Банківська система Китаю: особливості та порівняння з іншими

Банківська система Китаю

Діяльність банків регулюється державою. Структура банківської системи Китаю включає два рівня. На першому знаходиться центральний банк, далі — спеціалізовані державні та комерційні банки.

Функції центрального регулятора виконує Народний банк. Його капітал повністю фінансується державою.

НБК регулює роботу кредитно-грошових установ. Він вирішує питання створення, припинення їх діяльності та затверджує список проведених операцій.

Комерційні банки можна поділити на дві групи: розташовані на материку і розташовані в Сянгані (більш відомому як Гонконг). В цьому адміністративному районі немає центрального банку. Капітал переміщується без обмежень.
Банківська система Китаю передбачає установа комерційного банку після розгляду даного питання НБК та прийняття конкретного рішення.
В межах КНР банкам заборонено:

• займатися операціями з акціями;
• інвестувати в нерухомість, яка не призначена для своїх потреб;
• вкладати грошові кошти в небанківські організації та підприємства.

Банківська система Китаю також включає кредитні кооперативи та міські кооперативні банки.

Банківська система ґрунтувалася виходячи із завдання створення на чолі піраміди різних банків єдиного централізованого банку з мережею відділень, який здатний зосередити і випуск грошей, і основну частину операцій.

Особливості банківської системи Китаю полягають у тому, що це один із найбільш динамічних компонентів економіки, а також те, що жорсткий контроль над роботою комерційних банків здійснюється державою через НБК.