Арбітражний процес: поняття, докази і особливості виробництва. Позов в арбітражному процесі

Докази

Докази в арбітражному процесі поділяються на:

  • Речові. Це неживі предмети за своєю природою, що несуть на своєму зовнішньому вигляді або внутрішніх властивостях інформацію про відбитки подій, сліди, діях. Це можуть бути предмети з відбитками пальців, диктофони із записами і т. п. До них же належать і докази в письмовій формі, тобто документи та інші папери.
  • Особисті. Таку назву вони мають, оскільки виходять від фізичних осіб. Сюди відносять показання свідків, пояснення сторін, висновки експертів.
  • Похідні. Це все те, що було отримано з інших джерел. Копії протоколів або інших документів, свідчення свідків, які особисто не могли спостерігати якусь дію, а отримали інформацію про це зі слів інших осіб або документів. Їх беруть до уваги лише в рідкісних винятках, оскільки складно встановити їх достовірність.
  • Всі докази мають бути здобуті законним способом. Якщо ж вони були отримані з порушенням нормативно-правових норм, то доказами вони не визнаються.

    Прямі та непрямі

    Арбітражний процес, як і багато інших, складається з розгляду не тільки прямих, але й опосередкованих доказів. Незважаючи на те, що обидві ці категорії визнаються фактами, вони не ідентичні.

    Прямі докази мають тісний зв’язок з розглядом. Приміром, якщо необхідно довести наявність перевезення якогось товару, то доказом по справі буде товарно-транспортна накладна. Непрямі докази не мають безпосереднього зв’язку з даною справою, але з їх допомогою можна встановити, є або відсутнє ще якийсь доказ у цій справі.