Необоротні активи: склад і структура. Вкладення у необоротні активи, облік

В основі діяльності будь-якого підприємства, незалежно від спеціалізації, лежать його активи. Іншими словами, це ресурси суб’єкта господарювання, без яких неможлива його діяльність.

В залежності від того, наскільки швидко вони переносять свою вартість на кінцевий продукт виробництва, що випускається підприємством, їх поділяють на необоротні та оборотні активи. Перші також називають основними фондами. Це загальноприйнята класифікація ресурсів, заснована на їх функціональної ролі і складі. У цій статті розглянемо суть позаоборотних активів підприємства, вивчимо їх структуру, особливості функціонування та обліку.

Основні фонди: що це?

І необоротні та оборотні активи підприємства беруть участь у процесі виробництва готової продукції. От тільки якщо останні використовуються протягом одного виробничого циклу, перші переносять свою вартість на кінцевий продукт.

Отже, необоротні активи — це ресурси, які є власністю підприємства і використовуються більше одного року або нормального операційного циклу, якщо його тривалість перевищує 12 місяців. Якщо говорити простими словами, це ресурси, які використовуються багаторазово. У структурі балансу значна частка припадає саме на ці активи. Необоротні кошти, а точніше — управління ними на сьогоднішній день становить одну з ключових проблем для більшості підприємств.

Основна проблематика

В умовах економічного спаду суб’єкти господарювання нераціонально використовують свій основний капітал. Він формується на початковому етапі їх діяльності, а в подальшому активи вимагають регулярних інвестицій і постійного ефективного управління.

Останнім часом устаткування на багатьох підприємствах застаріле, а кошти на його оновлення обмежені. У результаті знижується їх продуктивність. Це негативно позначається як на якості готової продукції і обсягах виробництва, так і на кінцевих результатах діяльності господарських об’єктів. З метою вирішення даної проблеми оновлюється нормативне регулювання, змінюються базові аспекти бухгалтерського обліку основного капіталу, посилюються правові регламенти його використання, розширюється спектр господарських операцій.

Класифікація

Необоротні активи відрізняються різноманітністю елементів і видів. У зв’язку з цим для зручності управління підприємству необхідно підрозділити їх за функціональною ознакою. По даній класифікації вони представлені нематеріальними активами, основними засобами (фондами), капітальними інвестиціями, устаткування до монтажу, фінансовими вкладеннями, які повернуться не раніше, ніж через 12 місяців, і іншими позаоборотними активами.

Певні групи основного капіталу на невеликих підприємствах можуть бути відсутніми.

В залежності від того, яку сферу діяльності обслуговує основний капітал, його також можна класифікувати на операційний, інвестиційний та невиробничий. Останній, на відміну від двох перших, не задіяний у виробничій, ні у фінансовій діяльності об’єкта господарювання, а обслуговує співробітників підприємства. До даних активів належать спортивні та оздоровчі комплекси, їдальні, навчальні заклади і т. д.

Щодо джерел утворення основний капітал класифікується на власний і орендований.

Характеристика окремих груп основного капіталу

До нематеріальних активів належать інтелектуальні та промислові об’єкти без фізичної субстанції, необхідні для здійснення господарської діяльності суб’єкта.

Капітальні інвестиції — це вкладення у необоротні активи, призначені для оновлення, модернізації і поліпшення матеріальної бази підприємства. До цієї ж групи відносимо незавершене будівництво — матеріальні та нематеріальні об’єкти основного капіталу, які не були введені в експлуатацію.

Обладнання до монтажу передбачає ті види активів, які після придбання встановлюються шляхом монтажу. Прикладом може бути збірка або прикріплення до опори або фундаменту. Сюди ж відносимо контрольні прилади, вимірювальну та іншу апаратуру, яка монтується в наявне на підприємстві обладнання.

