Зовнішнє управління як процедура банкрутства: характеристика, мета та наслідки її запровадження
Завершальний етап
На завершальному етапі зовнішнього управління проводяться наступні заходи:
- виплачується заборгованість, про що повідомляється і керівництво, і кредитори;
- виготовляються розрахункові операції;
- припиняється виконання обов’язків керуючого;
- складається протокол з ліквідації.
Якщо всілякі спроби повернути підприємство в економічно стабільний стан зроблені, керуючий складає звіт про виконану роботу.
Результат процедури
Зовнішнє управління-процедура банкрутства, як показує судова практика, не завжди має хороші результати. Причиною тому служить невисокий рівень професіоналізму зовнішнього керуючого. Все тому, що він є третьою особою і не має необхідних навичок для використання законних заходів щодо вирішення проблем організації.
Більш того, на діяльність зовнішнього керуючого досить значно можуть впливати зовнішні чинники – прямого (вступ у силу змін до чинних законодавчих актах, конкуренція, система оподаткування) і непрямого (політична ситуація в країні, зміна тенденцій міжнародних відносин, стрімка інфляція, природні катаклізми) характеру. Нерідко причиною низької ефективності зовнішнього управління є бажання кредиторів встановити фінансовий контроль над боржником, розорити його, витребувати його рухоме і нерухоме майно.
Зовнішнє управління як процедура банкрутства вводиться з метою відновлення платоспроможності організації-боржника. В її ході бере безпосередню участь керуючий, який наділяється практично всіма повноваженнями керівника. Основна характеристика зовнішнього управління як процедури банкрутства полягає в тому, що відбувається не тільки взаємодія з боржниками, але й реорганізується діяльність самого підприємства. Коли вдалося відновити платоспроможність, керуючий виконує свої обов’язки до приходу нового керівництва. В іншому випадку оголошується початок конкурсного виробництва.
