Акцизний збір – це що таке? Приклади акцизних зборів

Акцизний збір – це податок, встановлений державою на споживання підакцизної продукції. Цей вид податків включений в ціну продукції.

Види податків

Податок – це встановлений обов’язковий платіж, який має бути сплачений до бюджету фізичними та юридичними особами встановлених на законодавчому рівні розмірах та у визначені терміни.

Податки поділяються на непрямі і прямі. Податок на прибуток, відсотки, дивіденди, на землю, на нерухомість і прибуткові податки – це прямі податки. Акцизний збір, мито, податок на додану вартість є прикладами непрямих доходів.

Непрямі податки. Мито і податок на додаткову вартість

Мито – це податок, який має бути сплачений при транспортуванні товарів через національну кордон. Перелік продукції, яка підлягає оподаткуванню, передбачений митним тарифом.

Мито може ділитися на три типи: імпортне (ввізне), експортне (вивізне) і транзитна. За методом розрахунку мито теж ділиться на три типи. По-перше, адвалорне мито, яка розраховується у відсотках від митної вартості продукції. По-друге, специфічне мито – встановлена сума грошей. Також мито може бути комбінованою. Наприклад, 10 % від митної вартості, але не менше 100 доларів. В такому випадку, якщо 10 % від митної вартості буде 90 доларів, то розмір мита становитиме 100 доларів.

Податок на додаткову вартість є непрямим податком, який включений в ціну товарів. Його оплачує покупець продукції, однак за його врахування і перерахування в бюджет відповідає продавець. При ввезенні товарів на митну територію країни мито, акцизний збір і ПДВ розраховуються на основі митної вартості.

Акцизний збір

Акцизний збір – вид податку, який сплачується платником податків у місцеві і державний бюджети. Акцизи встановлюються як надбавки до ціни. Існує дві класифікації акцизів. За однією класифікацією акцизи поділяються на специфічні та універсальні. За іншою – на фіксовані і пропорційні.

Фіксований акциз, як і мито, розраховується як певна сума грошей, яка встановлюється на одну одиницю товару. Пропорційні акцизи розраховуються як відсоток від загального обсягу реалізації товарів.

Специфічні акцизи

Такий тип акцизного збору – це податки, якими оподатковуються лише деякі види продукції. Крім обмеженого списку товарів, що підлягають оподаткуванню, відмінною рисою специфічних акцизів є ще й наявність диференційованих ставок по окремих групах товарів.

Перелік товарів, на які встановлено акцизний збір, а також розмір ставок встановлюються на законодавчому рівні. Вони є єдиними по всій території держави і застосовуються як до імпортних товарів, так і до продукції, виробленої внутрішніми економічними суб’єктами.

Універсальні акцизи

Як можна зрозуміти з назви, цей тип акцизного збору – це вид податку, який передбачає застосування однакових ставок для всіх видів і груп товарів. Такий тип є більш поширеним. Це зумовлено багатьма факторами. Широка база оподаткування дає можливість забезпечити регулярні надходження в державний і місцевий бюджети.

Універсалізм застосовуваних процентних ставок дозволяє значно спростити контроль з боку податкових органів над процесом сплати даного типу податків. Універсальний акцизний збір – це вид податку, який відображає слабкі сторони всіх непрямих податків. Особливо яскраво показані такі недоліки, як вплив на процеси інфляції і соціальна регресивність.

Форми універсальних акцизів

Прийнято виділяти три види універсальних акцизів. Першим з них є податок на покупки/продажу в сфері оптової та роздрібної торговель. Другий тип – податок з обороту. Третій вид універсальних акцизів називається податком на додану вартість.

Об’єктом оподаткування у перших двох випадках є валовий дохід. Але якщо у випадку з податком покупки/продажу підлягає оподаткуванню кінцева валова виручка на етапі виробництва чи реалізації, то податок з обороту стягується на кожному етапі руху товару. Це є одним з головних недоліків цієї групи податків. Податок з обороту понад 50 років використовувався в СРСР. В наш час багато країн все ще продовжує використовувати його.

Податок на додану вартість також сплачується на всіх етапах руху товарів, однак на відміну від перших двох типів податків ПДВ об’єктом оподаткування є сама додана вартість, а не валовий дохід. Це дає можливість зберегти всі переваги, якими володіє податок з обороту, але в той же час і усуває головний недолік цього виду акцизу – кумулятивний метод.

Незважаючи на це, у податку на додану вартість теж є недолік – складність і зловживання в адмініструванні. Розрахунок і стягнення податку вимагають визначення об’єкта оподаткування, яким у цьому випадку виступає додана вартість. Існує два способи нарахувати її. По-перше, це сума заробітної плати і прибутку. По-друге, дохід від реалізації за вирахуванням матеріальних витрат.

Цей податок користується великою популярністю в багатьох розвинених європейських країнах. Але із-за зловживань в адмініструванні податок на додану вартість не приносив ніякої прибутку в бюджет, оскільки всі надходження нівелювалися відшкодуваннями.

Приклади акцизних зборів в Росії

На території Російської Федерації список підакцизних товарів складається з одинадцяти пунктів. Підакцизними прийнято вважати дефіцитні товари, продукцію, що володіє високим рівнем рентабельності. Також акцизом обкладаються товари, здатні завдати шкоди довкіллю (бензин), здоров’ю (алкогольні, спиртовмісні напої), громадському порядку.

У Росії введений акциз на тютюнову продукцію, транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали та на продукцію, яка містить спирт. Не вважаються підакцизними товарами лікарські препарати, косметичні товари, а також відходи, які утворюються при виробництві спирту і підлягають подальшій переробці. Визначає об’єкти оподаткування стаття 182 НК Російської Федерації.

Податкової базою вважається обсяг реалізованих підакцизних товарів у натуральному вираженні, а також їх вартість. Вартість реалізованої продукції розраховується на основі цін без обліку ПДВ і акцизу.

Продавець зобов’язаний здійснити сплату акцизу не пізніше 25-го числа місяця, який слідує за завершеним податковим періодом. Податок сплачується за місцем виробництва підакцизних товарів.

Акцизні марки

Для оплати акцизного збору використовуються акцизні марки. Вони дають державі можливість виявляти підакцизні товари, податок на які не був сплачений. Марки в Росії були введені навесні 1994 року урядом держави. Згідно з постановою, харчовий спирт, вино-горілчані, тютюнові вироби і сам тютюн підлягають маркуванню. З 1995 року було заборонено реалізовувати дані товари без акцизних марок.

Марки – предмет колекціонування. Багато колекції з часом стають дуже популярним. Американець Роберт Канліфф займався колекціонуванням акцизних марок протягом всього свого життя. Він помер, коли йому було 83 роки, а через кілька місяців після його смерті колекція марок була продана майже за 2 мільйони доларів.