Арбітражний процес: поняття, докази і особливості виробництва. Позов в арбітражному процесі

Віктор Кузьмін
1 minute

Судовий процес став невід’ємною частиною сучасного світу. Щорічно мільйони позовів потрапляють до судів різних інстанцій. Одним з найскладніших у процесуальному плані визнається позов в арбітражному процесі. Всі аспекти такої справи, навіть незважаючи на вузьку спеціалізацію розглядуваних справ, мають свої особливості, відмінні від звичних цивільних судових позовів. Спробуємо розібратися в цій нелегкій справі докладно.

Поняття арбітражного процесу

Під арбітражним процесом розуміється професійна діяльність арбітражних судів, яка чітко встановлена і регламентована законодавчими нормами арбітражного процесуального права. Ця діяльність спрямована виключно на захист законних прав індивідуальних підприємців та юридичних осіб, які були порушені або оспорюються. Арбітражний процес розбирає тільки те, що стосується підприємницької та економічну діяльність.

Відміну від цивільного процесу

Але, навіть знаючи чітке формулювання, люди, не завжди можуть відрізнити арбітражний розгляд від інших. Частіше плутають арбітражний і цивільний процес, спробуємо ж розібратися, чим вони відрізняються один від одного.

По-перше, арбітражні справи розглядаються арбітражними судами, а громадянські в судах загальної юрисдикції. Так, прийшовши до арбітражного суду у справі про заподіяння шкоди вашого велосипеда, ви зіткнетеся з тим, що заява просто не візьмуть, порадивши звернутися в суд загальної юрисдикції. Кожен суд має свою вузьку і певну сферу, в який зобов’язаний розбиратися і розглядати. Свої особисті права підприємці захищають у цивільному процесі, а підприємницькі інтереси в арбітражному.

По-друге, арбітражний процес має відмінні від правила цивільного судочинства. Наприклад, ви подали позовну заяву. У цивільному процесі копія позовної заяви та всі додатки до нього будуть передані відповідачу судом, в арбітражному це обов’язок позивача. Відмінності стосуються і доказування. Так, в арбітражі усні свідчення очевидців і свідків не мають особливої сили. Перевага віддається документальним доказам.

Позов в арбітражному процесі

Для того щоб було порушено справу в арбітражному суді, необхідно подати позов. Арбітражний процес арбітражному суді без наявності позову не починається. Саме він вважається підставою для порушення розгляду. Позов – це вимоги позивача до відповідача, викладені у письмовій формі і передані в суд з метою захистити свої законні права. Форма його повинна строго відповідати п. 4 ч. 2 ст. 125 АПК РФ. Зокрема містити відомості про позивача, місце проживання, номер телефону, діяльність, якою він займається, і в якості кого він зареєстрований в податковій. У випадку з цивільним позовом останній пункт необов’язковий, адже подати його можуть і непрацюючі громадяни. Арбітражний процес розбирає економічні суперечки, що виникли тільки у організацій і підприємців.

Крім цього, необхідно вказувати предмет справи, порушені права та інтереси, обставини, при яких вони були порушені, а також ким саме. Необхідно вказати свої вимоги до відповідача і суму компенсації, яку позивач має намір отримати.

Учасники

Поняття арбітражного процесу передбачає наявність учасників. Ключовий учасник такого спору – це безпосередньо арбітражний суд. Він керує всім процесом.

Крім суду, до основних учасників відносяться боку, тобто організації або індивідуальні підприємці, між якими виник спір. Вони поділяються на:

• Позивача. Це особа, що пред’явила позов в захист своїх прав. Іноді позов може бути поданий довіреною особою або представником, в такому випадку позивачем все одно залишається той, чиї права були порушені і в користь кого подається позов.

• Відповідача. Тобто особа, на яку і поданий позов. Відповідачем визнається та компанія або підприємець, що, на думку позивача, порушив його права.

Також є інші учасники справи. Це люди, які особисто не зацікавлені в результаті справи, лише допомагають суду встановити істину, – перекладачі, свідки, експерти.

