Державний моніторинг земель. Що являє собою державний моніторинг земель

Віктор Кузьмін

1 minute

Добробут суспільства на всіх стадіях розвитку залежить від уміння людей розпоряджатися незамінним природним ресурсом – землею. На відміну від інших виробничих факторів, вона неперемещаема і просторово обмежена. Земля виступає в якості основи матеріальних благ, найважливішого елемента природного середовища. Їй властиві кількісна, якісна та територіальна неоднорідність, мінливість характеристик.

Значення ресурсу

Суспільна роль землі найбільш повно розкривається в сільськогосподарській сфері. Тут виробничий процес має безпосередній зв’язок з властивостями цього ресурсу. Земля виступає в якості сільськогосподарських угідь, що відрізняються різною родючістю: ефективним (економічним) і натуральним. Будучи засобом праці, ресурс характеризується продуктивністю рослин та якістю ґрунту. Виступаючи як предмет діяльності, він відрізняється просторовими і техніко-технологічними властивостями. Від грамотного і раціонального використання ґрунту залежить ефективне функціонування всіх народногосподарських галузей, а також добробут суспільства.

Проблеми ресурсу

В даний час відзначається постійне збільшення потреби в землях для реалізації несільськогосподарських завдань. Кращі території практично повністю освоєні або розподілені між населеними пунктами, промисловими підприємствами, дорогами, трубопроводами, аеродромами, лініями зв’язку. Використовуються землі і для утилізації побутових, виробничих і сільськогосподарських відходів.

Ефективне рішення

У зв’язку з вищесказаним перед державою стоїть найважливіше завдання. Апарат управління повинен забезпечувати охорону навколишнього середовища. Сюди, крім іншого, відноситься в цілому раціональне природокористування і використання землі зокрема. Для цього сформована комплексна система спостереження за станом ресурсів, оцінки і прогнозу можливих змін під впливом антропогенних факторів. Завдання державного моніторингу земель – це регулювання якісного складу навколишнього середовища, забезпечення продуктивності ресурсів, запобігання їх забруднення.

Сутність системи

Державний моніторинг земель і землевпорядкування припускають застосування особливих заходів по підвищенню родючості грунтів, інтенсифікацію користування, зниження антропогенного впливу на ресурс. Спостереження дозволяють своєчасно виявляти зміни, прогнозувати і розробляти рекомендації щодо усунення та запобігання негативних наслідків впливу, забезпечувати діяльність щодо ведення кадастру.

Цілі

Державний моніторинг земель являє собою систему, що виконує функції по інформаційному забезпеченню екологічної стійкості. Перед прийняттям рішень з приводу дій, пов’язаних з ресурсом, необхідно провести аналіз великої кількості достовірних і періодично оновлюваних даних про його стан. Державний моніторинг земель сільськогосподарського призначення виконується для одержання необхідної інформації, усунення будь-яких невизначеностей, виявлення нестачі даних. У зв’язку з цим виділяють наступні напрямки програм:

Отримання відомостей, які пов’язані з певною проблемою.

Надання інформації різним типам аудиторії (представникам громадськості, державним органам, адміністрації підприємства тощо), а також її розповсюдження.

Прийняття необхідних заходів, спрямованих безпосередньо на поліпшення становища або переслідують мету домогтися прийняття сприяють цьому рішень.

Ключові моменти

Державний моніторинг сільськогосподарських земель включає в себе:

Організацію і проведення спостережень за якісними і кількісними показниками (їх комплексом), які характеризують стан ресурсу, а також за джерелами забруднення та їх впливом на навколишнє середовище.

Оцінку екологічного (фактичного) стану ґрунтів.

Контроль якості ресурсів, вод, ґрунту при несприятливій сільськогосподарської діяльності, що спричинила погіршення властивостей ресурсів, ерозію, швидке зниження родючості на великих площах, а також прогноз подальшої ситуації.

Виявлення нових джерел забруднення, визначення динаміки їх впливу, аналіз ймовірного розвитку процесів, що негативно впливають на навколишнє середовище.

Перевірку дотримання правил і норм, встановлених стандартів якості ресурсів при їх використанні.

Розроблення рекомендацій та планування заходів щодо раціонального землекористування, зниження рівня забруднення.

Прогнозування заходів щодо запобігання шкоди, оцінку передбачуваного стану.

Своєчасне надання відомостей органам держвлади, місцевого самоврядування, фізичним, юридичним особам.

Нагляд за виконанням заходів.

