території країни.

Територіальний принцип

Межі дії нормативних і правових актів у часі і просторі тісно пов’язані з безліччю самих різних принципів і установок. Просторові обмеження в області формування і застосування нормативних актів тісно пов’язані з територіальним принципом державності.

Державна територія являє собою сукупність водної, повітряної і наземної частин. В сухопутну входять материки, анклави і острови. Водна частина складається з річок, морів і озер, океанів і проток. Нарешті, повітряний простір включає в себе висоту над рівнем земної або водної поверхні заввишки до 100 км. На всі представлені територіальні утворення поширюється державний суверенітет, тобто недоторканність з боку інших держав. Всі прийняті нормативні акти федерального значення повинні діяти на всій російській території.

Функціонування актів по колу осіб

Кому саме адресовано приписи, що містяться в російських нормативних актах? Подібна проблема ставиться для визначення дії законів та підзаконних актів за колом осіб. Треба сказати, що рішення цієї проблеми прямо залежить від територіального принципу. Якщо був прийнятий федеральний закон, то його дія поширюється на всіх російських громадян. Закони ж регіонів і муніципалітетів працюють для обмеженого кола осіб.

Для чого взагалі держава видає закони? Громадяни повинні наділятися певними конституційними правами. Однак не буває прав без обов’язків. Покладаючи на людей спеціальні вимоги, держава гарантує і ряд громадянських свобод.

Іноземні особи

Поширюються прийняті російською владою закони на іноземців чи осіб без громадянства? Якщо коротко, дія нормативних актів у часі й просторі відноситься до всіх осіб, що знаходяться на території російської держави. При цьому абсолютно не важливо, чи володіє людина російським громадянством або ж ні. Іноземець, який перебуває в Росії, наділений рядом обов’язків. Найважливіша обов’язок – дотримання закону. При цьому людина без російського громадянства навряд чи зможе розраховувати на якісь особливі права чи привілеї. Подібна установка відображає суть принципу про просторовому і часовому дії російського закону.