Зовнішнє управління як процедура банкрутства: характеристика, мета та наслідки її запровадження

Зовнішнє управління: визначення поняття

Зовнішнє управління – процедура банкрутства, застосовувана до боржника, яка вводиться паралельно з фінансовим оздоровленням організації. Ця процедура носить реабілітаційний характер і дозволяє запобігти запуск конкурсного виробництва, яке, у свою чергу, спрямоване на ліквідацію підприємства, а не на повернення фірми в економічно стабільний стан.

Зовнішнє управління вводиться процедура банкрутства, якщо на те є рішення арбітражного суду, прийняте за погодженням з кредиторами та за підсумками попереднього етапу банкрутства – спостереження. Період впровадження заходів на даному етапі становить не більше 18 місяців. У виняткових випадках термін може бути продовжений ще на півроку. Таким чином, термін заходів зовнішнього управління може складати не більше двох років.

Одне з найважливіших відмінностей даної процедури відсторонення від керування чинного керівництва підприємства. Повноваження по управлінню організацією передаються зовнішньому керуючому. По суті, керуючий є тут ключовою фігурою і грає роль генерального директора, також він може розпоряджатися за своїм розсудом активами підприємства. Однак чинне керівництво тільки частково позбавляється своїх повноважень. Деякі функції технічного характеру зберігаються.