Стадії

На початку розгляду виробництво проходить в суді першої інстанції. Саме він проводить дозвіл розбіжностей між сторонами по суті справи. Це вважається першою стадією в арбітражному процесі.

На другій стадії відбувається повторний розгляд справи в апеляційній інстанції. Це потрібно, якщо з’явилися нововиявлені обставини, які раніше не були відомі, або необхідно перевірити законність винесеного рішення судом першої інстанції.

Третя стадія стосується вже касаційної інстанції, яка перевіряє винесені рішення перших двох інстанцій. Проводиться з метою нагляду, ніж перегляду справи.До цієї інстанції справа може потрапити як при наявності скарги, так і без неї, за бажанням наглядового органу.

Велика частина арбітражних справ вирішується вже на першій стадії. У тому випадку, якщо позивач або відповідач не задоволені рішенням суду, у них є право його оскаржити.

Доведення

Доказування в процесі – одна з найважливіших стадій. Без цього просто неможливо підтвердити факт того, що законні інтереси були дійсно порушені саме дією чи бездіяльністю відповідача.

У кожної сторони виробництва в арбітражному процесі є рівне право доводити свою точку зору шляхом збору, аналізу та надання фактів суду. Суд має право вимагати від сторін надання доказів, а також направляти їх на експертизу для перевірки автентичності. Але надання одних тільки доказів недостатньо, необхідно встановити їх пряму причетність до справи, доцільність у конкретній ситуації і достовірність. Для цього і потрібно доказування.

Існує визначений законом низку доказів, які не потребують доказування. А саме:

• Загальновідомі факти, визнані судом. Для визнання їх такими необхідно, щоб вони були відомі великому числу осіб, у тому числі всьому складу судового розгляду. Це можуть бути: стихійні лиха, землетруси, катастрофи, надзвичайні події, державні перевороти.

• Вже раніше встановлені факти. Це повинні бути докази, які вже були визнані раніше за набрало законної сили рішенням суду (цивільного, кримінального, арбітражного).

Докази

Докази в арбітражному процесі поділяються на:

  • Речові. Це неживі предмети за своєю природою, що несуть на своєму зовнішньому вигляді або внутрішніх властивостях інформацію про відбитки подій, сліди, діях. Це можуть бути предмети з відбитками пальців, диктофони із записами і т. п. До них же належать і докази в письмовій формі, тобто документи та інші папери.
  • Особисті. Таку назву вони мають, оскільки виходять від фізичних осіб. Сюди відносять показання свідків, пояснення сторін, висновки експертів.
  • Похідні. Це все те, що було отримано з інших джерел. Копії протоколів або інших документів, свідчення свідків, які особисто не могли спостерігати якусь дію, а отримали інформацію про це зі слів інших осіб або документів. Їх беруть до уваги лише в рідкісних винятках, оскільки складно встановити їх достовірність.

    • Всі докази мають бути здобуті законним способом. Якщо ж вони були отримані з порушенням нормативно-правових норм, то доказами вони не визнаються.

    Прямі та непрямі

    Арбітражний процес, як і багато інших, складається з розгляду не тільки прямих, але й опосередкованих доказів. Незважаючи на те, що обидві ці категорії визнаються фактами, вони не ідентичні.

    Прямі докази мають тісний зв’язок з розглядом. Приміром, якщо необхідно довести наявність перевезення якогось товару, то доказом по справі буде товарно-транспортна накладна. Непрямі докази не мають безпосереднього зв’язку з даною справою, але з їх допомогою можна встановити, є або відсутнє ще якийсь доказ у цій справі.

    Особливості провадження в арбітражному процесі

    Кожен процес має свої особливості. Так, наприклад, суддя арбітражного суду може на свій розсуд об’єднувати кілька схожих справ за участю одних і тих же осіб в одне спільне виробництво.

    Ще однією особливістю можна назвати можливість створення особливого арбітражного провадження. В такому процесі не буде розглядатися спір про порушених або оспорюваних прав. Замість цього буде розбиратися питання, що стосується встановлення юридичного факту. Наприклад, у встановленні може потребувати факт банкрутства організації. Особливість такої справи у відсутності відповідача.