Акцизний збір – це що таке? Приклади акцизних зборів

Універсальні акцизи

Як можна зрозуміти з назви, цей тип акцизного збору – це вид податку, який передбачає застосування однакових ставок для всіх видів і груп товарів. Такий тип є більш поширеним. Це зумовлено багатьма факторами. Широка база оподаткування дає можливість забезпечити регулярні надходження в державний і місцевий бюджети.

Універсалізм застосовуваних процентних ставок дозволяє значно спростити контроль з боку податкових органів над процесом сплати даного типу податків. Універсальний акцизний збір – це вид податку, який відображає слабкі сторони всіх непрямих податків. Особливо яскраво показані такі недоліки, як вплив на процеси інфляції і соціальна регресивність.

Форми універсальних акцизів

Прийнято виділяти три види універсальних акцизів. Першим з них є податок на покупки/продажу в сфері оптової та роздрібної торговель. Другий тип – податок з обороту. Третій вид універсальних акцизів називається податком на додану вартість.

Об’єктом оподаткування у перших двох випадках є валовий дохід. Але якщо у випадку з податком покупки/продажу підлягає оподаткуванню кінцева валова виручка на етапі виробництва чи реалізації, то податок з обороту стягується на кожному етапі руху товару. Це є одним з головних недоліків цієї групи податків. Податок з обороту понад 50 років використовувався в СРСР. В наш час багато країн все ще продовжує використовувати його.

Податок на додану вартість також сплачується на всіх етапах руху товарів, однак на відміну від перших двох типів податків ПДВ об’єктом оподаткування є сама додана вартість, а не валовий дохід. Це дає можливість зберегти всі переваги, якими володіє податок з обороту, але в той же час і усуває головний недолік цього виду акцизу – кумулятивний метод.

Незважаючи на це, у податку на додану вартість теж є недолік – складність і зловживання в адмініструванні. Розрахунок і стягнення податку вимагають визначення об’єкта оподаткування, яким у цьому випадку виступає додана вартість. Існує два способи нарахувати її. По-перше, це сума заробітної плати і прибутку. По-друге, дохід від реалізації за вирахуванням матеріальних витрат.

Цей податок користується великою популярністю в багатьох розвинених європейських країнах. Але із-за зловживань в адмініструванні податок на додану вартість не приносив ніякої прибутку в бюджет, оскільки всі надходження нівелювалися відшкодуваннями.