Акредитивна форма розрахунків: використання, переваги і недоліки

Поради банкірів

Суть операції полягає в тому, що при зверненні заявника установа виступає гарантом оплати продукції у разі надання пакету документів. Контрагенти, які співпрацюють перший раз, можуть таким чином захистити свої інтереси. Для проведення розрахунків банки використовують гроші клієнта на рахунку або інші ліквідні активи.

Акредитив називається покритим, якщо відразу після отримання заяви фінансова установа бронює 100 % коштів на рахунку клієнта. У такому випадку разом з заявкою подається платіжне доручення. Якщо застосовується непокритий акредитив, то емітент гарантує оплату, навіть якщо у клієнта не буде грошей на рахунку. За замовчуванням, використовується перша схема. Вона менш ризикована для банку, тому коштує дешевше.

Якщо в контракті прописана поставка товару партіями, то доцільніше відкривати ділимим акредитив, вказавши в документі умова «часткові відвантаження можна». Вартість контракту з банком не повинна бути менше тієї, яка вказана в документах з постачальником. Платежі здійснюються частинами, згідно з наданими паперами.

При однотипних відвантаження і планових оплати банки використовую револьверну (відновлювану) форму розрахунків, яка допомагає клієнтам заощадити на обслуговуванні, т. к. комісія розраховується виходячи з разової поставки. Але фінансова установа може запитати забезпечення виходячи з повної суми контракту.

Законодавчих обмежень щодо використання акредитивів немає. Але внутрішніми правилами банку вказуються умови щодо сум, іноземній валюті або суб’єктам платіжних відносин. Терміни лімітуються контрактом між постачальником і покупцем. Валюта акредитива визначається наявністю у банку-кореспондента відповідних рахунків. За зовнішньоекономічними контрактами працюють частіше в доларах і євро або фунтах стерлінгів. Всередині країни всі розрахунки відбуваються у національній валюті. Провести платіж між державами або юрособами, до яких застосовуються фінансові санкції, неможливо.