Зовнішнє управління як процедура банкрутства: характеристика, мета та наслідки її запровадження

Віктор Кузьмін

1 minute

Визнання неспроможності, або банкрутство юридичної особи, – складний і трудомісткий процес. Не менш складна процедура банкрутства – зовнішнє управління. Зовнішній керуючий є відповідальною особою при її проведенні. У чому сенс цього етапу банкрутства, на який період він може бути запроваджений?

Коротко про банкрутство

Неспроможність, або, іншими словами, банкрутство, – це визнаний арбітражним судом статус боржника, який звільняє його від сплати грошових зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з неспроможністю задовольнити їх в повному обсязі. Згідно з федеральним законом, банкрутство можна визнати, якщо зобов’язання перед кредиторами не виконувалися в 90-денний період з того моменту, як вони повинні були бути виконані. Банкрутство юридичної особи включає в себе 5 процедур:

Спостереження (аналізуються фінансові можливості, майно зберігається за боржником).
Фінансове оздоровлення (складається графік погашення боргу).
Зовнішнє управління (про цьому етапі більш докладно поговоримо нижче).
Конкурсне виробництво (продаж майнових об’єктів боржника, застосовується до банкрутів, щоб пропорційно задовольнити вимоги кредитних організацій).
Мирова угода може бути укладена на будь-якому етапі процесу).

Зовнішнє управління: визначення поняття

Зовнішнє управління – процедура банкрутства, застосовувана до боржника, яка вводиться паралельно з фінансовим оздоровленням організації. Ця процедура носить реабілітаційний характер і дозволяє запобігти запуск конкурсного виробництва, яке, у свою чергу, спрямоване на ліквідацію підприємства, а не на повернення фірми в економічно стабільний стан.

Зовнішнє управління вводиться процедура банкрутства, якщо на те є рішення арбітражного суду, прийняте за погодженням з кредиторами та за підсумками попереднього етапу банкрутства – спостереження. Період впровадження заходів на даному етапі становить не більше 18 місяців. У виняткових випадках термін може бути продовжений ще на півроку. Таким чином, термін заходів зовнішнього управління може складати не більше двох років.

Одне з найважливіших відмінностей даної процедури відсторонення від керування чинного керівництва підприємства. Повноваження по управлінню організацією передаються зовнішньому керуючому. По суті, керуючий є тут ключовою фігурою і грає роль генерального директора, також він може розпоряджатися за своїм розсудом активами підприємства. Однак чинне керівництво тільки частково позбавляється своїх повноважень. Деякі функції технічного характеру зберігаються.

Зовнішнє управління як процедура банкрутства: коротко про завдання

Етап процедури банкрутства під назвою «зовнішнє управління» починає реалізовуватися після передачі прав керівника організації. Вибір керуючого і рішення про необхідність процедури приймається на загальних зборах кредиторів, а потім затверджується в суді. Щоб воно було прийнято, суд повинен переконатися в тому, що відновити платоспроможність підприємства-банкрута цілком реально. Для цього необхідно подати відповідні докази.

Мета зовнішнього управління при процедурі банкрутства полягає у відновленні платоспроможності і нормальної роботи організації, а також подальшому визнання спроможності. Ще одне важливе завдання – задоволення вимог усіх кредиторів.

Зовнішнє управління як процедура банкрутства та наслідки її запровадження

Як і будь-який процес, виконання якого контролюється судом, зовнішнє управління має наступні наслідки:

Керівник організації практично повністю втрачає контроль над нею, за винятком повноважень технічного характеру.
Органи управління підприємства припиняють здійснення своєї діяльності, оскільки влада переходить до зовнішнього керуючому.
Заходи, спрямовані на задоволення запитів всіх кредиторів і вживали до запуску даної процедури, анулюються і визнаються недійсними.
Майно організації не може бути заарештовано, і на нього не можуть бути накладені обмеження, оскільки ці заходи відбуваються вже після визнання у суді неспроможності підприємства.
На вимоги всіх кредиторів, що стосуються фінансових зобов’язань, встановлюють мораторій.

Мораторій не може бути встановлений на ті вимоги кредиторів, які виникли вже після розгляду позовної заяви арбітражним судом і визнання банкрутства компанії. Більше того, є такі винятки, як виплата заробітної плати та винагород працівникам, аліменти.

Обов’язки зовнішнього керуючого

Головна характеристика зовнішнього управління як процедури банкрутства полягає у припинення повноважень діючого керівництва підприємства. При цьому зовнішній керуючий має широкий спектр обов’язків, в які входить розпорядження об’єктами майна боржника. Діючі органи управління підприємства позбавлені права приймати самостійні рішення без узгодження з зовнішнім керуючим або впливати на прийняття ним рішень. Також керуючий виконує всі функції управління організацією, контролює процеси інвентаризації і розпорядження майном, веде бухгалтерський, фінансовий, статистичний облік і звітність, реєстру кредиторських вимог, вживає заходів по стягненню дебіторської заборгованості. Більш того, він займається проведенням оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності та здійснюваних у ході ведення господарської діяльності. З цією метою складають план управління.

