Адміністративно-командна економіка. Адміністративно-командна економічна система

Адміністративно-командна система економіки – це концепція управління, в якій основна роль відводиться розподільно-командним методам, а влада належить центральним органам правління.

Характерним є централізм господарської діяльності, а також ідеологічний метод правління, панівна партійно-державна бюрократія і повна відсутність демократії.

Основні моменти

Види економіки:

• адміністративно-командна;
• традиційна;
• ринкова;
• змішана.

Кожному розвиненому державі притаманний певний вид. Адміністративно-командна економіка називається ще і чистої або плановою. Її суть полягає в тому, що управління відбувається виключно за допомогою політичних рішень.

Центральні або органи місцевого самоврядування приймають рішення про використання ресурсів самостійно. Саме вони визначають, якої якості і в якій кількості потрібно замовляти сировина для підприємств, які ціни ставити на ту чи іншу продукцію. При цьому враховуються як економіко-технічні фактори, так і соціально-політичні.

Характерні риси

Адміністративно-командна економіка характеризується:

• державною власністю на більшість економічних ресурсів;
• монополізацією і бюрократизмом;
• централізованим, директивним, економічним плануванням як основою господарського механізму;
• ієрархією;
• незбалансованістю попиту і пропозиції, показники якої збільшуються з кожним роком;
• розквітом тіньової економіки, чорного ринку;
• надмірним зростанням цін, емісією грошей;
• розвалом загальнонаціонального ринку;
• розгулом відцентрових сил;
• заміною товарно-грошових відносин на бартерний обмін;
• відсутністю у споживачів права вибору товарної одиниці;
• деформацією економічних інтересів (наприклад, пріоритетом торговців стає не “продати”, а “приховати”).

Переваги

Головним плюсом цієї системи є можливість виключити явну безробіття (у всякому разі, з теоретичної точки зору). Для цього розроблено спеціальне управління ресурсами, при ньому всі отримують роботу. Завдяки цьому режиму можливий тотальний контроль над витратами і бажане розподіл доходів.

Недоліки

Основні недоліки такої моделі господарювання:

• адміністративно-командна економіка не здатна забезпечити ефективну господарську діяльність;
• виробничі монополії не впроваджують нові технології і технічні новинки;
• повністю відсутні необхідні матеріальні та людські резерви, які можуть знадобитися у разі порушення балансу народного господарства;
• для системи характерний низький рівень задоволення потреб;
• ризик появи прихованого безробіття;
• дефіцит ресурсів;
• недостатня кількість предметів споживання;
• «зрівнялівка».

Концепція Попова

Вперше термін «адміністративно-командна економіка» був використаний Гавриїлом Харитоновичем Поповим. Він протиставляє її ринкової, роблячи акцент на тому, що перша є пірамідою, в якій накази йдуть зверху, а друга орієнтована на середню ланку. Згідно його теорії, це рівень директорів заводів, над якими практично відсутній наказне управління.

Поповим робиться акцент на тому, що дана система настільки централізована, що не здатна в стислі терміни відповісти на цілий ряд викликів. Він переконаний, що функції економіки мають великий діапазон, але при цьому їх слабкі місця дуже відкриті.

В цілому економіст критикує дану теорію, кажучи про те, що перехід до ринкової системи – благо для людства, тому що вона більше відповідає реальним потребам суспільства.

Дослідники вважають публікацію статті Попова досить значним внеском не тільки розвиток економіки, але історичні події СРСР. Саме в ній вперше за часів перебудови була проголошена думка про відновлення приватної власності.

Особливості

Адміністративно-командна та ринкова економіка – це два різних режими, які по-різному діють на розвиток держави і життя соціуму. Для першої основною рисою є директивне планування. Це означає, що всі організації і підприємства повинні діяти у відповідності з плановими завданнями урядового апарату. Центральним органам управління належить вся повнота влади.

Дослідники підкреслюють, що адміністративно-командна економіка спирається на тоталітарний чи авторитарний режим. Вона суперечить демократичним принципам управління і не приймає конкуренцію, вільний ринок чи підприємництво.

Планова економіка

Управління економікою виключно через прийняття рішень центральних – важке завдання.

Планова економіка стикається з труднощами під час впровадження нових технологій або новинок техніки. Все тому, що підприємства не мають можливості проводити будь-які експерименти з-за того, що у них немає прав на це. Планова економіка передбачає необмежену владу в органах управління.