Основні засоби: сутність і склад

Основні засоби (ОЗ) заслуговують особливої уваги, так як без них неможливе виробництво продукції, поставка товарів, а також надання послуг. До них належать земля, споруди і споруди, обладнання, інструменти, транспорт та інші активи, строк використання яких становить більше 12 місяців.

Основні фонди є засобами праці. Серед них прийнято виділяти активну і пасивну частини. До першої належать обладнання та робочі машини, а до другої – транспортні засоби, склади, виробничі цехи і т. д. Така деталізація дозволяє оптимізувати структуру основних засобів і на основі цього зробити їх використання більш ефективним.

Амортизація ОС

Як і інші необоротні активи, основні засоби використовуються в процесі виробництва багаторазово. По мірі цього їх початкові властивості втрачаються, а самі фонди зношуються фізично і морально. Поступово їх вартість переноситься на випущену продукцію у вигляді амортизаційних витрат. Моральний знос виявляється в тому, що з часом вартість активів знижується. Коли на ринок виходить нове обладнання, його вартість завжди завищена. З плином часу воно стає дешевше, а на зміну приходить нове – більш дороге. Таку ж ситуацію ви можете спостерігати і за споживчими товарами. Що ж стосується фізичного зносу, то його характеризує коефіцієнт придатності.

Сума амортизації за період залежить від первинної вартості основного засобу і планованого терміну його використання. Вона включається в собівартість кінцевого продукту і повертається підприємству разом із доходами від продажу. За рахунок накопичених амортизаційних сум суб’єкти господарювання здійснюють вкладення у необоротні активи з метою оновлення своєї матеріальної бази.

Оцінка ОС

Для того щоб оцінити основні засоби на поточний момент, необхідно розрахувати їх залишкову вартість. Ця величина складає різницю між початковою ціною, яка була сплачена для придбання активу, та сумою зносу. Саме за цією вартістю основні фонди відображаються у балансі підприємства.

Якщо активи виводяться з експлуатації, встановлюється їх ліквідаційна вартість. Для цього створюється спеціальна комісія.

Нестабільність економіки часто диктує необхідність переоцінювати основні засоби шляхом індексації або відповідно їх ринкової вартості. Остання підтверджується документально. Переоцінка проводиться для того, щоб привести фактичну вартість основного засобу у відповідність з його реальною ринковою ціною. За вітчизняним законодавством, суб’єкти господарювання можуть проводити такий перерахунок не частіше разу на рік.

Бухгалтерський облік основних фондів

Облік необоротних активів на балансі суб’єктів господарювання регулюється наказом №94н Міністерства Фінансів РФ від 31.10.2000. Основні фонди обліковуються за окремими групами. Для них відводяться активні балансові рахунки від 01 до 09. По дебету відображається надходження активів або збільшення їх вартості, по кредиту – нарахування амортизації або ліквідація.

Для обліку основних засобів призначений рахунок 01. По кожному окремому об’єкту ведеться аналітичний облік. Для цього на основі інвентарних карток відкриваються субрахунки другого порядку. Наприклад, на субрахунку 01-1 може вестися облік будівель, а на 01-6 – транспортних засобів. Якщо потрібно перевести актив із однієї групи в іншу, його вартість переноситься на відповідний субрахунок 3-го порядку.

Облік інвестицій в основні фонди

Облік вкладень у необоротні активи здійснюється на рахунку 08. Тут відображаються: капітальне будівництво, придбання об’єктів природокористування, земельних ділянок, нематеріальних об’єктів, а також інвестування в споруди, будівлі, транспортні засоби та обладнання.

Облік здійснюється одночасно по витратах в цілому і по окремих об’єктах. На рахунку 08 відображається виконання робіт як господарським, так і підрядним способом. Його сальдо на певну дату характеризує незавершене будівництво. Для окремих об’єктів інвестування відкриваються субрахунки. Оборот по дебету показує суму понесених витрат на придбання та будівництво об’єктів, за кредитом – їх списання.

Comments are closed.