Права зовнішнього керуючого

Отже, мета зовнішнього управління при процедурі банкрутства полягає у фінансовому оздоровленні підприємства. Зовнішній керуючий має права:

На здійснення господарської діяльності.
Розпорядженням майном.
Укладення мирової угоди від імені банкрута.
Заява про відмову від виконання зобов’язань за договорами підприємства.
Вимога визнання недійсності угод, проведених до процедури зовнішнього управління.

План роботи зовнішнього керуючого

Зовнішнє управління як процедура банкрутства передбачає впровадження плану робіт, який складається протягом місяця. Зовнішній керуючий повинен відобразити в плані наступні моменти:

Порядок і умови реалізації заходів, спрямованих на відновлення спроможності підприємства.
Фінансування.
Плановані очікувані витрати організації.
Строк, протягом якого заплановано відновити платоспроможність.
Аргументовано обраного періоду відновлення.
Поділ повноважень комітетів і кредиторів.

Виконання плану контролюється кредиторами, його необхідно чітко дотримуватися.

Які заходи можуть бути прийняті керуючим?

Зовнішнє управління як процедура банкрутства передбачає застосування до боржника наступних заходів:

Зміна характеру виробничої діяльності.
Завершення роботи підрозділів і філій підприємства, які визнані збитковими.
Стягнення дебіторської заборгованості.
Реалізація майнових об’єктів організації.
Поповнення статутного фонду коштами від третіх осіб та засновників.
Заміщення активів та інші заходи в рамках законодавства.

Заходи можуть прийматися як окремо, так і в комплексі.

Оздоровчі заходи: особливості проведення

Зовнішнє управління як процедура банкрутства має особливості здійснення оздоровчих заходів:

Період повідомлення керівника організації про впровадження зовнішнього управління становить 1 день.
Про процедуру сповіщаються засновники.
У 10-денний термін з моменту запуску процедури направляють заявку на публікацію цієї інформації.
Керуючий отримує розпорядження щодо передачі йому всієї документації.
Документи передаються протягом 3 днів після вступу на посаду керуючого.
Збори кредиторів перший раз призначається протягом 31 дня після початку процедури.
Про оздоровчих заходах інформується ФССП, ФНС, банки.
До органів контролю направляються відповідні запити.
Організовується загальні збори всіх працівників підприємства.
До роботи організації залучається бухгалтер і аудитор.
Організовується інвентаризація.
Проводиться аналіз фінансового становища підприємства.
Майно третіх осіб повертається їм.
Складається і розглядається перелік вимог кредиторів.
Організовується збори кредиторів.
Складається проміжний та підсумковий звіт і оголошується на зборах кредиторів.
У арбітражний суд надають план.
Реалізуються майнові об’єкти.

Завершальний етап

На завершальному етапі зовнішнього управління проводяться наступні заходи:

виплачується заборгованість, про що повідомляється і керівництво, і кредитори;
виготовляються розрахункові операції;
припиняється виконання обов’язків керуючого;
складається протокол з ліквідації.

Якщо всілякі спроби повернути підприємство в економічно стабільний стан зроблені, керуючий складає звіт про виконану роботу.

Результат процедури

Зовнішнє управління-процедура банкрутства, як показує судова практика, не завжди має хороші результати. Причиною тому служить невисокий рівень професіоналізму зовнішнього керуючого. Все тому, що він є третьою особою і не має необхідних навичок для використання законних заходів щодо вирішення проблем організації.

Більш того, на діяльність зовнішнього керуючого досить значно можуть впливати зовнішні чинники – прямого (вступ у силу змін до чинних законодавчих актах, конкуренція, система оподаткування) і непрямого (політична ситуація в країні, зміна тенденцій міжнародних відносин, стрімка інфляція, природні катаклізми) характеру. Нерідко причиною низької ефективності зовнішнього управління є бажання кредиторів встановити фінансовий контроль над боржником, розорити його, витребувати його рухоме і нерухоме майно.

Зовнішнє управління як процедура банкрутства вводиться з метою відновлення платоспроможності організації-боржника. В її ході бере безпосередню участь керуючий, який наділяється практично всіма повноваженнями керівника. Основна характеристика зовнішнього управління як процедури банкрутства полягає в тому, що відбувається не тільки взаємодія з боржниками, але й реорганізується діяльність самого підприємства. Коли вдалося відновити платоспроможність, керуючий виконує свої обов’язки до приходу нового керівництва. В іншому випадку оголошується початок конкурсного виробництва.