Різні споживачі самостійно вирішують, які товари їм купувати, а от підприємства не мають права голосу. Вони змушені проводити згідно з державним планом, використовувати певні технології, закуповувати сировину, матеріали і виконувати спеціальні завдання.

Централізовано-планова економіка – це концепція, яка ґрунтується на суспільній власності, директивному керівництві і контролі над усіма сферами життя соціуму.

Умови економіки такі, що вільний ринок споживчих товарів поєднується з жорстким регулюванням підприємств. Це є причиною виникнення проблем. Це призвело до того, що країни з плановою економікою поступово переходять до ринкової системи, для того щоб дозволити попиту керувати виробництвом.

Панування держави

Адміністративно-командна система зустрічається в багатьох країнах. Основи економіки полягають у тому, що держава захищає найбільшим підприємствам. Головна відмінна риса – володіння всіма ресурсами: землею, надрами, корисними копалинами, установами, народним господарством і, звичайно, фінансами. Основи економіки ринку покладаються на попит, у цьому випадку центральні органи влади вирішують, скільки і кому продукції випускати.

У таких умовах неминуче народжується монополія і бюрократія, а це, в свою чергу, значно знижує стимул до розвитку. З позитивних моментів у адміністративно-командної системи залишається вільний медичне обслуговування, доступ до освіти і гарний розвиток соціальної сфери.

Механізм даної системи відрізняється поруч особливостей. По-перше, керує всіма підприємствами державний апарат, а точніше, її вищі ешелони, це зводить на нуль самостійність будь-яких господарських суб’єктів. По-друге, виключаються всі ринкові зв’язки, відсутня і класична зв’язок попиту з пропозицією, випуск продукції контролюється центральними органами.

І нарешті, по-третє, державним апаратом проводиться будь-яке керівництво за допомогою адміністративно-командних методів, а це знижує матеріальний інтерес до результатів праці.

Адміністративно-командна модель економіки в світі

Кожній країні притаманні різні види економіки. Де яскраво виражені одні, а де-то кілька синтезують один з одним і створюють один – абсолютно новий.

Колишні соціальні країни, в тому числі й економіка Росії, ставилися до адміністративно-командній системі. На сьогоднішній день нею користується КНДР і Куба.

У цих країнах відбувається рівномірний розподіл споживчих благ, а в таких сферах, як освіта або система охорони здоров’я, діють елементи зрівнялівки (перед силою закону всі рівні).

Ще одна характерна риса – це вузький шар правлячої державної номенклатури, у якого є привілеї у доступі до споживчих благ, наприклад до житла, санаторіям, дефіцитних продуктів та ін.

Центральна влада виступає і в ролі власника такого важливого ресурсу, як знання. За рахунок цього рівень загальної, професійної і технічної освіти в країнах з адміністративно-командної економічної системи досить високий. Сюди ж можна віднести і всю робочу силу.

Економіка Росії

Ядро адміністративно-командної економіки – це СРСР. Система склалася на початку 30-х років двадцятого століття. Цьому явищу передували дві події: Жовтнева революція, роки воєнного комунізму ” (1917-1920 рр.) і період під назвою “нова економічна політика” (1921-1928 рр.).

Функції економіки того часу зводилися не тільки до державного контролю за всіма сферами життєдіяльності суспільства, але й до створення виробничих кооперативів. У сільському господарстві завдяки цьому режиму утворювалися колгоспи.

У Російській Федерації в останні роки відбулося чимало реформ, які безпосередньо пов’язані з роздержавленням, переходом до ринкових відносин, приватизацією майна, демонополізацією. Це призвело до виникнення сучасної системи економіки. Однак повністю перейти на новий режим відразу не вдається жодній державі. Тому в Росії діє синтез з елементів адміністративно-командної системи і ринкової економіки з вільною конкуренцією.

Господарської життя властивий головним чином перехідний характер. Він може затягнутися на десятиліття. Остаточний варіант складається з багатьох факторів. Так, сучасна модель ринкової економіки Росії залежить від:

• співвідношення політичних сил в державі;
• характеру проведених реформ;
• масштабу й ефективності підтримки перетворень міжнародними співтовариствами;
• історичних традицій.