Під виконанням завдань слід розуміти здійснення певних дій на шляху до досягнення поставлених цілей. Грамотно складена програма передбачає тільки ті рішення, які не виходять за межі питань. Державний моніторинг земель повинен бути правильно організований. Тільки в цьому випадку можна домогтися ефективності від проведених заходів. На практиці можна протягом багатьох років вести державний моніторинг земель в тому чи іншому регіоні, але не отримати бажаних результатів. При цьому попереднє дослідження ситуації, оцінка ймовірних наслідків, проведення декількох вимірювань можуть сприяти швидкому виявленню проблеми.

Основні процедури

Державний моніторинг земель є систематичним комплексним спостереженням за станом навколишнього середовища, грунту зокрема. Раніше численні дослідження і зйомки, які виконувалися відомствами і міністерствами для аналізу фонду, здійснювалися роз’єднано. В якості основи виступали нормативно-технічні документи. Однак головним джерелом отримання інформації при проведенні оцінки вважаються дані, які фахівці отримують при безпосередньому спостереженні за довкіллям. Потреба в отриманні додаткової, нової або більш конкретної інформації з’являється на всіх стадіях аналізу природного стану. У зв’язку з такою винятковою роллю спостережень у деяких випадках сам цей процес називають моніторингом.

Статус програми

Державний моніторинг земель виконує сполучну і базову роль серед інших аналогічних програм, що і визначає його статус. Такий підхід дозволяє забезпечити отримання комплексних відомостей про стан ресурсів і значно скоротити витрати на усунення ймовірних негативних процесів. Об’єктами державного моніторингу земель є всі території країни, незалежно від форми власності на дільницях. Реалізація програми в обов’язковому порядку здійснюється у відповідності з рівнем адміністративно-територіального поділу. Державний моніторинг земель проводиться для всіх категорій ділянок, незалежно від характеру та режиму їх використання. Він виступає як складова частина єдиної інформаційної системи, що містить дані про стан природних ресурсів і навколишнього середовища.

Класифікація

Існують певні види державного моніторингу земель. Одним з основних, як вище було сказано, є спостереження. Серед інших варто відзначити різного роду лабораторні аналізи хімічного складу грунтів, порівняння даних та побудова графіків за динамікою змін, зйомки, обстеження, вишукування і т. д.

Зміст програми

Всі заходи, які проводяться в рамках моніторингу, характеризують такі зміни:

1. Площ та меж; ділянок, полів, угідь; адміністративно-територіальних утворень та іншого.

2. Стану ґрунтів. У дану категорію входять:

розвиток вітрової і водної ерозії;
деградація грунту на пасовищах;
опустелювання;
перезволоження, заболочування;
закустаривание, заростання ріллі;
засолення;
руйнування агрегатів ґрунту;
формування пылеватой безструктурної дефляционно небезпечної поверхні;
забруднення пестицидами, хімічними розсіяними елементами, важкими металами;
зміна гумусового запасу та інші.

3. Стану рельєфу, геологічної середовища, гідрографічної мережі, водного балансу, гідробіологічного та хімічного складів, берегових морських, озерних ліній. Сюди у тому числі відносять зміни, спровоковані:

рухомими пісками;
русловыми процесами;
землетрусами;
селевими потоками;
відпрацьованими і діючими кар’єрами;
териконами;
просіданням поверхні;
порушенням землі;
розробляються торфовищами і т. д.

4. Стану рослинності (багаторічних насаджень, лісів, пасовищ, посівів тощо) за фенологическим ознаками (стадіями розвитку, фазам, строків настання), біомасі, фитопатологическим домівок, площ, що входять і не входять в Гослесфонд, покритих (вирубки, гару) і не вкритих лісом (резерви угідь).

5. Стану земель, які піддаються негативному впливу промислових об’єктів. До них зокрема належать:

населені пункти;
очисні споруди та сільськогосподарські підприємства;
меліоративні системи;
транспорт;
майданчики для компостування добрив, гноєсховища, склади ПММ, сипучих добрив, звалища, скотомогильники, місця поховання фізіологічно – і радіоактивних відходів, стоянки автотранспорту.

Зазначені зміни можуть бути виражені у відносних або абсолютних інтегральних показниках за конкретний період. Наприклад, це може бути втрата гумусу на один гектар, процентне співвідношення, інтенсивність і ступінь деградації покриву ґрунту та інші параметри.

Доступ до ресурсів

Його регламентує ст. 12 ФЗ №24 (від 20 лют. 1995-го року). Згідно з положенням, всім громадянам, органам державного, територіального управління, громадським об’єднанням і організаціям надано рівні права на доступ до інформаційних ресурсів. Вони використовуються при веденні кадастру, реєстрації прав власності, виконання землеустрою, плануванні ефективного користування землями, проведенні землеустрою, прийнятті рішень, пов’язаних з організацією сільськогосподарських робіт, визначенні штрафів за порушення чинних правових норм, біологічне зараження і забруднення грунту та інше.