Оспорюваний правочин: наслідки та строки

За вітчизняним законодавством, у якості угоди визнаються дії юридичних/фізичних осіб, спрямовані на зміну, встановлення або припинення цивільних обов’язків і прав. Дане положення передбачається ст. 153, ч. 1 ЦК.

Основні елементи

В угоді необхідно розрізняти два компоненти:

Обидва ці елемента рівнозначні та обов’язкові. Саме в їх єдності закладається сутність угоди.

Наявність пороку

У російському законодавстві встановлюється таке поняття, як недійсність. Це означає, що в діях суб’єкта присутній якийсь порок. Його наявність в тому чи іншому елементі призводить до відсутності юридичних наслідків при укладанні угоди. Але, враховуючи те, що сама дія має зовнішню форму, факт присутності пороку підлягає констатації. Недійсні угоди класифікуються в залежності від того, чи необхідно для визнання її такою рішення суду або вона є такою незалежно від цього акта. Розмежування встановлено в ст. 166 ЦК. У положеннях статті зазначені вище договори класифікуються як нікчемні та оспорювані правочини. Розглянемо їх особливості більш детально.